Справа № 826/945/17 Головуючий у І інстанції - Кузьменко В.А.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
29 листопада 2018 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.,
при секретарі: Андрієнко Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення,-
ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 грудня 2016 року № 0027741306 та № 0027751306.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідачем протиправно визначено суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та з військового збору, у зв'язку із незаконністю проведення перевірки податкової декларації ОСОБА_2 про майновий стан і доходи за 2015 рік та неправильним розрахунком грошового зобов'язання, а саме: не виключено із оподатковуваного доходу суму прощеного боргу у розмірі 50% однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня звітного податкового року (у 2015 році 609,00 грн.).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві (03056, м. Київ, пров. Політехнічний, 5-а; ідентифікаційний код 39561761) від 22 грудня 2016 року № 0027741306 та № 0027751306.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволені адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
В апеляційній скарзі Відповідач не погоджується з рішенням суду першої інстанції, та посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Зокрема, Відповідач зазначає, що перевіркою правильності визначення суми податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає сплаті платником самостійно, встановлено: платником податків ОСОБА_2 у 2015 році занижено суму податку на доходи фізичних особі, яка підлягає сплаті платником самостійно у розмірі 79468, 82 грн., у зв'язку з не повним відображенням у податковій декларації доходу, отриманого як додаткове благо, від ПАТ «Універсал Банк», у вигляді суми боргу платника податку анульованого кредитом за його самостійним рішенням, чим порушено п. 163.1 ст. 163, п. 164. ст. 164, пп. 164.2.17 «д» п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1. ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України та наказу ДПІ в Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві № 683 від 08.11.2016 року податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів від доходів, отриманих як додаткове благо за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року.
Вказаною перевіркою встановлено порушення платником податків пункту 163.1 статті 163, пункту 164.1, підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2, пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб з доходу, отриманого як додаткове благо від ПАТ "Універсал Банк" у вигляді суми боргу платника податку анульованого кредитором за його самостійним рішенням за 2015 рік, до сплати 79 468,82 грн.; пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України - не нарахування та несплата у повному обсязі до бюджету військового збору за 2015 року, до сплати 5 960,16 грн.
22 грудня 2016 року податковим органом на підставі акта перевірки від 08 грудня 2016 року № 1890/13-06/НОМЕР_3 та згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення № 0027741306, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб на 99 336,03 грн., в тому числі податковим зобов'язанням на 79 468,82 грн. та за штрафними санкціями на 19 867,21 грн.
Також, 22 грудня 2016 року Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0027751306 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на 7 450,20 грн., в тому числі податковим зобов'язанням на 5 960,16 грн. та за штрафними санкціями на 1 490,04 грн.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем не доведено правових підстав для нарахування Позивачу податку на доходи фізичних осіб у розмірі 79 468,82 грн., що вказує на помилковість висновків акта перевірки, а тому податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі від 22 грудня 2016 року № 0027741306, яким Позивачу збільшено суму податку на доходи фізичних осіб є протиправним та підлягає скасуванню.
Оскільки, військовий збір нараховується і сплачується із об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, беручи до уваги помилковість висновків акта перевірки про заниження податку на доходи фізичних осіб, суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність додаткового нарахування Позивачу суми військового збору та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі від 22 грудня 2016 року № 0027751306.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлює, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За приписами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Щодо посилання Позивача на незаконності проведення контролюючим органом перевірки у зв'язку із виявленням недостовірності даних у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік, а саме на те, що в акті перевірки відсутнє посилання на направлення Позивачу письмового запиту, в якому зазначено про таку невідповідність, колегія суддів зазначає таке.
Так, положеннями статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини 2 статті 74 КАС України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України на суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.
При цьому, колегія суддів зазначає, що Відповідачем надано суду апеляційної інстанції докази, які підтверджують наявність правових підстав для проведення у межах спірних правовідносин документальної позапланової перевірки, а саме запит від 27.07.2016 року № № 21376/10/2659-13-04, 13933/Ч/2659-13-04 в якому зазначено, що Державна податкова інспекція у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, керуючись статтями 20, 73 Податкового кодексу України, з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового законодавства в частині повноти та своєчасності сплати належних сум податку на доходи фізичних осіб до бюджету пальниками податків, просила привести у відповідність інформацію, щодо отримання доходу громадянином ОСОБА_2 у вигляді додаткового блага у податковому розрахунку за формаю № 1ДФ згідно з вимогами п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, з урахуванням пп. 8 підр. 1 розд. ХХ «Перехідні положення» Кодексу.
Також, платник податків - фізична особа ОСОБА_2 повідомлений про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки повідомленням від 08.11.2016 року № 17519/Ч/26-59-13-06-23, яке разом з копією наказу від 08.11.2016 року № 683 направлено платнику податків на податкову адресу поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Тобто, перевірку проведено з відома платника податків ОСОБА_2 з урахуванням інформації наявної в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві відповідно до ст. 20, ст. 79 Податкового кодексу України.
Зокрема, положеннями статті 79 Податкового кодексу України надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати перевірку у разі надіслання платнику податків повідомлення про проведення перевірки та копії наказу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Таким чином, податковим органом вчинено дії щодо проведення перевірки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, а тому доводи Позивача про незаконність проведення вказаної перевірки є безпідставними.
