Житомирський апеляційний суд
Справа №296/8176/18 Головуючий у 1-й інст. Драч Ю.І.
Категорія 50 Доповідач Павицька Т. М.
04 грудня 2018 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І.,
за участю секретаря Ковальської Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 296/8176/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення та розміру аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 18 жовтня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Драча Ю.І. у м. Житомирі,
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, в якому просила змінити спосіб стягнення аліментів, який було встановлено рішенням суду з ? усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на стягнення із ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн щомісячно на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 до його повноліття, починаючи стягнення з часу звернення до суду. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 31.10.2008 з ОСОБА_2 на її користь було стягнуто аліменти у розмірі ? усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Зазначала, що коли відповідач проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України, отримував грошове забезпечення, з якого сплачував аліменти у розмірі ? усіх видів заробітку (доходу) але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що становило 2000 грн аліментів щомісячно, дана сума була достатньою для утримання дитини. Після звільнення ОСОБА_2 із служби, розмір сплачуваних аліментів зменшився вдвічі, а тому звертаючись із позовом в частині збільшення розміру аліментів, просила фактично залишити розмір аліментів на тому рівні, який отримувала до звільнення відповідача із Збройних Сил України.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 18 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Збільшено розмір аліментів, визначених Житомирський районним судом Житомирської області від 31.08.2008, стягнуто із ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі 1500 грн щомісячно, починаючи з дня набрання рішення законної сили до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто із ОСОБА_2 704 грн 80 коп. судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення із ОСОБА_2 аліменти на її користь на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі 2000 грн щомісячно, починаючи з дня набрання рішення законної сили до досягнення дитиною повноліття. На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що до звернення до суду із даним позовом, відповідач проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України, отримував грошове забезпечення, з якого сплачував аліменти у розмірі ? усіх видів заробітку (доходу) але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що становило 2000 грн аліментів щомісячно, дана сума була достатньою для утримання дитини. Після звільнення ОСОБА_2 із служби, розмір сплачуваних аліментів зменшився вдвічі, а тому звертаючись із позовом в частині збільшення розміру аліментів, просила фактично залишити розмір аліментів на тому рівні, який отримувала до звільнення платника із Збройних Сил України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 2006 року, від шлюбу мають дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 31.10.2008 стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти у розмірі ? частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 та ? частки усіх видів заробітку (доходу) на утримання ОСОБА_4 до досягнення сином 3-х річного віку.
Звертаючись до суду із позовом про зміну способу та розміру аліментів, ОСОБА_1 зазначала, що на даний час відповідач звільнився із Збройних Сил України, офіційно не працює, має нерегулярний мінливий дохід. Розмір аліментів, який він повинен сплачувати на даний час становить 583 грн, що значно нижчий від тієї суми, яку він сплачував раніше. Відтак, вказаний розмір аліментів не може забезпечити умови життя, необхідні для нормального розвитку дитини.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції обґрунтовував свою позицію тим, що після ухвалення попереднього судового рішення про стягнення аліментів, змінився визначений положеннями СК України мінімальний розмір аліментів, відтак попередньо визначений судом розмір аліментів цим вимогам не відповідає. Визначаючи розмір стягнутих аліментів, суд першої інстанції взяв до уваги те, що ОСОБА_2 є інвалідом 3-ї групи та погодився сплачувати аліменти у розмірі 1000 грн.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Апеляційний суд вважає, що зазначеним вимогам судове рішення відповідає.
Згідно частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
При цьому, ч.1ст. 141 СК України встановлюється рівність прав та обов'язків обох батьків щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).
Судом встановлено, що малолітній ОСОБА_3, проживає разом із матір'ю і перебуває на її утриманні.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.
Аналогічне роз'яснення щодо обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, надане Пленумом Верховного Суду України в абз. 3 п. 17 Постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до частини другої статті 182 СК України, до якої внесено зміни Законом України № 2037-УІП «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», який набрав чинності 08 липня 2017 року, визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Отже, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року, визначено, що аліменти стягуються у наступних розмірах: на одну дитину - у розмірі однієї чверті від щомісячного доходу, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, тобто на утримання двох дітей стягуються аліменти у розмірі 1/3 частини доходу платника аліментів.
Підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статей 183, 184 СК України.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.
Встановивши, що відповідач офіційно не працює, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зміни способу стягнення аліментів та їх розміру, стягнувши з останнього аліменти в розмірі 1500 грн щомісячно. При визначенні розміру аліментів судом було враховано стан здоров'я дитини, її вік і матеріальне становище, а також стан здоров'я і матеріальне становище відповідача.
Позивачка не надала суду достатніх доказів відносно того, що відповідач отримує додатковий дохід, крім пенсії та спроможний сплачувати аліменти в розмірі 2 000 грн щомісячно. Тому доводи апеляційної скарги в частині визначення розміру аліментів не заслуговують на увагу.
У зв'язку з наведеним, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 18 жовтня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 05 грудня 2018 року.
Головуючий
Судді