28 листопада 2018 року
м. Рівне
Справа № 569/13365/18
Провадження № 22-ц/4815/230/18
Головуючий суддя в суді 1 інстанції: Панас О.В.
Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя: Боймиструк С.В., судді: Гордійчук С.О., Хилевич С.В.,
секретар судового засідання Брикса Ю.Ю.,
з участю ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 16 серпня 2018 року про забезпечення позову в справі за заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_2, треті особи Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області про усунення перешкод у здійсненні права власності, -
У липні 2018 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом зобов'язання останньої проводити будівельні роботи по реконструкції житлового будинку АДРЕСА_1 після розробки та проведення експертизи ліцензованими проектно-експертними організаціями проекту на реконструкцію житлового будинку АДРЕСА_1.
18 липня 2017 року ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову у справі в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 або іншим особам, вчиняти будь-які дії пов'язані із проведенням підготовчих, демонтажних та будівельних робіт, включаючи роботи з реконструкції в будинку АДРЕСА_1.
В обґрунтування вказаної заяви зазначав про те, що житлові будинки, які належать ОСОБА_6 та ОСОБА_2 фактично становлять одне ціле, розміщені на одному фундаменті, мають спільну стіну, а в результаті проведення будівельних робіт частина будинку зноситься взагалі.
Зазначає про те, що неправомірні дії ОСОБА_2 щодо проведення будівельних робіт в тому числі із зняттям даху який був спільний на цілий будинок, призводить до руйнування та пошкодження будинку в цілому - в належній йому на праві власності нерухомості на стінах з'явились значні тріщини, що в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду та ефективний захист та поновлення порушених прав, ставить під загрозу здоров'я та життя мешканців будинку №41 а по бульвару Б.Хмельницького в м. Рівне і може призвести до руйнації належного йому житлової нерухомості.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 16 серпня 2018 року вказану заяву про забезпечення позову задоволено частково: заборонено ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії, пов'язані із проведенням підготовчих, демонтажних та будівельних робіт, включаючи роботи з реконструкції, в будинку АДРЕСА_1.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає про те, що при її постановленні не було враховано вимоги ЦПК України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України з даного приводу, а також допущено неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Вказує на порушення судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали вимог п.10 ст. 150 ЦПК України, оскільки допущено ототожнення позовних вимог із вимогами заяви про забезпечення позову.
Зазначає, що у них із позивачем окремі земельні ділянки із різними кадастровими номерами, хоча вони і є суміжними. Та вирішуючи питання про забезпечення позову. суд першої інстанції мав взяти до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Вказує, що накладення заборони вчиняти будь-які дії, пов'язані із проведенням підготовчих, демонтажних та будівельних робіт, включаючи роботи з реконструкції, обмежить її й можливості розпоряджатись своїм майном, яке знаходиться на ділянці, що належить їй на підставі права власності.
Вважає, що причин, у зв'язку з якими потрібно було забезпечити позов та будь-яких сумнівів, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у позивача не було, обрання такого забезпечення позову є необґрунтованим, безпідставним та незаконним, що можуть призвести до фінансових збитків для відповідача ОСОБА_2 у зв'язку із простоєм будівельної техніки.
З цих підстав просила скасувати ухвалу Рівненського міського суду від 16.08.2018 про забезпечення позову.
У поданому на апеляційну скаргу ОСОБА_2 відзиві, позивач ОСОБА_6 вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, натомість апеляційну скаргу такою, що не підлягає до задоволення.
Зазначає про те, що вчинення відповідачем ОСОБА_2 дій по знесенню будівлі та будівництву має прямий причинно-наслідковий зв'язок з пошкодженням належного йому майна, що підтверджується матеріалами справи.
Вказує на те, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об'єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.
На підставі викладеного просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 16.08.2018 без змін.
ОСОБА_2 та її представник адвокат ОСОБА_3 підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити і скасувати оскаржувану ухвалу про забезпечення позову, як таку, що порушує її права.
Представник Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області ОСОБА_5 підтримала подану апеляційну скаргу.
Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, завчасно було повідомлене про час і місце розгляду справи, однак до суду представник не з'явилась та причин неявки не повідомив, тому колегія суддів вважає за можливе продовжити розгляд за їх відсутності.
Представник ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечила, просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом зобов'язання останньої проводити будівельні роботи по реконструкції житлового будинку АДРЕСА_1 після розробки та проведення експертизи ліцензованими проектно-експертними організаціями проекту на реконструкцію житлового будинку АДРЕСА_1.
18 липня 2017 року ОСОБА_6 подав заяву про забезпечення позову у справі.
Ухвалою Рівненського міського від 16 серпня 2018 року вказану заяву про забезпечення позову задоволено частково: заборонено ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії, пов'язані із проведенням підготовчих, демонтажних та будівельних робіт, включаючи роботи з реконструкції в будинку АДРЕСА_1.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що невжиття таких заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду або здійснити ефективний захист прав, інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам процесуального права, з огляду на наступне.
Так, згідно ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У відповідності до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту; забороною вчиняти певні дії; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у п. 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Згідно правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25.05.2016 року, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. (частина 3 ст. 150 ЦПК України)
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Виходячи з аналізу вищевказаних положень законодавства та судової практики, застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об'єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволенні позову.
При цьому слід враховувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Як вбачається зі змісту позовних вимог та матеріалів справи, ОСОБА_6 фактично не заперечує проти права ОСОБА_2 на реконструкцію свого будинку (частини), але після проведення нею експертизи проекту на реконструкцію.
Якщо з огляду на вимоги ст.11, 13 ЦПК України та ст.16 ЦК України, позивач ОСОБА_6 вважає можливим захистити своє право за захистом якого він звернувся до суду в обраний ним спосіб, то колегія суддів вважає, що обраний місцевим судом за його заявою спосіб забезпечення цього позову шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти дії, щодо реконструкції свого будинку, при наявності дозволів компетентних органів та відповідної документації на реконструкцію - є не співмірними.
Висновок місцевого суду, що невжиття заходів забезпечення позову у виді заборони відповідачу проводити роботи з реконструкції будинку можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про проведення експертизи проекту реконструкції будинку, є необгрунтованим.
Представник Управління ДАБІ в Рівненській області ОСОБА_5 пояснила, що за заявою ОСОБА_6 їх працівник проводив документальну перевірку реконструкції будинку та порушень не знайшов. Їхні дії з цього приводу оскаржувались ОСОБА_6 до адмінсуду де в задоволенні його скарги було відмовлено.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що обраний спосіб забезпечення позову місцевим судом, невиправдано обмежує права відповідача. Інших заходів забезпечення позову в заяві до суду ОСОБА_6 не зазначав.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Враховуючи вказані процесуальні норми та встановлені вище обставини,беручи до уваги предмет спору і зміст заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу суду першої інстанції про застосування заходів забезпечення позову і в задоволенні заяви ОСОБА_6 про забезпечення позову відмовити.
Керуючись ст.ст. 374, ст. 376, ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 16 серпня 2018 року скасувати.
У задоволенні заяви ОСОБА_6 про забезпечення позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 29 листопада 2018 року.
Головуючий: С.В. Боймиструк
Судді: С.О. Гордійчук
С.В. Хилевич