221/3007/18
2/221/794/2018
03 грудня 2018 року м. Волноваха
Волноваський районний суд Донецької області
у складі головуючого судді Безрук Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Чемезової Г.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Волноваха цивільну справу 221/3007/18 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на підставі кредитного договору,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до укладеного Договору № б/н від 11.04.2011 року позивач надав відповідачеві кредит у розмірі 2200 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків у розмірі 36 % за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач порушив умови договору в частині своєчасного погашення платежів, та відсотків, передбачених умовами кредитного договору, у зв'язку з чим, станом на 28.02.2018 року за договором виникла заборгованість на загальну суму 32 951 грн. 76 коп., з яких заборгованість за кредитом складає 2145,51 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 28 560,93 грн., заборгованість за пенею та комісією 200 грн. 00 коп., а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. 00 коп. - штраф (фіксована частина), 1545,32 грн. - штраф (процентна складова), яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь та судовий збір у розмірі 1762 грн. 00 коп.
У судове засідання представник позивача не з'явився, подав заяву про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, просив застосувати строк позовної давності, з часу здійснення нею останнього платежу минуло 3 роки, платіж був здійснений ним у серпні 2014 року.
Суд, дослідивши докази і письмові пояснення, вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 11.04.2011 року між сторонами укладено Договір № б/н, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 2200 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Згідно умов договору, позичальник зобов'язався повернути кредит частинами у розмірах та у строки повернення кредиту, зазначеними у кредитному договорі, та сплачувати відсотки за користування кредитом (а.с. 9-32).
Кредитний договір між сторонами було укладено в спосіб подання письмової згоди відповідача на надання відповідної платіжної картки, видачі позивачем відповідачеві такої картки та ознайомлення відповідача з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку. Вказані дії сторін не суперечать загальним засадам цивільного законодавства щодо способу укладання договору, а відтак породжували відповідні договірні зобов'язання для сторін по справі.( а.с.7,8)
Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за вказаним кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві обумовлену сторонами грошову суму шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку.
Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, допустив прострочення повернення кредиту і сплати процентів, внаслідок чого за ним станом на 28.02.2018 року утворилася заборгованість на загальну суму 32 951 грн. 76 коп., з яких заборгованість за кредитом складає 2145,51 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 28 560,93 грн., заборгованість за пенею та комісією 200 грн. 00 коп., а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. 00 коп. - штраф (фіксована частина), 1545,32 грн. - штраф (процентна складова), що підтверджено розрахунком заборгованості (а.с.5-6).
У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На підставі ст.ст. 610, 611 ЦК України у разі неналежного виконання зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.
Стаття 625 ЦК України передбачає обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно умов вказаного кредитного договору, укладеного між сторонами, відповідач як позичальник зобов'язаний: сплачувати заборгованість перед банком; сплачувати банку проценти за користування кредитом; та у випадку порушення зобов'язання, сплачувати відповідні штрафні санкції.
Перевіривши надані позивачем розрахунки та взявши до уваги умови кредитного договору, суд вважає доведеним обставину порушення відповідачем умов такого кредитного договору в частині своєчасного повернення сум отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків у встановлені кредитним договором терміни.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач. не заперечуючи наявність боргових зобов'язань перед банком по кредитному договору, надав суду заяву про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності.
Згідно розрахунку заборгованості на а.с.5-6, відповідач здійснив 19.08.2014 року останній платіж з погашення боргу по кредитній картці в сумі 110 грн., після чого припинив вносити періодичні платежі для погашення боргу, а тому саме з цієї дати у Банку виникло право на звернення до суду за захистом порушених прав і це право Банк мав реалізувати на протязі трьох років, тобто до - 19.08.2017 року.
Відповідно до пунктів 3.1.1., 5.3, 5.4 Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, граничний строк дії картки указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначеного щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці.
Статтею 530 ч. 1 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
Таким чином початок перебігу строку давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи.
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
За договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу.
Зазначена правова позиція зазначена в постанові Верховного суду України від 30 вересня 2015 року №6-154цс15, а також в постанові Верховного Суду від 28.02.2018 року по справі №638/10895/14-ц.
Згідно п. 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» також звертається увага на те, що враховуючи положення п.7 ч.11 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку з цим, позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.
Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла, тому й до додаткових вимог (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно, тощо) застосовуються положення п.7 ч.11 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», що передбачено також ст.266 ЦК України.
Відповідно до п. 1.1.7.12 Договору, Договір діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання. Якщо на протязі цього строку жодна з сторін не проінформує другу сторону про розірвання даного договору, він автоматично пролонгується на той же строк.
Відповідно до п.2.1.1.2.11 розділу 2.1.1.2 Умов та правил надання банківських послуг строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (місяць і рік) і вона дійсна до останнього календарного дня вказаного місяця. Строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного в картці.
Таким чином відповідно до Умов договору, укладеного між сторонами, кінцевий термін виконання кредитного зобов'язання відповідає строку дії картки.
Таким чином судом установлено, що позивач, подавши позовну заяву травні 2018 року, звернувся до суду з пропуском трирічного строку позовної давності, який по даним правовідносинам сплив 19.08.2017 року і який обчислюється з моменту останньої банківської операції до моменту пред'явлення позову. Після вказаної дати відповідач перестав виконувати умови укладеного договору, користуватися платіжною карткою, не сплачувала борг, не вносила періодичних платежів та не отримувала нову картку. Поважних причин пропуску Банком строку звернення до суду судом не встановлено, заяви про поновлення строку на розгляд суду не надходило.
Частинами 4, 5 ст.267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не задоволено, що є самостійною підставою для цього.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог належить відмовити в зв'язку з пропуском Банком строку звернення до суду за захистом порушених прав, тобто строку позовної давності.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.257,258,261, 264, 266, 267 ЦК України, ст.ст.19, 81, 89, 263-265, 353,354 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 11.04.2011 року відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року): до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Суддя Т.В. Безрук