Іменем України
29 листопада 2018 року
Київ
справа №804/5390/17
адміністративне провадження №К/9901/24323/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Данилевич Н.А.,
суддів Бевзенка В.М., Шарапи В.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу громадської організації "Дніпропетровський незалежний правозахисний центр" в інтересах члена своєї організації ОСОБА_2 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року (суддя - Добродняк І.Ю.) у справі № 804/5390/17 за позовом громадської організації "Дніпропетровський незалежний правозахисний центр" в інтересах члена своєї організації ОСОБА_2 до Керівника апарату Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Капацини Юрія Володимировича про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року адміністративний позов залишено без розгляду.
Не погодившись з зазначеною ухвалою, позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07 вересня 2017 року залишив без руху апеляційну скаргу через невідповідність її вимогам статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка була чинною до 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) - до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору. Надав строк для сплати судового збору.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, скаржник звернувся з касаційною скаргою. У скарзі зазначив, що ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року є незаконною, необґрунтованою та такою, що винесена при неповному з'ясуванні та недоведеності обставин, що мають значення для справи. Також, скаржник, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити для продовження розгляду.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, суд приходить до висновку, що в задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити, враховуючи наступне.
Питання щодо сплати судового збору громадськими організаціями, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи, належним чином врегульовані Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VІ).
Частиною 1 статті 1 Закону №3674-VІ судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №3674-VІ: платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Статтею 4 Закону № 3674-VІ визначено, що ставки судового збору встановлюються за подання до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру (яка подана у цій справі) суб'єктом владних повноважень, юридичною особою, або фізичною особою-підприємцем 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частина 1 статті 5 Закону №3674-VI: від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:
1) позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі;
2) позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи;
3) позивачі - у справах про стягнення аліментів;
4) позивачі - у справах щодо спорів, пов'язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, пов'язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні";
5) особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники - у справах щодо спорів, пов'язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги;
6) позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення;
7) громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб;
8) інваліди Великої Вітчизняної війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
9) інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів;
10) позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;
11) виборці - у справах про уточнення списку виборців;
12) військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків;
13) учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав;
14) позивачі - у справах у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту";
15) фізичні особи (крім суб'єктів підприємницької діяльності) - кредитори, які звертаються з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати, зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів, - після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом;
16) позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з наданням статусу учасника бойових дій відповідно до пунктів 19, 20 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
17) засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк та до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, а також особи, взяті під варту, - у справах, пов'язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 Кримінального процесуального кодексу України, у разі відсутності на їхніх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору.
Посилання скаржника на те, що позивачем у справі є громадська організація, яка не є прибутковою та не має власних коштів та майна, а тому має бути звільнена від сплати судового збору, колегія суддів відхиляє, оскільки, як слідує із матеріалів справи, дана громадська організація діє в інтересах фізичної особи - ОСОБА_2, а не у власних інтересах, а тому підстав для застосування статті 8 Закону №3674-VІ немає.
Колегія суддів зазначає, що навіть за відсутності в процесуальному законодавстві у громадських об'єднань без статусу юридичної особи адміністративної процесуальної правоздатності та адміністративної процесуальної дієздатності, такі громадські об'єднання можуть визнаватися позивачами на підставі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод при звернені до суду за захистом безпосередньо власних прав чи інтересів.
Так, судова практика з цього питання, на підставі аналізу правозастосовних позицій Європейського Суду з прав людини, утвердила підхід, за яким "…суди повинні мати на увазі, що невизнання за об'єднанням громадян без статусу юридичної особи процесуальної правоздатності шляхом обмеження можливості звернутись до суду за захистом своїх прав є запереченням самої суті права на суд (§ 41 рішення Європейського суду з прав людини від 16.12.1997 р. у справі "Католицька церква Ла Кане проти Греції" (Сase of the Сanea Сatholic Сhurch v. Greece).
При цьому, частина 1 статті 60 КАС України (в редакції, що діяла на момент звернення позивача до суду першої інстанції) наділяла у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи правом звернення до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і можливістю брати участь у цих справах.
Слід зауважити, що в кожному окремому випадку суди повинні з'ясувати наявність у такої особи права на звернення до суду з позовом про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, а також обставини, що виключають можливість самостійного звернення особи до суду.
Зважаючи на те, що судове рішення суду апеляційної інстанції в даній справі оскаржується з підстав застосування до позивача положень Закону №3674-VI в частині наявності у Громадської організації обов'язку сплачувати судовий збір при зверненні до суду в інтересах членів своєї організації, з'ясування обставин наявності у цієї Громадської організації права на таке звернення у спірних правовідносинах Судом не досліджується.
Колегія суддів зазначає, що зі змісту положень частини 1 статті 60 КАС України слідує, що ряд суб'єктів наділені правом звернення до суду в інтересах інших осіб, проте позивачами у таких справах виступають безпосередньо самі особи.
Таким чином, суб'єктами сплати судового збору є особи, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, а не їх представники, які вчиняють дії виключно від імені особи, в інтересах якої вони діють.
Суд враховує, що метою встановлення певних ставок судових витрат на законодавчому рівні є забезпечення діяльності судової гілки влади, а також насамперед дисциплінування осіб, які звертаються за захистом своїх порушених прав та інтересів, спрямоване на обмеження подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань.
З урахуванням вищезазначеного, можна зробити висновок, що в разі звернення до суду Громадської організації в інтересах інших осіб, така Громадська організація є в розумінні Закону №3674-VІ платником судового збору, тобто наявність чи відсутність підстав для сплати судового збору пов'язана не зі статусом громадської організації, яка діє в інтересах певної особи, а безпосередньо з цією особою - позивачем. Таким чином, з'ясуванню підлягають обставини наявності у такої особи обов'язку сплачувати судовий збір чи наявності підстав для звільнення, відстрочення чи розстрочення його сплати.
Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, про те, що Громадська організація "Дніпропетровський незалежний правозахисний центр" в інтересах члена своєї громадської організації ОСОБА_2 має сплачувати судовий збір, оскільки статтею 5 Закону №3674-VІ визначено перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, однак Громадські організації у цьому переліку з 1 вересня 2015 року відсутні.
Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України (в чинній редакції) суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України (в чинній редакції) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на викладене, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції є правильним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування - відсутні.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -
Касаційну скаргу громадської організації "Дніпропетровський незалежний правозахисний центр" в інтересах члена своєї організації ОСОБА_2 - залишити без задоволення, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді В.М. Бевзенко В.М. Шарапа