вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua
"27" листопада 2018 р. Справа№ 910/19009/17
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Разіної Т.І.
Скрипки І.М.
при секретарі судового засідання: Бовсунівській Л.О.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 27.11.2018
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу «Спейс-Коммюнікейшн ЛТД»
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2018 (повне рішення складено 27.07.2018)
у справі №910/19009/17 (суддя Борисенко І.І.)
за позовом «Спейс-Коммюнікейшн ЛТД»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄС Продакшен груп»
про стягнення 218 311,89 дол. США,-
У жовтні 2017 року "Спейс-Коммюнікейшн Лтд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄС Продакшен груп" про стягнення 218 311,89 дол. США.
В обґрунтування своїх вимог позивач, посилається на порушення відповідачем умов договору про надання послуг космічного сегменту від 16.01.2009 щодо оплати за надані послуги за період з 31.10.2015 по 31.01. 2017, в результаті чого позивач просить суд стягнути з відповідача 218 311,89 дол. США, з яких: 173 300,00 дол. США сума боргу, 5 040,00 дол. США пені, 6 371,89 дол. США 3% річних, 33 600,00 дол. США штрафу за дострокове розірвання договору.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.07.2018 у справі №910/19009/17 позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄС Продакшен груп" на користь Компанії "Спейс-Коммюнікейшн Лтд" 33 600 дол США основного боргу, 1 178 доларів США 3% річних та витрати по сплаті судового збору в сумі 521 доларів США 74 центів.
Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов'язку, своє зобов'язання щодо оплати за надані послуги виконав не повністю, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, «Спейс-Коммюнікейшн ЛТД» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Апелянт також зазначає, що в усіх додаткових угодах до договору зазначено, що оплата має проводитися щомісяця однаковими внесками, крім того, в договорі не зазначено, що Spacecom зобов'язаний надавати відповідачу докази направлення останньому рахунків та актів. Також, вказує, що посилання відповідача на той факт, що йому було невідомо про зобов'язання проводити оплату в період з 31.11.2015 по 31.01.2017, у зв'язку з відсутністю надісланих на його адресу рахунків, спростовується копіями поштових квитанцій. Суд першої інстанції неправомірно не взяв до уваги зазначені докази як неналежні, та послався на те, що в них не зазначено, яка саме кореспонденція направлялась.
В свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄС Продакшен груп» у своєму відзиві зазначає, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушень. Тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення слід залишити без змін. Крім того, вказує, що відповідно до п. 5.1.2 договору в редакції, що викладена в додатковій угоді №2 від 11.01.2010, підставою оплати послуг слугує відповідний рахунок, що виготовлений позивачем та/або акт про надання послуг. Натомість, жодних доказів на підтвердження направлення відповідачу рахунків/актів про надання послуг позивачем не надано.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 16.01.2009 між "Спейс-Коммюнікейшн Лтд" (далі - Spacecom) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄС Продакшен груп" (далі - клієнт) укладено договір про надання послуг космічного сегменту (далі - договір).
Згідно із п. 2.1 договору на умовах цього договору і протягом терміну ємності послуг Spacecom надаватиме клієнту, двадцять чотири (24) години на день сім (7) днів на тиждень, послуги в обсязі ємності послуг в 3.5.МГц у відповідності до технічних характеристик, що викладені в технічних довідках супутника.
Відповідно до п. 5.1.2 договору клієнт вносить Spacecom місячну плату за послуги у розмірі 14 700 доларів США, що сплачується за один місяць наперед однаковими внесками впродовж терміну ємності послуг та у 30-тиденний строк з моменту отримання від Spacecom рахунку на відповідну суму.
Сторони в пункті 5.2 договору погодили, що якщо клієнт скасовує цей договір протягом терміну ємності послуг, але до дати закінчення, і не відповідно до п. 9.2, або Spacecom припинить дію договору відповідно до п. 9.1, клієнт повинен сплатити Spacecom штраф за скасування, що дорівнює 50% від суми , що залишилась несплаченою, якби цей договір не закінчився до дати закінчення, але не менше ніж сума плати за послуги за 3 місяці використання, розрахованою відповідно до плати за послуги.
Пунктом 5.3 договору передбачено, що якщо клієнт затримує будь-яку оплату відповідно до цього договору на строк більший за тридцять (30) днів з дати, коли ця плата повинна була бути проведеною, клієнт зобов'язаний сплатити Spacecom пеню у розмірі 1,5% на місяць, що додається щомісяця на всі несплачені суми або найвищий відсоток, дозволений за законодавством України, якщо такий найвищий відсоток є нижчим за 1,5 % на місяць.
Приписами пунктів 4.3, 4.4 договору встановлено, що термін ємності послуг закінчується 29.02.2012. За взаємною письмовою згодою сторони можуть подовжити термін ємності послуг.
