04 грудня 2018 року м. Рівне
Справа № 572/2528/18
Провадження № 22-ц/4815/277/18
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:Бондаренко Н.В. (суддя-доповідач), Ковальчук Н.М., Хилевича С.В.,
секретар судового засідання: Тхоревський С.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі - Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення,
Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Управління
захисту споживачів у Рівненській області,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1",
Кабінет Міністрів України,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа сервіз Україна"
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області в складі судді Рижого О.А. від 30 серпня 2018 року, постановлену в м.Сарни,
У серпні 2018 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Управління захисту споживачів у Рівненській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1", Кабінет Міністрів України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа сервіз Україна" про визнання права на отримання інформації через аналогове телевізійне мовлення та зобов'язання вчинити дії
Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської від 30 серпня 2018 року відкрито провадження у вказаній справі.
Ухвалу мотивовано тим, що справа підсудна Сарненському районному суду Рівненської області.
У апеляційній скарзі Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення вказує, на те, що ухвала судом першої інстанції винесена з порушенням правил підсудності, оскільки позови до юридичних осіб пред'являються за їхнім місцезнаходженням.
Вважає, що провадження відкрито Сарненським районним судом безпідставно, оскільки відповідачі у справі не мають жодних договірних відносин з ОСОБА_4 та, в силу своїх повноважень, не є виробниками, виконавцями та продавцями послуг, а тому спір, що виник не регулюється Законом України «Про захист прав споживачів». З покликанням на роз'яснення, що містяться у п.36 постанови №3 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1.03.2013року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», просить ухвалу скасувати та справу направити до Шевченківського районного суду м.Києва за підсудністю.
Відзив на апеляційну скаргу іншими учасниками справи не подавався.
Представники Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення та Кабінету Міністрів України апеляційну скаргу підтримали і просять її задовольнити із зазначених у ній підстав.
Інші учасники справи у судове засіданні не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про день та час розгляду справи. Від ТзОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з тим, що його представник зайнятий в іншій справі в іншому суді. Причини неявки, з врахуванням думки осіб, що з'явились у судове засідання, визнані апеляційним судом неповажними, в задоволенні клопотання відмовлено.
Згідно із ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Частиною другою статті 27 ЦПК України передбачено, що позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Також частина 5 статті 28 ЦПК Україна визначає, що позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Позов ОСОБА_4 подано до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про визнання права на отримання інформації через аналогове телевізійне мовлення та зобов'язання вчинити дії, який мотивовано тим, що відповідачами порушено її право на отримання інформації через аналогове телевізійне мовлення, яке полягає у протиправній діяльності відповідачів, зокрема, у переоформленні радою ліцензій телеканалів на виключне транслювання цифрового мовлення та технічним і фактичним вимкненням аналового телемовлення Концерном.
Доводи апеляційної скарги про те, що Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення є наглядовим та регуляторним державним органом влади в галузі телерадіомовлення ґрунтуються на положеннях частини першої статті 1, статей 13,15, частині першій статті 22 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» та частини четвертої статті 7 Закону України «Про телебачення і радіомовлення».
Разом з тим, позов поданий не тільки до Нацради України з питань телерадіомовлення, а й до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, який є державним оператором телерадіомовлення, радіорелейного й супутникового зв'язку.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про телекомунікації» споживачем телекомунікаційних послуг (споживач) є юридична або фізична особа, яка потребує, замовляє та/або отримує телекомунікаційні послуги для власних потреб; суб'єктами ринку телекомунікацій є оператори, провайдери телекомунікацій, споживачі телекомунікаційних послуг, виробники та/або постачальники технічних засобів телекомунікацій; тощо
Таким чином Концерн є надавачем відповідних послуг, а позивачка є споживачем загальнодоступних телекомунікаційних послуг, які необхідні їй для задоволення власних потреб.
У преамбулі Закону України «Про захист прав споживачів» зазначено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками, продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Таким чином, ключовим є встановлення статусу споживача у спірних правовідносинах.
Пунктом 2 постанови №5 Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» від 12 квітня 1996 року роз'яснено, що Закон не визначає певних меж своєї дії, а тому, на думку апеляційного суду, до відносин, які ним регулюються, належать і ті, що виникають і із надання фізичним особам телекомунікаційних послуг.
Встановлення альтернативної підсудності, яка на відміну від загальної, є додатковою процесуальною гарантією забезпечення інтересів окремих категорій позивачів, пов'язане з необхідністю створення позивачеві більш сприятливих умов для звернення за судовим захистом.
Як роз'яснено у п. 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду країни з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», право вибору між судами, яким згідно з правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.
У п. 5 вищевказаної постанови №5 Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 року роз'яснено, що споживачі за власним вибором звертаються до суду за місцем свого проживання, або за місцем знаходження відповідача, або за місцем заподіяння шкоди, або за місцем виконання договору. Жоден із цих судів не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви або переслати її до іншого суду з мотивів непідсудності.
У поданому позові позивачка покликається на порушення норм ЗУ «Про захист прав споживачів», що стало підставою для перевірки судом першої інстанції дотримання правил пред'явлення позову за загальною чи альтернативною підсудністю.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для відкриття провадження у справі та її підсудність Сарненському районному суду Рівненської області, є правильним та відповідає нормам процесуального закону, а саме, подання позову за місцем проживання споживача, у зв'язку з чим, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.
За наведених обставин доводи апеляційної скарги про порушення судом правил підсудності та вимог ЦПК України є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги в частині того, що дану справу має розглядати Шевченківський районний суд м. Києва не заслуговують на увагу і є суб'єктивним трактуванням апелянтом норм процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення залишити без задоволення.
Ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 30 серпня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 5 грудня 2018року.
Судді: Бондаренко Н.В.
Ковальчук Н.М.
Хилевич С.В.