Провадження № 22-ц/803/1564/18 Справа № 199/9680/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Якименко Л.Г. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.
27 листопада 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Куценко Т.Р.
суддів - Демченко Е.Л., Макарова М.О.,
при секретарі - Синенко Є.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою
Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк",
на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 05 липня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" про визнання вимоги та кредитного договору недійсним, стягнення коштів та моральної шкоди, -
У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" про визнання вимоги та кредитного договору недійсним, стягнення коштів та моральної шкоди /т.1 а.с. 3-13/.
Позов обґрунтовував тим, що між ним та АТ «Індустріально-Експортний Банк», правонаступником якого є ПАТ "Креді Агріколь Банк" був укладений кредитний договір №486/708454, відповідно до умов якого позивач ОСОБА_2 отримав кредитні кошти на придбання транспортного засобу у сумі 134 431,00 гривень строком користування з 05.12.2008 року до 04.12.2015 року. У забезпечення виконання кредитних зобов'язань за кредитним договором №486/708454 від 05.12.2008 року між позивачем та АТ «Індустріально-Експортний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Креді Агріколь Банк», був укладений договір застави транспортного засобу від 05.12.2008 року, реєстровий номер 29269, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав у заставу належне йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2, рухоме майно, а саме: автомобіль марки NISAN, модель Х-Trail 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1.
Відповідно до вимог п.п. 3.3.4. кредитного договору №486/708454 від 05.12.2008 року його було зобов'язано застрахувати заставне майно в акредитованих банком страхових установах. Однак через відсутність переліку таких страхових компаній позивач був позбавлений можливості виконати зазначені умови кредитного договору №486/708454 від 05.12.2008 року, що призвело до подальшої односторонньої відмови банку в прийнятті поточних платежів у рахунок погашення заборгованості, а також банком безпідставно були нараховані та утримані штрафні санкції на суму 6 721,55 грн.
Окрім цього, п.п. 3.1.2, 3.1.3. кредитного Договору №486/708454 від 05.12.2008 року банк зобов'язаний забезпечити Позичальника консультаційними послугами з питань виконання умов кредитного Договору, шляхом надання виписки про стан кредиторської заборгованості. Оскільки листом банку від 09.09.2015 року №12404/3474/ позивачу було запропоновано отримати інформацію по кредитному договору №486/708454 від 05.12.2008 року за умови оплати ним вартості такої послуги у сумі 500,00 грн., тому відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо ненадання інформації по кредитному договору у чіткій та зрозумілій формі, позивач вважає дані дії банку істотним порушенням своїх прав, як споживача фінансової послуги, що є підставою для визнання кредитної угоди недійсною та поверненням на користь позивача, у рамках обслуговування кредиту, коштів у розмірі 107 118,33 грн.
На підставі викладеного позивач вважав дії відповідача неправомірними, тому з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд визнати вимогу Публічного Акціонерного Товариства «Креді Агріколь Банк» від 02.10.2014 року про повне дострокове виконання зобов'язань та сплати штрафних санкцій, накладених на позивача - неправомірними; визнати вимогу п.п.3.3.4 кредитного договору від 05.12.2008 року №486/708454 про необхідність застрахувати майно в акредитованій страховій компанії, - неправомірною та такою, що не відповідає діючому законодавству, через незабезпечення споживача необхідною інформацією щодо акредитованих страхових компаній; визнати встановленою виплату по кредитному договору №486/708454 від 05.12.2008 року, грошових коштів на суму - 241 549,33 грн.; стягнути з відповідача безпідставно одержані від позивача грошові кошти в сумі 6 721,55 грн., отримані банком за штрафними санкціями за невиконання вимог п.п.3.3.4. договору №486/708454 від 05.12.2008 року; зобов'язати відповідача повернути позивачу отримані, у рамках обслуговування кредиту, кошти у розмірі 107 118,33 грн.; визнати кредитний договір №486/708454 від 05.12.2008 року недійсним з часу його укладення.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 05 липня 2017року позов задоволено частково /т.2 а.с. 67-68/.
