28 листопада 2018 року
м. Київ
Справа № 815/3490/16
Провадження № 11-682апп18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2016 року (суддя Стефанов С. С.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року (у складі колегії суддів Джабурія О. В., Вербицької Н. В., Крусяна А. В.) у справі № 815/3490/16 за позовом ОСОБА_4 до державного реєстратора ГутникаІгоря Івановича (далі - державний реєстратор), юридичного департаменту Одеської міської ради (далі - Департамент), третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Главбуд Плюс» (далі - ТОВ «Главбуд Плюс»), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У липні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до державного реєстратора, третя
особа - ТОВ «Главбуд Плюс», у якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- визнати протиправними дії державного реєстратора щодо вчинення запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) у частині внесення змін до відомостей про ТОВ «Главбуд Плюс», що не пов'язані зі змінами в установчих документах (зміна відомостей про керівника юридичної особи, заміна відомостей про підписантів) від 03 червня 2005 року № 15561070002008370;
- зобов'язати Департамент скасувати запис у ЄДР щодо внесення змін до відомостей про ТОВ «Главбуд Плюс» від 03 червня 2005 року № 15561070002008370;
- зобов'язати Департамент внести до відомостей у ЄДР запис про ОСОБА_6 (батька позивача) в графу «Прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи».
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 07 жовтня 2016 року позов задовольнив.
Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21 грудня 2016 року скасував постанову суду першої інстанції і залишив позовну заяву без розгляду, оскільки адміністративний позов поданий після закінчення строків, установлених законом.
Не погодившись із таким рішенням суду апеляційної інстанції, 06 січня 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2016 року.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 07 лютого 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнив частково, скасував ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року, а справу направив для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, оскільки дійшов висновку, що позов подано після закінчення процесуальних строків, установлених законом, однак за наявності поважних причин пропуску цього строку.
09 березня 2017 року після закінчення касаційного провадження до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 про скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій і закриття провадження у справі, оскільки вона вважає, що за своїм характером цей спір не є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16 травня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року зупинено апеляційне провадження в адміністративній справі № 815/3490/16 до закінчення касаційного перегляду Вищим адміністративним судом України касаційної скарги ОСОБА_3 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»
(далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України
(далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України (у редакції цього Закону) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06 червня 2018 року згадану вище справу передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 6 ст. 346 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), оскільки учасник справи оскаржує судові рішення з підстави порушення правил предметної юрисдикції.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Главбуд Плюс» зареєстроване як юридична особа 16 квітня 2002 року, про що 01 червня 2005 року до ЄДР внесено запис «Включення відомостей про юридичну особу» № 15561200000008370.
Засновниками ТОВ «Главбуд Плюс» стали ОСОБА_3 та ОСОБА_6 з володінням частки кожного 50 % вкладу статутного капіталу товариства.
У подальшому до статуту ТОВ «Главбуд Плюс» внесено зміни, затверджені загальними зборами учасників (протокол від 21 грудня 2005 року), державну реєстрацію яких проведено 12 січня 2006 року № 15561050003008370. Згідно внесених до статуту змін, учасниками ТОВ «Главбуд Плюс» стали ОСОБА_3 із часткою у розмірі 7 тис. грн (50 %) та ОСОБА_4 із часткою у розмірі 7 тис. грн (50 %), отриманою від свого батька ОСОБА_6
На момент, коли ОСОБА_4 став учасником ТОВ «Главбуд плюс», виконуючим обов'язки директора був ОСОБА_6, обов'язки виконавчого директора виконував ОСОБА_7
Довіреністю від 30 травня 2005 року ТОВ «Главбуд плюс» (в особі директора ОСОБА_7) уповноважило ОСОБА_8 представляти інтереси юридичної особи з питань реєстрації змін в установчих документах.
03 червня 2005 року державним реєстратором вчинено запис в ЄДР № 15561070002008370 про внесення змін до відомостей про ТОВ «Главбуд Плюс», які не пов'язані зі змінами в установчих документах (зміна відомостей про керівника юридичної особи, заміна відомостей про підписантів), а саме про ОСОБА_7, як керівника та підписанта ТОВ «Главбуд Плюс».