11.01.2010 сторони уклали додаткову угоду №2 до договору, якою внесли зміни до п. 5.1.2 договору, зазначивши, що «місячну плату за послуги у розмірі 14 700 долларів США, що сплачуються на підставі рахунків та/або актів про надання послуг, однаковими внесками впродовж терміну ємності послуг», та доповнили розділ 14 «документи підписані, та надіслані електронною поштою будуть мати силу оригіналу до того часу, доки сторони не отримають оригінали документів. Сторони дійшли згоди щодо використання факсимільного відтворення підпису за допомогою механічного копіювання замість власного підпису на всіх документах, у тому числі при зміні та розірвані договору».
У листопаді 2011 сторони уклади додаткову угоду №4 до договору від 16.01.2009, в якій дійшли згоди продовжити строк дії договору до 28.02.2017, а щомісячна вартість послуг з 01.01.2012 становить 12 600,00 доларів США за 3.5 МГц.
31.01.2012 сторони підписали додаткову угоду №5 до договору від 16.01.2009, якою встановили, що з 01.02.2012 щомісячна вартість послуг становить 22 400,00 доларів США за 7 МГц.
31.08.2012 сторони підписали додаткову угоду №6 до договору від 16.01.2009, якою встановили, що з 01.09.2012 щомісячна вартість послуги становить 11 200,00 доларів США за 3.5 МГц.
17.02.2016 позивач направив на адресу відповідача претензію, в якій зазначив, що станом на 31.01.2016 заборгованість відповідача по договору становить 134 000,00 доларів США без врахування пені та вимагав сплатити наявний борг впродовж 7 днів з дати отримання претензії.
18.02.2016 листом №22/5 відповідач зобов'язався сплатити 11 200,00 доларів США 19.02.2016 та надати графік погашення заборгованості.
22.02.2016 відповідач направив на адресу позивача лист №25/5, в якому надав графік погашення заборгованості за період березень 2015 - січень 2016 у сумі 123 200,00 доларів США без врахування пені.
Спір у даній справі виник у зв'язку із порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині своєчасної оплати наданих позивачем та спожитих відповідачем послуг космічного сегменту.
Пунктом 2 ст. 11 Цивільного кодексу України зазначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, договір, укладений між "Спейс-Коммюнікейшн Лтд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄС Продакшен груп" за своєю правовою природою відноситься до договорів про надання послуг.
Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Як вже було вказано вище, відповідно до п.5.1.2 додаткової угоди №2 від 11.01.2010 клієнт вносить Spacecom наступну плату за послуги з використанням ємності послуг: місячну плату за послуги у розмірі 14 700 доларів США (без урахування будь-яких можливих податків, які якщо застосовуються в Україні, мають додаватись до плати за послуги та сплачуютись клієнтом), що сплачується на підставі рахунків та/або актів про надання послуг, однаковими внесками впродовж терміну ємності послуг.
Отже, підписання відповідачем актів здачі-приймання послуг, які є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отримані послуги.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України №922/2981/13 від 10.07.2014.
Отже, за умовами укладеного правочину сторонами було погоджено, що строк оплати настає саме з моменту підписання актів здачі-приймання послуг, складених та підписаних належним чином.
З матеріалів справи вбачається, що сторонами підписано наступні акти наданих послуг: акт наданих послуг № б/н від 31.10.2015 у сумі 11 200,00 дол. США; акт наданих послуг № б/н від 30.11.2015 у сумі 11 200,00 дол. США; акт наданих послуг № б/н від 30.12.2015 у сумі 11 200,00 дол. США.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем підписано дані акти без претензій та зауважень. Проте, відповідач не надав, ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції, докази оплати послуг за жовтень, листопад, грудень 2015, на загальну суму 33 600,00 дол. США.
Таким чином, позивач в жовтні, листопаді, грудні 2015 взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надавши відповідачу послуги космічного сегменту згідно умов договору, а відповідач в порушення умов договору в обумовлений строк не оплатив надані послуги в повному обсязі та має перед позивачем заборгованість з оплати у сумі 33 600,00 дол. США.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 33 600,00 дол. США обґрунтовані та підлягають задоволенню.
В частині решти основного боргу у сумі 139 400,00 дол. США за період з січня 2016 по січень 2017 місцевий господарський суд відмовив правомірно, виходячи з наступного.
Як вже зазначалось у п. 5.1.2 додаткової угоди №2 від 11.01.2010 до договору сторонами погоджено, що підставою для оплати послуг є саме рахунки та/або акти наданих послуг. Отже, оскільки в матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачу рахунків та/або актів наданих послуг, тому у позивача відсутня підстава вимагати здійснення оплати за договором, а відтак й строк виконання грошового зобов'язання для відповідача не настав.
Крім того, місцевий господарський суд вірно зазначив, що надані позивачем поштові квитанції не є належними та допустимими доказами, оскільки із зазначених квитанцій не вбачається яка саме кореспонденція направлялась на адресу відповідача.
