05.12.18
22-ц/812/397/18
Справа № 473/3882/14-ц Головуючий у 1-ї інстанції Лузан Л.В.
Провадження № 22ц/812/397/18 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.
Іменем України
5 грудня 2018 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:
головуючого: Ямкової О.О.,
суддів: Колосовського С.Ю., Локтіонової О.В.,
із секретарем: Горенко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_2, подану в його
інтересах адвокатом ОСОБА_3
на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2018 року, постановлену під головуванням судді Лузан Л.В. в залі суду в місті Вознесенську Миколаївської області о 16 годині 01 хвилин зі складанням її повного тексту 22 жовтня 2018 року, по справі
за скаргою
ОСОБА_2
про визнання неправомірною бездіяльності
виконуючого обов'язки начальника Вознесенського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївської області
Долженка Андрія Сергійовича
(далі - в.о. начальника Вознесенського МРВДВС )
щодо примусового виконання рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
14 вересня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою, у якій просив визнати неправомірною бездіяльність в.о. начальника Вознесенського міськрайонного ВДВС Долженка А.С. та зобов'язання вчинити передбачені законом виконавчі дії, направлені на реалізацію майна боржника ОСОБА_6 в межах виконавчого провадження, відкритого за виконавчим листом від 14 листопада 2016 року з виконання судового рішення щодо стягнення з боржника на користь ОСОБА_2 грошових коштів.
Обґрунтовуючи вимоги скарги, представник стягувача ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 зазначала, що в процесі виконання судового рішення з'ясувалося, що у боржника за відсутністю грошових коштів та рухомого майна наявна у власності ? частина квартири АДРЕСА_1, де крім боржника зареєстровані його діти. На звернення державного виконавця до органу опіки та піклування за дозволом на реалізацію майна, останній отримав відповідь міського голови щодо неможливості надання такого дозволу.
Отримавши відповідь державний виконавець перестав вчиняти дії, направлені на оцінку та реалізацію майна боржника, тобто допустив неправомірну бездіяльність щодо виконання судового рішення.
Тому, враховуючи, що реалізація частки, що належить боржнику не призведе до порушення прав його дітей за наявності іншого співвласника квартири - їх матері, стягувач просив зобов'язати державного виконавця вчинити дії з виконання судового рішення за рахунок майна боржника ОСОБА_6.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2018 року у задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено.
Суд першої інстанції обґрунтовував своє рішення обов'язковістю отримання державним виконавцем дозволу на реалізацію майна боржника, яким з законних підстав користуються його неповнолітні діти, та відсутністю письмової згоди заставодержателя майна.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_3, діючи в інтересах ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду і постановити нову про задоволення скарги стягувача, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Апелянт обґрунтовує свої доводи тим, що державним виконавцем здійснюється виконання судових рішень на підставі зведеного виконавчого провадження, де учасником є банківська установа як іпотекодержатель квартири, і тому вважається, що є його згода на реалізацію частки боржника.
Відмова в наданні дозволу на реалізацію майна органу опіки та піклування як колективного органу не надана, а тому відповідь міського голови не може бути перешкодою для реалізації майна в межах виконавчого провадження.
При здійсненні опису, оцінки та продажу частини квартири, що належить боржнику, права його неповнолітньої доньки порушені не будуть, так як право на проживання у спірному житлі вона не позбавляється, у зв'язку з належність іншої частки квартири на праві власності її матері. Інша дитина боржника - син, вже досяг повноліття, а тому його права та інтереси не можуть бути враховані при виконанні судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем дотримано порядок з організації примусового виконання рішень і за відсутністю дозволу органу опіки та піклування на реалізацію майна боржника законних підстав для проведення будь-яких дій з його оцінки, опису та реалізації немає.
З такими мотивами суду першої інстанції слід погодитися враховуюче наступне.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Вознесенському міськрайонному ВДВС знаходиться виконавчий лист, виданий 9 грудня 2016 року на виконання рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 листопада 2016 року щодо стягнення з боржника ОСОБА_6 на користь стягувача ОСОБА_2 коштів за невиконання договірних зобов'язань на суму 148 000 грн. 00 коп. та судових витрат у розмірі 4 023 грн. 60 коп. (а.с.148-49, 164-174, 214-215). Відкрите за цим виконавчим документом виконавче провадження 8 серпня 2017 року приєднане до зведеного виконавчого провадження відносно одного боржника - ОСОБА_6.
