Провадження № 22-ц/803/1102/18 Справа № 186/1113/17 Суддя у 1-й інстанції - Янжула С.А. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.
20 листопада 2018 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Куценко Т.Р.,
суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,
за участю секретаря - Синенка Є.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_1,
на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ПАТ КБ «Приватбанк» у вересні 2017 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просить стягнути з відповідача виниклу заборгованість за кредитним договором /а.с.2-3/.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 01 листопада 2013 року між сторонами було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку з визначенням розміру процентної ставки та строків виконання зобов'язання за даним договором. Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, видавши позичальнику кредитну картку з відповідним лімітом. Позичальник свої обов'язки системно не виконував, у зв'язку з чим станом на 20 серпня 2017 року утворилася заборгованість. Посилаючись на порушення умов кредитного договору та у зв'язку з чим виникла необхідність захисту свого порушеного права позивач звернувся до суду з зазначеними вимогами та враховуючи наведені обставини наполягає на їх задоволені.
Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2018 року заявлені позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором б/н від 01 листопада 2013 року в розмірі 21 282, 29 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 1 898,18 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 17 894, 48 грн., штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 989, 63 грн.. Вирішено питання щодо судових витрат /а.с.132-135/.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, оскільки при ухваленні рішення судом першої інстанції не враховано пропуск позовної давності банком для звернення з заявленими вимогами /а.с.145-146/.
Указом Президента України від 29 грудня 2017 року №452/2017 про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах утворено Дніпровський апеляційний суд в апеляційному окрузі, шляхом ліквідації Апеляційного суду Дніпропетровської області.
Відповідно до статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
03 жовтня 2018 року опубліковано в газеті "Голос України" № 185 повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи Дніпровського апеляційного суду.
Матеріали цивільної справи передано до Дніпровського апеляційного суду та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддів, які входять до складу колегії.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01 листопада 2013 року між сторонами було укладено кредитний договір № б/н, на підставі особистої заяви відповідача. За умовами договору ОСОБА_1 отримала від банку кредитну картку із встановленим лімітом кредитних коштів зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки /а.с.5/.
Згідно зі ст. 1050 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки, належні йому відповідно до ст. 1048, 1056-1 цього Кодексу.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, випустивши та надавши відповідачу кредитну картку із встановленим лімітом кредитних коштів в розмірі 2 000 грн., яку (картку) відповідач отримав та використала кредитні кошти в своїх цілях. Дані обставини підтверджуються виписками по картковому рахунку ОСОБА_1, наданими сторонами /а.с.89-95, 116-117/.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами. Остання банківська операція щодо зняття відповідачем готівки з картки, тобто користування кредитними коштами, було здійснено 05 липня 2014 року.
Таким чином, наведені обставини підтверджують існування між сторонами кредитних зобов'язань.
Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
У порушення умов кредитного договору від 01 листопада 2013 року, позичальник свої зобов'язання виконував неналежним чином, у зв'язку з чим станом на 20 серпня 2017 року утворилася заборгованість в розмірі 21 282, 29 грн., з яких 1 898, 18 грн. - заборгованість за кредитом, 17 894, 48 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, а також штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 989, 63 грн., що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості.
Ухвалюючи рішення по справі суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог банку в повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача виниклу заборгованість станом на 20 серпня 2017 року. Задовольняючи заявлені вимоги суд виходив з того, що банк звернувся з вимогами в межах строку позовної давності, оскільки строк дії картки закінчився в липні 2016 року.
Проте з таким висновком суду погодитись не можна, з наступних підстав.
Відповідно до діючих норм цивільного законодавства строк позовної давності застосовується відносно певного зобов'язання, в даному випадку відносно виниклої кредитної заборгованості, а не відносно строку дії картки. Оскільки строк позовної давності це строк в межах, якого банк може звернутися для захисту свого порушеного права у зв'язку з порушенням строків виконання зобов'язань по повернення кредитних коштів.
Між тим, в своїй анкеті-заяві про приєднання к Умовам та Правилам надання банківських послуг в Приватбанк від 01 листопада 2013 року на отримання кредитної картки із встановленим лімітом кредитних коштів, відповідач підписав пункт, відповідно до якого він ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг, та Тарифами банку які були надані йому в письмовому вигляді. Також, зазначено, що своїм підписом відповідач підтвердив факт отримання повної інформації про умови кредитування в ПриватБанку /а.с.5/.
З матеріалів справи вбачається, що надані до позовної заяви банком дані умови підписані лише головою ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_2, тоді як підпис позичальника на вказаних умовах відсутній, як і зазначення дати їх підписання /а.с. 7-30/.
Отже, посилання позивача на те, що відповідач ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, та Тарифами банку, про що зазначено в особистій заяві позичальника, не заслуговують на увагу, оскільки зазначені Умови не містять підпису позичальника; не встановлено доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника.
Тоді як, за вимогами ст..259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Матеріали справи не містять договору про збільшення строку позовної давності за спірним кредитним договором, в той час як п.п.п 1.1.7.31 про позовну давність, що становить 50 років та стосується вимог банка про повернення кредиту, сплати відсотків за використання кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів, міститься в умовах, які не підписані позичальником.
Враховуючи дані обставини колегія суддів приходить до висновку, що в даних правовідносинах необхідно керуватись нормами закону, які визначають загальний строк позовної давності.
Так відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
З наданих банком розрахунків заборгованості вбачається, що останній раз відповідач користувався кредитною карткою 05 липня 2014 року, знявши з картки кредитні кошти у розмірі 3, 92 грн. Так, відповідно наданої банком довідки про умови кредитування, позичальник повинен погасити заборгованість до 25 числа наступного місяця після виникнення заборгованості. Тобто, відповідач повинен був погасити заборгованість до 25 липня 2014 року, отже 26 липня 2014 року (на наступний день після не повернення позичальником боргу) у банка виникло право про стягнення заборгованості.
Тоді як, банк звернувся до суду з даним позовом лише 07 вересня 2017 року, тобто з пропуском встановленого ЦК України строку позовної давності.
Згідно із ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, а статтею 266 ЦК України встановлено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач звертався до суду із заявою про застосування строку позовної давності /а.с.58/. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про доцільність застосування строку позовної давності до даних правовідносин.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з позивача підлягає стягненню сума 2 400 грн. в рахунок відшкодування судового збору за подання апеляційної скарги, оскільки ухвалою суду від 21 березня 2018 року заявника було звільнено від його сплати.
керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2018 року - скасувати.
В задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" - відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на користь держави судові витрати у розмірі 2 400.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Т.Р. Куценко
Судді: Е.Л. Демченко
М.О. Макаров