Визнано неправомірною вимогу ПАТ «Креді Агріколь Банк» від 02.10.2014 року про повне дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором №486/708454 від 05.12.2008 року, та нарахування штрафних санкцій.
Стягнуто з ПАТ «Креді Агріколь Банк» на користь ОСОБА_2 6721 гривню 55 копійок сплачених штрафних санкцій.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду, ПАТ «Креді Агріколь Банк» подало апеляційну скаргу, просить рішення скасувати та ухвалити нове, про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права /а.с. 130-131/.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Банк ніяким чином не порушив права ОСОБА_2, а тому підстави для застосування будь-яких способів захисту прав позивача немає.
ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а тому не може бути скасоване апеляційним судом з підстав зазначених у апеляційній скарзі відповідача /т.2 а.с.158-159, 174-177/.
Згідно з підпунктом 3 пункту 3 Розділу ХII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим законом.
Відповідно до пункту 8 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі Закон № 2147-VIII), що набув чинності 15 грудня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський апеляційний суд, який забезпечує здійснення правосуддя на відповідній території.
16 жовтня 2018 року дану цивільну справу передано до Дніпровського апеляційного суду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 05 грудня 2008 року між ОСОБА_2 та АТ «Індустріально-Експортний Банк», повним правонаступником якого є ПАТ «Креді Агріколь Банк», був укладений кредитний договір №486/708454, відповідно до умов якого позивач ОСОБА_2 отримав кредитні кошти на придбання транспортного засобу у сумі 134 431,00 гривень строком користування з 05.12.2008 року до 04.12.2015 року.
В забезпечення виконання кредитних зобов'язань за кредитним договором №486/708454 від 05.12.2008 року між позивачем ОСОБА_2 та АТ «Індустріально-Експортний Банк», повним правонаступником якого є ПАТ «Креді Агріколь Банк», був укладений договір застави транспортного засобу від 05.12.2008 року, реєстровий номер 29269, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав у заставу належне йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2, рухоме майно, а саме: автомобіль марки NISAN, модель Х-Trail 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1.
Відповідно до частини третьої статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтями 1054, 1055 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається в письмовій формі.
Відповідно до вимог п. 3.2.5 кредитного договору №486/708454 від 05.12.2008 року, у разі несплати Позичальником заборгованості за кредитом (частиною кредиту) згідно з п. 1.1. Договору або процентів за користування кредитом згідно з п.2.4. Договору протягом 30 днів, Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення про наявність простроченої заборгованості, в якому вказується розмір заборгованості з урахуванням належних до сплати процентів та штрафних санкцій.
Згідно з п. 3.2.6. кредитного договору №486/708454 від 05.12.2008 року, невиконання зобов'язання по повному погашенню простроченої заборгованості в строк до 30 днів з дати направлення повідомлення, дає право Банку вимагати дострокового погашення кредиту в повній сумі, нарахованих процентів за користування кредитом, штрафів та пені. У цьому випадку, Банк направляє Позичальнику та/або Поручителю вимогу про дострокове погашення кредиту в повній сумі та нарахованих процентів за користування кредитом, штрафів та пені.
Оскільки, Банк надіслав лише вимогу про дострокове виконання зобов'язань /т.1 а.с.45/, чим порушив порядок повідомлення позичальника про наявність заборгованості, вірним є висновок суду про передчасне направлення вимоги та нарахування штрафних санкцій.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що зміст оскаржуваної вимоги відповідає законодавству України і фактичним відносинам сторін, та на момент розгляду судом спору вже не мала правового значення і не створювала для позивача жодних наслідків, колегія суддів відхиляє, як такі що суперечать обставинам справи та положенням договору.
Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що позивачем не доведено факт сплати штрафних санкцій спростовуються матеріалами справи /т.1 а.с. 124-132; 144-157/.
Так, положеннями ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не спростовують зазначені вище висновки суду першої інстанції і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
З огляду на викладене, підстав для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову, як про це просить позивач, не встановлено.
Згідно з ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судові витрати понесені у зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" - залишити без задоволення.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 05 липня 2017року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Т.Р. Куценко
Судді: Е.Л.Демченко
М.О.Макаров