05.12.18
22-ц/812/388/18
Справа номер 489/2550/17
Провадження номер 22-ц/812/388/18 Головуючий суду першої інстанції - Тихонова Н.С.
Категорія 46 Доповідач суду апеляційної інстанції - Локтіонова О.В.
05 грудня 2018 року м.Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Локтіонової О.В.,
суддів: Колосовського С.Ю., Ямкової О.О.,
із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В.,
за участі:
позивача - ОСОБА_3,
представника позивача - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, яка діє у власних інтересах та інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7, на рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 04 вересня 2018 року, ухвалене о 15 год.52 хв. під головуванням судді Тихонової Н.С. в приміщенні суду в м.Миколаєві, повний текст якого складено 04 вересня 2018 року, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
В червні 2017 року ОСОБА_3 пред'явила до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 позов про визнання їх такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 та зняття їх з реєстраційного обліку.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_3 вказувала, що їй на праві власності належить вищезазначена квартира, у якій зареєстровано місце проживання відповідачів, що в ній не проживають з грудня 2012 року.
У серпні 2014 року у зв'язку з заміною замків на вхідній двері вона передала відповідачу ОСОБА_5 нові ключі від квартири. Відповідач їй повідомила про відсутність наміру проживати у квартирі та наявності у ній особистих речей.
Посилаючись на те, що відповідачі у належній їй квартирі не проживають більше року, а вона має намір продати квартиру, ОСОБА_3 просила задовольнити її позовні вимоги.
Заперечуючи проти задоволення позову, ОСОБА_5 вказувала, що у грудні 2012 року вона була вимушена виїхати з вищезазначеної квартири у зв'язку напруженими стосунками із позивачем та її чоловіком. Вона не планувала припиняти проживання у квартирі. Твердження позивача про те, що вона надала ключі від нових замків у квартирі, не відповідають дійсності, бо вона не змогла ними відкрити замки, а тому в неї відсутній доступ до житла. Відповідач зазначала, що вона та її діти іншого житла не мають, а тому в разі зняття їх з реєстрації у вищезазначеній квартирі, вони набудуть статусу осіб без постійного місця реєстрації, що матиме наслідком порушення прав неповнолітніх дітей.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_5 просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3
Ухвалою Ленінського районного суду м.Миколаєва від 20 червня 2017 року відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог про зняття відповідачів з реєстрації місця проживання. Залучено до участі у справі як орган опіки та піклування виконавчий комітет Миколаївської міської ради.
Рішенням Ленінського районного суду м.Миколаєва від 04 вересня 2018 року позов ОСОБА_3 задоволено. Відповідачів визнано такими, що втратили право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1. З ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 стягнуто судовий збір в сумі 640 грн.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_5, діючи у власних інтересах та інтересах своїх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_5 зазначала, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції проігнорував права дітей на користування житлом. ОСОБА_5 наголошено на тому, що діти мають право користуватися спірним приміщенням нарівні з власником.
ОСОБА_3 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вказувала, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга ОСОБА_5 безпідставною.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що ОСОБА_3 є власницею квартири АДРЕСА_1 (а.с.5, 6).
У вищезазначеній квартирі, зокрема, зареєстровані дочка позивача ОСОБА_5 та її діти: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7, 15, 55-56, 59-61).
Батько дітей ОСОБА_8 зареєстрований у АДРЕСА_2, що належить його матері ОСОБА_9
Згідно з актом від 26.04.2017 року, складеному мешканцями будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, який завірений начальником ЖЕК №16 м.Миколаєва, відповідачі не проживають у зазначеній квартирі з грудня 2012 року (а.с.8).
Відповідно до звернень позивача до органів поліції 18.01.2013 р. та 13.08.2014 р., відповідач разом з родиною у грудні 2012 року виїхала з квартири без повідомлення нової адреси, залишивши борги по комунальних послугах. Позивачем було здійснено заміну замків до квартири (а.с.9, 10).
Згідно з повідомленнями кредитних установ, направлених за спірною адресою, відповідач ОСОБА_5 та її чоловік ОСОБА_8 мають непогашені кредитні зобов'язання (а.с.76-79).
З листування позивача та відповідача ОСОБА_5 в Інтернет мережі вбачається, що відповідач разом з родиною у грудні 2012 року добровільно виїхала зі спірної квартири та пообіцяла знятися з місця реєстрації (а.с.80-84).
У судовому засіданні свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_13, які є мешканцями будинку, в якій розташована спірна квартира, пояснили, що відповідач з родиною добровільно виїхала з квартири у той час, коли позивач у ній не проживала. Відповідач не проживає у квартирі декілька років. Вселитися до квартири не намагалася.
13 липня 2018 року виконавчий комітет Миколаївської міської ради надав висновок про недоцільність визнання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 такими, що втратили право користування вищезазначеною квартирою (а.с.118-119).
Обґрунтовуючи свій висновок, орган опіки та піклування зазначив, що відповідачі проживають у смт.Воскресенське Вітовського району Миколаївської області за зареєстрованим місцем проживання батька дітей ОСОБА_8 Оскільки ОСОБА_5 категорично заперечувала проти втрати її дітьми права на проживання у вищевказаній квартирі, виконком визнав недоцільним визнавати дітей такими, що втратили право користування квартирою.
Відповідачем жодного доказу на підтвердження недобровільного виїзду з квартири або здійснення позивачем перешкод у користуванні квартирою суду представлено не було.
Надане нею суду звернення до позивача від 27 грудня 2017 року, яке не містить даних про направлення його адресату, не заслуговує на увагу, оскільки воно подано після звернення позивача до суду.
Представлене відповідачем замовлення на встановлення вікон у квартирі від 19.01.2012 р. не має правового значення при розгляді вказаного спору. До того ж воно датованою датою до виїзду відповідача з квартири.
Стаття 47 Конституції України проголошує, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Частиною 1 статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Згідно з ч.1 ст.156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Аналогічну норму містить стаття 405 ЦК України.
Відповідно до ч.4 ст.156 ЖК України до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в ч.2 ст.64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
За змістом зазначених норм правом користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Частина 2 статті 405 ЦК України передбачає, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Стаття 3 СК України визначає, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
ОСОБА_5 є донькою позивача, а ОСОБА_7 та ОСОБА_6 є онуками ОСОБА_3
З грудня 2012 року відповідачі у спірній квартирі не проживають, що ними не заперечувалося.
Досліджені судом докази у сукупності свідчать, що не проживають вони у ній з зазначеного часу з власної ініціативи. Доказів, які б свідчили про наявність перешкод у користуванні майном з боку позивача, відповідачами надано не було.
За такого, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_3
Посилання відповідача ОСОБА_5 на те, що оскаржуване рішення порушує права дітей на користування житлом і реєстрацію в ньому, є необґрунтованими.
Матеріали справи містять відомості про те, що житлові права відповідачів, в тому числі неповнолітніх дітей, не порушено, оскільки вони за власним вибором проживають за місцем реєстрації чоловіка та батька ОСОБА_8 у АДРЕСА_2
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду, оскільки воно є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_5, яка діє у власних інтересах та інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7, залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 04 вересня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий О.В. Локтіонова
Судді С.Ю. Колосовський
О.О. Ямкова
Повний текст постанови складено 05 грудня 2018 року.