Також, в матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачу підписаних актів про надання послуг електронною поштою, як сторонами визначено у додатковій угоді №2 до договору.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується, що вимоги позивача в частині основного боргу у сумі 139 400,00 дол. США за період з січня 2016 по січень 2017 є передчасними та задоволенню не підлягають.
Позивач нарахував відповідачу борг 3% річних від простроченої суми в сумі 6 371,89 доларів США за період з 31.10.2015 по 31.01.2017, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних, наведений позивачем та судом першої інстанції, колегія суддів погоджується з розрахунком суду першої інстанції, що стягнення 3% річних у сумі 1 178,76 доларів США є арифметично правильним та нарахованим відповідно до чинного законодавства, а тому суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позовні вимоги в цій частині.
У позовній заяві позивач також просив суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 01.10.2016 по 31.01.2017 у розмірі 5 040,00 доларів США. З приводу цієї частини позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
В силу статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України).
Пунктом 5.3 договору встановлено, що якщо клієнт затримує будь-яку оплату відповідно до цього договору на строк більший за тридцять днів з дати, коли ця плата повинна була бути проведеною, клієнт зобов'язаний сплатити Spacecom пеню у розмірі 1,5% на місяць, що додається щомісяця на всі несплачені суми або найвищий відсоток, дозволений за законодавством України, якщо такий найвищий відсоток є нижчим за 1,5 % на місяць.
Як вже було доведено вище, строки оплати за надані в період з січня 2016 по 2017 послуги на час звернення до суду не настали, тому відповідач станом на час звернення позивача з позовом до суду не прострочив виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме неналежне виконання позивачем взятих на себе обов'язків за договором 16.01.2009 стало підставою невиконання відповідачем зобов'язання, визначеного умовами п. 5.1.2 договору, а отже позовна вимога в частині стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до умов п. 5.3 договору у сумі 5 040,00 дол. США, задоволенню не підлягає.
Крім того, позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 33 600 дол. США на підставі п. 5.2 договору, в якому зазначається про те, що якщо клієнт затримує будь-яку оплату відповідно до цього договору на строк більший за тридцять (30) днів з дати, коли ця плата повинна була бути проведеною, клієнт зобов'язаний сплатити Spacecom пеню у розмірі 1,5% на місяць, що додається щомісяця на всі несплачені суми або найвищий відсоток, дозволений за законодавством України, якщо такий найвищий відсоток є нижчим за 1,5 % на місяць.
Проте, місцевим господарським судом встановлено, що відповідач на підставі п. 9.3 договору направив позивачу повідомлення про припинення дії договору.
Так, згідно з п. 9.3 договору клієнт має право достроково розірвати договір до дати закінчення за умовами надіслання до компанії Spacecom письмового повідомлення про це за дев'яносто (90) днів до передбачуваної дати розірвання договору. Клієнт звільняється від сплати штрафу за скасування у таких випадках: (і) клієнт повністю припинив надання послуг телебачення в рамках дозволених послуг; (іі) такі послуги телебачення в рамках дозволених не надавались прямо або побічно клієнтові або третім особам або компаніям та/або не використовувались ними; (ііі) клієнт або треті особи чи компанії не використовують прямо або побічно ліцензії та дозволи, передбачені пунктом 2.2. договору, включаючи ліцензії та послуги зв'язку «Земля-Супутник» та/або інформаційне наповнення.
В пункті в) преамбули (вступної частини) договору передбачено, що клієнт звернувся до Spacecom щодо надання йому послуг космічного сегменту через супутники та надання ємкості послуг на супутнику для трансляції телевізійного канала відомого, як УБР, що Spacecom готовий зробити на наведених далі умовах.
28.12.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄС Продакшен груп" з листом №251/5 звернулося до позивача з проханням припинити дію договору у зв'язку з припиненням каналу УБР, тобто, у зв'язку з аналюванням ліцензії, про яку зазначено в пп. (іі) п. 9.3 договору. Факт аналювання вказаної ліцензії підтверджується Рішенням №17 від 12.01.2017 Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.
Отже, з огляду на вказане вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача в частині стягнення штрафу в розмірі 33 600,00 доларів США є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Таким чином, місцевий господарський суд вірно зазначив, що, оскільки права та охоронювані законом інтереси позивача, за захистом яких той звернувся до суду, порушено відповідачем, то позовні вимоги про стягнення 218 311,89 дол. США підлягають задоволенню частково.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга «Спейс-Коммюнікейшн ЛТД» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2018 у справі №910/19009/17 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2018 у справі №910/19009/17 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 267, 270, 273, 275, 276, 281- 285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу «Спейс-Коммюнікейшн ЛТД» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2018 у справі №910/19009/17 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2018 у справі №910/19009/17 залишити без змін.
Матеріали справи №910/19009/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст складено та підписано 04.12.2018.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді Т.І. Разіна
І.М. Скрипка