При цьому, згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.
Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» №321-VIII від 09 квітня 2015 року, положення якого набрали чинності 07 травня 2015 року, підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» доповнено пунктом 8, у відповідності з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.
Отже, з метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, слід розглядати окремо.
За змістом наведених положень у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір від 28 вересня 2007 року № 009-2915//840-0188 (на споживчі потреби), за умовами якого позивач зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит в сумі 116 120,30 доларів США, що еквівалентно 586 407,52 грн.
Відповідно до пункту 2.6 кредитного договору позичальник зобов'язується здійснити останню оплату щомісячного платежу не пізніше 10 вересня 2022 року.
15 жовтня 2015 року сторонами укладено додаткову угоду про припинення зобов'язань за кредитним договором (прощення боргу в день укладення додаткової угоди), у якій визнали, що станом на 15 жовтня 2015 року загальний розмір заборгованості позичальника перед кредитором за вищевказаним основним договором становить 94 037,89 доларів США; сторони дійшли згоди, що з дати укладання цієї угоди припиняються всі зобов'язання позичальника перед кредитором у розмірі 41 037,89 доларів США шляхом анулювання (прощення) кредитором такої заборгованості позичальнику, в тому числі за основою сумою кредиту - 28 498,19 доларів США, за загальною сумою процентів, комісій, винагород, інших можливих плат позичальника на користь кредитора за основним договором - 12 539,70 доларів США, за умови погашення позичальником суми заборгованості за своїми зобов'язаннями у розмірі 53 000,00 доларів США.
Згідно з пунктом 10 додаткової угоди сума анульованого (прощеного) кредитором боргу згідно умов кредитного договору включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, з якого позичальник в порядку, розмірах та строки, передбачених чинним законодавством України, самостійно сплачує податок з доходів фізичних осіб та відображає їх у річній податковій декларації.
Позивач подав до ДПІ у Шевченківському районі податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік, у якій відобразив у складі інших доходів суму у розмірі 227 700,54 грн., податок на доходи фізичних осіб у розмірі 44 931,11 грн. та військовий збір у розмірі 3 415,51 грн.
Також, 29 липня 2016 року ОСОБА_2 сплатив задекларовані суми податку та військового збору до бюджету, що підтверджується копіями квитанцій (а.с. 27).
Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що дохід отриманий як додаткове благо, задекларований Позивачем не у повному обсязі, а саме: за даними бази даних ДРФО встановлено, що платником податку у періоді з 01 жовтня 2015 року по 31 грудня 2015 року отримано доход в сумі 625 044,65 грн. від ПАТ "Універсал Банк" за ознакою доходу 126 (дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, сума боргу платника податку анульованого кредитором за його самостійним рішенням).
Колегія суддів для з'ясування всіх обставин у справі витребувала у Відповідача документи, які утримують інформацію щодо розміру боргу (тіла кредиту) та відсотків за користування кредитом, яка впливає на правильність визначення розміру податкового зобов'язання.
Податковим органом на виконання протокольної ухвали суду апеляційної інстанції, 21 листопада 2018 року через канцелярію суду надано копії матеріалів перевірки, за результатами якої складено акт від 08 грудня 2016 року № 1890/13-06/НОМЕР_3, зокрема, докази які підтверджують суму додаткового блага, отриманого Позивачем у 2015 році та складових даної суми (тіло кредиту, відростків, пеня, штраф).
Також, Відповідачем на першій сторінці додаткової угоди про припинення зобов'язання за договором № 009-2915/840-01/88 від 28.09.2007 року (прощення боргу в день укладення додаткової угоди) від 15 жовтня 2015 року надано таблицю, яка місить інформацію з податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утримання з ним податку, поданих податковими агентами до органів Державної фіскальної служба (а.с. 188 зворот.).
З вказаної таблиці вбачається, що ОСОБА_2 у періоді з 01 жовтня 2015 року по 31 грудня 2015 року отримано доход в сумі 625 044,65 грн. від ПАТ "Універсал Банк".
Тобто, платником податків ОСОБА_3 у 2015 році занижено суму податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає сплаті платником самостійно, у зв'язку з неповним відображенням у податковій декларації доходу отриманого як додаткове благо від ПАТ "Універсал Банк".
За приписами пункту 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1,54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами Відповідача щодо правомірності визначення Позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту).
Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін доПодаткового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
Відтак, за встановлених обставин отримання Позивачем доходу у вигляді додаткового блага, правильними є й доводи Відповідача щодо правомірності визначення Позивачу грошового зобов'язання зі сплати військового збору, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту).
Також, колегія суддів вважає обґрунтованим відхилення Відповідачем доводів Позивача про поширення на анульовану банком суму положень пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, адже відносно заборгованості по кредитному договору від 28 вересня 2007 року № 009/2915/840-0188 відсутні відповідні умови (зміна валюти зобов'язання за кредитом з іноземної валюти у гривню), за яких застосовуються вказані положення законодавства.
Отже, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та задоволення позовних вимог.
Суд першої інстанції на вищенаведене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розглянувши доводи Відповідача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задовольнити, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2018 року скасувати ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Ю.А. Ісаєнко
І.О. Лічевецький
Повний текст складено 04.12.2018 року.