П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 листопада 2018 р. м. ОдесаСправа № 815/2549/18
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Яковлєва О.В.,
суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В.
при секретарі Кучмій І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання противоправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Подільському об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України Одеської області, а саме: визнання протиправними дії щодо відмови в перерахунку пенсії позивачу у зв'язку зі зміною ч. 3 ст. 59 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язання провести перерахунок та виплату позивачу пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01 жовтня 2017 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2018 року відмолено у задоволенні адміністративного позову.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що є помилковим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позивних вимог, так як відповідачем протиправно відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки особи, призвані на військові збори прирівнюються до військовослужбовців, у тому числі, щодо права на соціальне забезпечення.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач, у період з 03 травня 1986 року по 07 травня 1986 року, приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а як наслідок є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
При цьому, позивачу встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Між тим, 16 травня 2018 року позивач звернувся до Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області з заявою про проведення перерахунку та виплату йому пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч.3 ст. 59 ЗУ «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01 жовтня 2017 року.
В свою чергу, листом пенсійного органу повідомлено позивача про відсутність законних підстав для перерахунок його пенсії.
Не погоджуючись з отриманою відмовою позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Так, Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
При цьому, статтею 59 вказаного закону встановлено порядок обрахування пенсій військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Згідно частини 3 вказаної статті, особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Колегією суддів встановлено, що пенсійним органом відмовлено позивачу у проведенні перерахунку його пенсії, відповідно до ч. 3 ст. 59 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, так як на позивача не поширюється дія ч. 3 ст. 59 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В даному випадку, із аналізу вищевказаних положень чинного законодавства вбачається, що дія ч. 3 ст. 59 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» поширюється на осіб, які під час проходження дійсної строкової служби, зокрема, брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
При цьому, розширене тлумачення зазначеної статті, без внесення до неї відповідних змін, на думку колегії суддів, не допускається.
Між тим, із зібраних матеріалів у справі вбачається, що у період з 03 травня 1986 року по 07 травня 1986 року, тобто безпосередньо у період ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, позивач був призваний на військові збори, а не проходив строкову військову службу.
Внаслідок чого, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дія положень ч. 3 ст. 59 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, що діє з 01 жовтня 2017 року) на позивача не поширюється, а тому відсутні правові підстави для перерахунку його пенсії.
Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2018 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складання повного судового рішення, відповідно до вимог ст. 243 КАС України.
Головуючий: О.В. Яковлєв
Судді: Ю.М. Градовський
А.В. Крусян