За матеріалами виконавчого провадження, останнє передано на виконання в.о. начальника Вознесенського РВДВС Долженко А.С., яким при встановлені належності боржнику ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності ? частини квартири АДРЕСА_1 та реєстрації в неї неповнолітніх дітей боржника, направлено подання до органу опіки та піклування для отримання дозволу на реалізацію цього майна (а.с.169-170, 172-183).
До отримання належної відповіді органу опіки та піклування державним виконавцем зроблені усі запити у компетентні органи для з'ясування матеріального стану боржника, здійсненні виходи за його місцем реєстрації, реалізовано на користь одного із стягувачів зведеного виконавчого провадження рухомого майна боржника та виявлена частина належного йому нерухомого майна (а.с.193-232).
Листом Вознесенського міського голови від 29 серпня 2018 року у відповідь на подання державного виконавця повідомлено, що органом опіки та піклування при виконавчому комітеті Вознесенської міської ради не може бути надано дозвіл на реалізацію квартири за адресою: АДРЕСА_1, право користування якою мають ОСОБА_7, 2000 року народження, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки це порушує право дітей на житло, що суперечить їх інтересам.
Тому державним виконавцем виконані усі необхідні дії для примусового виконання судового рішення у відповідності до положень статей 18, 26, 28, 48, 50, 56 Закону України «Про виконавче провадження» та розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мінюсту України від 2 квітня 2012 року за №512/5 з наступними змінами та доповненнями (надалі - Інструкція).
Так, із змісту пункту 28 вищенаведеного розділу Інструкції вбачається, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органу опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 37 Закону.
За такого посилання адвоката стягувача на можливість продовження виконавцем дій з опису, оцінки та реалізації майна боржника не відповідає вимогам вищенаведеного закону та нормативного акту, і може призвести до порушення прав боржника та його дітей, які захищені на підставі статей 17-18 Закону України «Про охорону дитинства» та статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей».
Не є слушними і доводи апелянта щодо відсутності рішення органу опіки та піклування як колегіального органу про відмову у наданні дозволу на реалізацію майна боржника, що надає, на її думку, право виконавцю на здійснення таких виконавчих дій.
В той же час положеннями пункту 28 розділу VІІІ Інструкції передбачено тільки надання дозволу, та презюмуються дії виконавця у випадку якщо такий дозвіл не надано. Мови про обов'язковість, у такому випадку рішення колегіального органу про відмову у наданні цього дозволу, - не йде. Відсутнє таке посилання і у акті, якій цитує у апеляційній скарзі адвокат, а саме Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженому постановою КМУ від 24 вересня 2008 року за №866.
За такого є вірним висновок суду про безпідставність вимог стягувача у зобов'язанні державного виконавця вчинити дії, що виключають реалізацію майна боржника, а дії в.о. начальника Вознесенського МРВДС правильно ним визнані такими, що відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень.
При цьому додаткове посилання суду на відсутність письмової згоди заставодержателя майна правового значення не мають за відсутності дозволу органу опіки та піклування, та стосуються правовідносин, які виникли між іншими сторонами із виконання рішення іншого органу, та не можуть предметом розгляду у порядку розділу VІІ ЦПК України в межах цієї єдиної цивільної справи.
Доводи адвоката стягувача, що рішення суду саме за їх зверненням на дії державного виконавця може бути підставою для правової оцінки ненадання дозволу органом опіки та піклування та підставою для реалізації майна боржника є помилковим тлумаченням діючого законодавства.
На підставі викладеного та у відповідності до положень, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 374 ЦПК України, статті 375 ЦПК України колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду, яка є судовим рішенням.
Підстав для стягнення судових витрат на користь стягувача не має.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану в його інтересах адвокатом ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду з цього дня як дати складення її повного тексту.
Головуючий О.О. Ямкова
Судді С.Ю. Колосовський
О.В. Локтіонова