79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
17.05.07 Справа№ 5/850-13/134А
Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., при секретарі Щигельській О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: ДПІ у Сколівському районі, м.Сколе
до відповідача-1: ТзОВ «Смерічка», с.м.т.Славсько
до відповідача-2: ПП «Шана-М», с.Калинівка Макарівського району Київської області
про визнання недійсним договору купівлі-продажу
За участю представників сторін:
Від позивача: Коваль В.Ю. - гол.держ.податк.інсп. юр. відділу
Від відповідача-1: не з»явився
Від відповідача-2: не з»явився
Відкрито провадження у справі за позовом ДПІ у Сколівському районі, м.Сколе до відповідача-1: ТзОВ «Смерічка», с.м.т.Славсько до відповідача-2: ПП «Шана-М», с.Калинівка Макарівського району Київської області про визнання недійсним договору купівлі-продажу
Відповідачем-1 та 2 явки представників в судовому засіданні не забезпечено, хоча про час і міце судового засідання їх повідомлено належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення рекомендованого відправлення.
Суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами яких, на думку суду, достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.
З»ясовано:
як викладено в позовній заяві, що: в ході перевірки дотримання вимог податкового законодавства з боку суб"єкта підприємницької діяльності ТзОВ "Смерічка" було встановлено, що ТзОВ "Смерічка" мало взаємовідносини з приватним підприємством "Шана-М", зареєстрованим в селі Калинівка, Макарівського району, Київської області, а саме: придбано в ПП "Шана-М" гусеницю в зборі - 1 комплект на загальну суму 14000,00 грн. (11666,67 грн. + 2333,33 грн. ПДВ), що підтверджується податковою накладною №185/10 від 25.10.2005р. та видатковою накладною №185 від 25.10.05р. Розрахунок за придбану тракторну гусинецю ТзОВ "Смерічка" здійснило готівкою, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру №245 від 20.10.2005р. в сумі - 10000 тис. грн. та №289 від 25.10.2005р. в сумі - 4000 грн..
При проведенні зустрічної перевірки на предмет правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість згідно податкових накладних встановлено, що ПП "Шана-М" зареєстроване Макарівською районною державною адміністрацією 25 жовтня 1999 року.. Підприємство взято на облік платника податків 28 жовтня 1999 року в ДПІ у Макарівському районі за №33. Постановою господарського суду Київської області №68/11б-04 від 12 05.2004р. визнано банкрутом ПП «Шана-М» та відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою суду від 20.10.04р. по справі №68/116-04 затверджено звіт ліквідатора Алейніка Р.Б. та ліквідаційний баланс приватного підприємства "Шана-М" та ліквідовано підприємство як юридичну особу у зв'язку із банкрутством.
Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Оскільки підприємство ліквідоване, як юридична особа, то уся подальша діяльність останнього, з моменту його ліквідації є незаконною, Зокрема, ПП "Шана-М" не мало права укладати та виконувати договір купівлі-продажу гусениці в зборі - 1 комплект з ТзОВ "Смерічка". Але договір укладено і виконано. Податки, які повинно було сплатити ПП "Шана-М" до бюджету при отриманні виручки від продажу гусениці в зборі - 1 комплект, не сплачені, а отже, даний договір суперечить інтересам держави та суспільства.
Так, відповідно до п.3 ст.9 Закону України "Про систему оподаткування в Україні" в ред. від 18.02.97 № 77/97-ВР платник податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законодавством терміни. При чому, в силу норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97р. № 283/97-ВП, прийнятого Верховною Радою України на виконання ст.67 Конституції України, юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності повинні сплачувати податок від прибутку, отриманого від такої діяльності. Крім того, при здійсненні продажу товарів (робіт, послуг) у відповідності з вимогами Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР суб'єкти підприємницької діяльності повинні нараховувати та сплачувати до бюджету податок на додану вартість.
На підставі викладеного, позивачем висловлено прохання про задоволення позову.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд відзначає наступне:
як поінформовано п.11 роз»яснення президії ВАС України від 12.03.99р. №02-5/111 (із змінами) “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов»язаних з визнанням угод недійсними» до угод, що підпадають під ознаки ст.49 ЦК України, що рівнозначна ст.ст.207,208 ГК України, належать, зокрема, угоди, спрямовані на приховування підприємствами, установа ми, організаціями чи громадянами, які набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів або використання майна, що знаходиться у їх власності (користуванні), -шкоду інтересам суспільства, правам, свободі і гідності громадян.
Ст.173 ГК України визначає поняття "господарського зобов'язння": господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, передбачених ст.174 ГК України є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Враховуючи викладене, господарське зобов'язання між відповідачами є таким, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, та підлягає визнанню недійсним з підстав, визначених ст.207 Господарського кодексу України. Оскільки, на відповідачів покладено обов'язок згідно законодавства нараховувати та сплачувати податки, то при невчиненні таких дій, посадові особи відповідачів усвідомлюють протиправну поведінку, а отже діють умисно.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ст.207 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року, передбачено право та підстави визнання господарського зобов'язання недійсним, а саме - якщо господарське зобов'язання вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то таке зобов'язання на вимогу відповідного органу державної влади може бути визнано судом недійсним повністю або в частині. В даному випадку, завідомо суперечна інтересам держави та суспільства мета полягає в ухиленні від оподаткування у встановленому законом порядку .
Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", органи державної податкової служби уповноважені подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними. Підставою виникнення господарського зобов'язання, у відповідності до ст. 174 ГК України, є господарський договір та інша угода.
Як зазначено в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки" від 25.07.2002 року № 1056, до угод, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.122-124,127,130,135,143,151-154,160,161,163,167 КАС України, суд, -
1.Позов задоволити повністю.
2.Визнати недійсним договір купівлі-продажу гусениці в зборі-1 комплект на загальну суму 14000,00грн. від 25.10.05р., укладений між ТзОВ «Смерічка» та ПП «Шана-М».
3.Стягнути з ТзОВ «Смерічка» (с.м.т.Славсько, вул.Устияновича,7, ЄДРПОУ 31755639) в доход державного бюджету 03,40грн. судового збору.
4.Виконавчий лист видати після вступу постанови в законну силу.
5.Строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження здійснюються згідно вимог ст.ст.186 та 254 КАСУ.
Суддя