Справа № 307/2653/16-ц
Іменем України
28 листопада 2018 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді : Джуги С.Д.
суддів: Собослоя Г.Г., Куштана Б.П.
з участю секретаря судового засідання: Чучка Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду, ухваленого 02 травня 2018 року головуючим суддею Чопик В.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна, -
встановив:
У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна. Свої вимоги обґрунтовує тим, що у період з 25 жовтня 2008 року по 30 червня 2016 року з відповідачкою перебув у зареєстрованому шлюбі, який рішенням суду розірвано. В період шлюбу вони набули наступне майно: 18.02.2009 року придбали автомобіль марки «Hundau Tycson» , ринкова вартість якого 238 873 грн.; 22.01.2009 року придбали житловий будинок АДРЕСА_1, вартість якого 42 829 грн. Автомобіль марки «Hundau Tycson», залишився у відповідачки, вона ним постійно користувалась, а 6 травня 2016 року відчужила його родичам за ціною 85 000 грн. та подала заяву про розірвання шлюбу до суду. Житловий будинок АДРЕСА_1, позаяк складається лише з однієї житлової кімнати площею 16,6 кв.м., господарського приміщення і виділ частки відповідачки в натурі неможливий. Посилаючись на приписи ст.365 ЦК України, ст.ст. 65, 70, 74 СК України просив суд: визнати автомобіль марки «Hundau Tycson» об'єктом права спільного сумісної власності подружжя та стягнути з відповідачки на його користь компенсацію ринкової вартості 1/2 частини цього автомобіля в сумі 119 436,5 грн.;. припинити право власності відповідачки на 1/2 частину житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1, присудивши їй компенсацію ринкової вартості зазначеної частини нерухомого майна в сумі 21 414,5 грн.; зменшити на 21 414,5 грн. присуджений йому розмір компенсації за 1/2 частину автомобіль «Hundau Tycson», визначивши остаточно такий в розмірі належної йому компенсації в сумі 98022 грн., а також визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1, щодо якої право власності відповідачки припинено.
Рішенням Тячівського районного суд Закарпатської області від 02.05.2018 року даний позов задоволено. Визнано автомобіль марки «Hundau Tycson», р.н. НОМЕР_4 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Припинено право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 та визнано на цю частину житлового будинку право власності за ОСОБА_2 Суму в розмірі 91200,5 грн., яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, як компенсацію ринкової вартості 1/2 частини автомобіля, зменшено на суму в розмірі 21 414,5 грн. компенсації 1/2 частини житлового будинку, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 та остаточно стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 компенсацію вартості автомобіля марки «Hundau Tycson», р.н. НОМЕР_4 в розмірі 69 786 грн.
Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування скарги посилається на те, що станом на час розгляду справи автомобіль відчужено, а тому такий не може бути об'єктом поділу. Суд безпідставно стягнув з неї вартість 1/2 частини автомобіля, не врахувавши, що кошти отримані від продажу автомобіля використані на потреби сім'ї. Крім того, у договорі чітко вказано суму продажу у 85 000 грн., а тому саме з цієї суми слід було виходити. Щодо спірного будинку, то судом невірно застосовано приписи ст. 365 ЦК України.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить у задоволенні скарги відмовити.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 9 Перехідних положень ЦПК України (тут і надалі в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до вимог частини 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 25.10. 2008 року, що стверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_5 від 25.10.2008 року (а.с.6), який розірвано згідно рішення Тячівського районного суду від 30.06.2016 року (а.с.8).
Згідно з ч.2 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 20.01.2009 року ОСОБА_3 відчужила ОСОБА_2 та ОСОБА_1 житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 (а.с.9). Згідно умов даного договору сторони набули у власність по 1/2 частині вказаного будинку. Тобто, спірний будинок перебуває у спільній частковій власності сторін.
Крім цього 18.02.2009 року ОСОБА_1 було придбано автомобіль марки «Hundau Tycson», р.н. НОМЕР_4, що стверджується обліковою карткою приватного ТЗ (а.с.12).
Вказаний автомобіль продано відповідачем під час шлюбу 06.03.2016 року, що стверджується договору купівлі-продажу транспортного засобу від 06.03.2016 року (а.с.14).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з його доведеності та обґрунтованості.
Однак, з такими висновками суду не може повністю погодитись колегія суддів, виходячи з наступного.
Так, спірний будинок належить сторонам на праві спільної часткової власності і позивач ставить питання про припинення права відповідача на частку у спільному майні на підставі ст. 365 ЦК України.
Відповідно до ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Таким чином, для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Судом вірно встановлено, що квартира є неподільною.
В той же час суд не надав жодної оцінки тому чи не завдасть таке припинення права власності ОСОБА_1 істотної шкоди.
Так, з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 іншого житла у власності не має, а тому припинення права власності на єдине наявне у неї житло в будь-якому разі завдасть відповідачу істотної шкоди, у зв'язку з чим така вимога задоволенню не підлягає.
З приводу поділу автомобіля апеляційний суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що спірний автомобіль було відчужено відповідачем до розірвання шлюбу за договором, який є чинним та не оспорюється, і на даний момент належить на праві приватної власності третій особі - матері відповідачки. Тобто, за загальним правилом, такий автомобіль не входить до майна, що підлягає поділу між подружжям. За таких обставин, суд помилково визнав такий автомобіль спільною сумісної власністю подружжя, позаяк це порушує права третьої особі та створює правову невизначеність щодо статусу такого автомобіля, як об'єкта права власності.
Водночас, в такому випадку вартість автомобіля обов'язково повинна враховуватися при поділі майна. Посилання апелянта на протилежне не ґрунтується на нормах матеріального права. При цьому твердження, що кошти отримані від продажу автомобіля, використані на потреби сім'ї нічим не доведені та є голослівними. Колегія суддів ставить під сумнів таке твердження, з огляду на те, що відчуження відповідачем автомобіля третій особі (матері відповідача) відбулося незадовго до подання відповідачем позову про розірвання шлюбу і розірвання між сторонами шлюбу.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вартість 1/2 частини спірного автомобіля.
При цьому, суд відхиляє посилання апелянта на необхідність врахування зазначеної у договорі суми продажу автомобіля, оскільки виходячи з принципу свободи договору (ст.ст.3, 627 ЦК України) сторони вільні у визначенні умов договору. В договорі від 06.03.2016р. чітко зазначено, що ціну продажу автомобіля визначено за домовленістю сторін. Жодної оцінки ринкової вартості такого автомобіля при його відчуженні не проводилося. В той же час при поділі майна, суд повинен виходити саме з ринкової вартості майна. Та обставина, як оцінена вартість такого майна одним і подружжя на власний розсуд при його відчуженні без згоди іншого з подружжя - не має визначального значення.
Згідно висновку судової авто товарознавчої експертизи №4803 від 09.02.2018р. ринкова вартість автомобіля марки «Hundau Tycson», р.н. НОМЕР_4 станом на момент пред'явлення позову становить 182 401 грн., а відтак, вирішуючи питання про стягнення компенсації, апеляційний суд виходить саме з такої суми.
Тобто, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація у розмірі 91 200,50 грн. (182 401/2).
З врахуванням вищенаведеного апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції, відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.
Виходячи з наведеного та керуючись приписами статей 374, 376, 382 і 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати рішення Тячівського районного суду від 02 травня 2018 року та ухвали по справі нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3) компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля марки «Hundau Tycson», р.н. НОМЕР_4 у розмірі 91 200 (дев'яносто одна тисяча двісті) гривень 50 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови суду складено 05 грудня 2018 року.
Головуючий:
Судді: