Справа № 657/1998/18
30.11.2018 Каланчацький районний суд Херсонської області
у складі:
головуючого судді Скригун В.В.
при секретарі Березницькій Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Каланчак в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2 до Каланчацької селищної ради Херсонської області про визнання права власності на майно
Представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 з господарськими спорудами та побудовами, який розташований по АДРЕСА_1 за набувальною давністю.
Свої вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що з 1979 року позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1. Таке право користування житлом вона отримала зі згоди власника вказаного будинку ОСОБА_4, про що свідчить відмітка в будинковій книзі. Власником будинку був ОСОБА_4, згідно свідоцтва про право власності. У січні 1987 року власник житлового будинку помер, після смерті останнього позивач продовжувала проживати у будинку, тобто відкрито володіла та користувалася ним на протязі 30 років. З огляду на викладене вважає, що є підстави визнання за нею право власності за набувальною давністю.
Ухвалою судді від 03.09.2018 року відкрито провадження по справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. Будь-яких інших процесуальних дій по справі не вчинялося.
Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з"явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.
Представник відповідача Каланчацької селищної ради в судове засідання не з"явилася, надіслала заяву про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення позову не заперечувала.
Дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступних висновків.
З 1979 року ОСОБА_1 вселилася в будинок який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Заселилася позивач зі згоди власника ОСОБА_4
Даний факт підтверджується копією домової книги, згідно якої ОСОБА_1 зареєстрована у вищевказаному будинку з 26.01.1982 року по теперішній час.
Крім того, відповідно до технічого паспорту від 27.07.2018 року виданого КП "ХБТІ" ХОР користувачем будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_1.
Вказаний вище будинок належав ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 17.05.1971 року. 17.01.1987 року власник будинку помер.
Починаючи з 1987 року позивач добросовісно, відкрито та безперервно володіє цим нерухомим майном та використовує його для власних потреб.
Таким чином, єдиним способом захисту прав ОСОБА_1 є визнання за нею права власності на вищевказаний будинок за набувальною давністю.
Згідно ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Згідно Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).
Враховуючи положення статті 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння). Отже, встановлення власника майна є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Отже, враховуючи, що позивач добросовісно заволоділа майном і понад 30 років продовжує відкрито, безперервно володіти будинком АДРЕСА_1, суд вважає за можливе визнати право власності за набувальною давністю.
Враховуючи вищевикладене, керуючись Постановою пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», ст. 344 ЦК України ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2 до Каланчацької селищної ради Херсонської області про визнання права власності на майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на житловий будинок з господарськими спорудами та побудовами, який розташований по АДРЕСА_1 за набувальною давністю.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду Херсонської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, адреса проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.
Відповідач: Каланчацька селищна рада, місцезнаходження: смт. Каланчак вул. Херсонська, 1, ЄДРПОУ: 04401003.
Суддя: Скригун В. В.