Справа № 461/3099/18 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/156/18 Доповідач: ОСОБА_2
29 листопада 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі :
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 19 вересня 2018 року про накладення арешту на майно
ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 19 вересня 2018 року накладено арешт на майно, а саме: транспортний засіб - автомобіль RenaultKangoo, 2014 року випуску, реєстраційний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 ; транспортний засіб - Причіп, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 .
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 19 вересня 2018 року захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_9 , за погодженням прокурора прокуратури Львівської області ОСОБА_6 , про накладення арешту на майно, а саме: транспортний засіб - автомобіль RenaultKangoo, 2014 року випуску, реєстраційний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 ; транспортний засіб - Причіп, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 .
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною, необгрунтованою та прийнятою без жодної правової підстави, визначеної статтею 170 КПК України, для накладення арешту на майно.
Вказує, що слідчий суддя не з'ясував усі фактичні обставини справи та постановив ухвалу про накладення арешту на майно ОСОБА_7 , яке насправді йому не належало, хоча дані транспортні засоби належали ОСОБА_10 , якій вони були відчужені на підставі договору купівлі-продажу. Вважає, що накладення арешту на майно, зумовить обмеження її прав, оскільки вона не зможе розпорядитися даними транспортними засобами, що у майбутньому може спричинити виникнення матеріальних претензій до нього.
Також зазначає про відсутність підстав для накладення арешту на майно відповідно до ст. 170 КПК України. Зазначає про невірну вказівку в ухвалі про відповідність даного майна критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, адже матеріали справи не містять даних про визнання даних транспортних засобів речовими доказами.
Заслухавши доповідь судді, пояснення адвоката ОСОБА_8 на підтримання доводів апеляційної скарги, виступ прокурора на заперечення доводів апеляційної скарги, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно відповідає вимогам ст. 370 КПК України, є законною, вмотивованою та обґрунтованою.
Відповідно до положень ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
З матеріалів клопотання вбачається, що у провадженні старшого слідчого СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_9 перебувають матеріали кримінального провадження № 12018140000000196 від 4 квітня 2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 191, ч.2 ст. 364, ч.3 ст. 368 КК України.
Згідно з клопотанням, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 підозрюється у пособництві до зловживання службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе та іншої юридичної особи, використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки громадським інтересам, тобто кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.5 ст. 27 ч.2 ст. 364 КК України.
17 вересня 2018 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27 ч.2 ст. 364 КК України.
Також в ході досудового розслідування встановлено, що у власності підозрюваного ОСОБА_7 є транспортний засіб - автомобіль RenaultKangoo, 2014 року випуску, реєстраційний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , та транспортний засіб - Причіп, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 . Кримінальним правопорушенням завдано матеріальних збитків на суму 394 370, 53 гривень.
З врахуванням положень п.4 ч.2 ст. 170 КПК України слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність накладення арешту на майно з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) та запобігання ризиків, передбачених абзацом другим частини першої ст. 170 КПК України.
Доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необгрунтованості судового рішення колегія суддів до уваги не бере.
Твердження апелянта про відсутність правової підстави, визначеної статтею 170 КПК України, для накладення арешту на майно, є безпідставними.
Згідно ч.1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчим суддею на виконання вимог ч.2 ст. 173 КПК України враховано правову підставу для арешту майна, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам закону й підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 19 вересня 2018 року про накладення арешту на майно залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4