Вважаючи дії державного реєстратора від 03 червня 2005 року щодо здійснення запису про державну реєстрацію внесення змін до відомостей про юридичну особу, які не пов'язані зі змінами в установчих документах, протиправними, а саме: проведення реєстраційних дій щодо зміни керівника юридичної особи на підставі документів, поданих особою, яка не мала на це відповідних повноважень, ОСОБА_4 звернувся до суду із цим адміністративним позовом.
Суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу, виходили з того, що спір є публічно-правовим, оскільки спірні правовідносини пов'язані з визначенням правомірності дій державного реєстратора при реєстрації внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах.
Не погоджуючись з такими судовими рішеннями, ОСОБА_3 оскаржила їх з тих підстав, що спір виник з корпоративних відносин і обґрунтований порушенням корпоративних прав позивача, а тому має розглядатися за правилами господарського судочинства.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судових рішень з підстав порушення правил предметної юрисдикції та заперечення на касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України, в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом).
Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС Україниє переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).
Наведені норми узгоджуються з положеннями ст. 2, 4 та 19 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Судами встановлено, що ОСОБА_4 оскаржив до адміністративного суду дії суб'єкта владних повноважень (державного реєстратора), пов'язані з реєстрацією в ЄДР змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах (відомості про керівника юридичної особи та осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності), посилаючись при цьому на недотримання цим суб'єктом положенням ч. 5 ст. 19 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (далі - Закон № 755-IV), оскільки на реєстрацію були подані документи, особою, яка, на думку позивача, не мала на це відповідних повноважень.
Проте, з висловлених позивачем у ході розгляду справи мотивів звернення до суду вбачається, що незаконність, на думку ОСОБА_4, дій державного реєстратора при здійсненні ним реєстраційних дій є наслідком незаконного призначення на посаду директора ТОВ «Главбуд плюс» - ОСОБА_7, якого не обирали на загальних зборах товариства. Позивач вважає, що належним директором цього товариства є його батько ОСОБА_6, у зв'язку з чим просить скасувати запис в ЄДР про керівника юридичної особи ОСОБА_7 та відновити попередній запис про ОСОБА_6, як керівника ТОВ «Главбуд плюс».
Таким чином Велика Палата Верховного Суду приходить до висновку, що спірні правовідносини виникли між учасниками ТОВ «Главбуд плюс» ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (засновники) щодо їх повноважень в управлінні цією юридичною особою, а саме, призначенні виконавчого органу цього товариства - директора в особі ОСОБА_7, а тому дії державного реєстратора з унесення змін в ЄДР до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах, а саме вчинення запису про ОСОБА_7, як директора ТОВ «Главбуд плюс», у цих відносинах є похідними.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Отже, цей спір не пов'язаний із захистом прав ОСОБА_4 у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.
Ураховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у справі, Велика Палата Верховного Суду встановила помилковість висновків судів попередніх інстанцій, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки спірні правовідносини виникли між учасниками (засновниками) юридичної особи щодо їх повноважень в управлінні господарським товариством, а тому мають вирішуватися в порядку господарського судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 та ч. 1 ст. 354 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) ухвалені в цій справі в порядку адміністративного судочинства судові рішення підлягають скасуванню, а провадження - закриттю у зв'язку з неналежністю розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.
Нормами ст. 357 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) визначено порядок розгляду касаційної скарги, що надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи, зокрема, за результатами розгляду касаційної скарги, зазначеної в ч. 1 цієї статті, суд приймає постанову відповідно до ст. 349 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду касаційної інстанції.
ОскількиВелика Палата Верховного Суду дійшла висновку про неналежність розгляду цього спору за правилами адміністративного судочинства, згідно з ч. 3 ст. 357 КАС України існують підстави для скасування, крім рішень першої та апеляційної інстанцій, й раніше прийнятої ухвали Вищого адміністративного суду України від 07 лютого 2017 року.
Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 345, 349, 354, 355, 356, 357, 359 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), Велика Палата Верховного Суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2016 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 07 лютого 2017 року скасувати.
Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до державного реєстратора Гутника Ігоря Івановича, юридичного департаменту Одеської міської ради, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Главбуд Плюс», про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Саприкіна
Судді:
Н. О. Антонюк С. В. Бакуліна В. В. Британчук Д. А. Гудима В. І. Данішевська О. С. Золотніков О. Р. Кібенко В. С Князєв Л. М. Лобойко Н. П. Лященко О. Б. Прокопенко Л. І. Рогач О. М. Ситнік О. С. Ткачук В. Ю. Уркевич О. Г. Яновська