Провадження № 22-ц/0430/32/18 Справа № 199/7191/17 Суддя у 1-й інстанції - Руденко В.В. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.
20 листопада 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Куценко Т.Р.
суддів - Демченко Е.Л., Макарова М.О.,
при секретарі - Синенко Є.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1,
на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -
У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача про розірвання шлюбу. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що спільне життя з відповідачем не склалося, у зв'язку з постійними суперечками, позивач з відповідачем різні люди з різними поглядами на життя, що почало призводити до сварок на побутовому рівні, відчуження, втрати довіри, почуття любові та взаємної поваги один до одного. Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Шлюбні відносини між ними фактично припинені з серпня 2017 року і сім'я повністю розпалася /а.с. 2-3/.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 21 травня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено /а.с. 27-28/.
Шлюб, зареєстрований Красногвардійським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції 20 червня 2009 року, актовий запис № 363, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які мають неповнолітніх дітей, розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 залишено шлюбне прізвище «Кізіма».
Не погодившись із таким рішенням суду ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, яка обґрунтована тим, що апелянт не згоден з описовою частиною рішення, в якій зазначено, що місце проживання малолітніх дітей визначено сторонами в добровільному порядку разом з позивачем /а.с. 31-32/.
Згідно з підпунктом 3 пункту 3 Розділу ХII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим законом.
Відповідно до пункту 8 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі Закон № 2147-VIII), що набув чинності 15 грудня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський апеляційний суд, який забезпечує здійснення правосуддя на відповідній території.
03 жовтня 2018 року дану цивільну справу передано до Дніпровського апеляційного суду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 20 червня 2009 року, від якого мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Шлюбні відносини між сторонами фактично припинені через різні погляди на шлюбні стосунки та відсутність взаєморозуміння.
Судом першої інстанції було вжито заходи для примирення сторін, які не дали позитивних результатів.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що характер сформованих відносин у родині є таким, що подальше спільне проживання та збереження шлюбу є неможливим, та суперечить інтересам сторін та соціальній ролі сім'ї.
Колегія суддів погоджується з таким висновком.
Відповідно до ч.1 ст.110, ст.112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
При цьому, слід зазначити, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інших обставин життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
У пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року надано роз'яснення, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Відповідно до пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року рішення суду у справі про розірвання шлюбу повинно відповідати вимогам ст. 215 ЦПК України. У ньому, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім'ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.
Положеннями п.2 ч.2 ст. 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.
Апелянт ОСОБА_1 посилається на те, що добровільно місце проживання дітей сторони не визначили, він звернувся до АНД районного суду м. Дніпропетровська з позовом про встановлення місця проживання дітей разом з батьком, а тому суд вважає можливим виключити з описово частини це твердження.
Оскільки, обставина про місце проживання дітей не спростовує висновків суду по суті спору, проте заперечується відповідачем, колегія суддів вважає за необхідне виключити з описової частини рішення суду першої інстанції посилання суду на те, що місце проживання малолітніх дітей визначено сторонами в добровільному порядку разом із позивачем. В іншій частині рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 21 травня 2018 року апеляційний суд залишає без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2018 року змінити, виключити з описової частини рішення посилання на те, що місце проживання малолітніх дітей визначено сторонами в добровільному порядку разом з позивачем.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Т.Р. Куценко
Судді: Е.Л.Демченко
М.О.Макаров