Номер провадження: 22-ц/785/5542/18
Номер справи місцевого суду: 501/298/18
Головуючий у першій інстанції Максимович Г. В.
Доповідач Журавльов О. Г.
28.11.2018 року м. Одеса
Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Журавльова О.Г.,
суддів: Комлевої О.С., Кравця Ю.І.,
за участю секретаря Ковязіної А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 11 квітня 2018 року (суддя Максимович Г.В.),
встановив:
У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що з відповідачем перебувала у шлюбі, мають спільну доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюб між сторонами розірвано. Відповідач добровільно приймати участь в утриманні їхньої дитини не бажає.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 11 квітня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Стягнуто щомісячно з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходів), починаючи з 12.02.2018 року та до повноліття ОСОБА_4 Вирішено питання судових витрат.
Задовольняючи позовні вимогиОСОБА_2, суд першої інстанції керувався ст. ст. 180-183, 191 СК України та прийшов до висновку, що вони обґрунтовані та доведені належними доказами.
Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку ОСОБА_3 В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 в розмірі 1/4 усіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку
Основними доводами апеляційної скарги є посилання на те, що в нього змінився сімейний стан, тому сплачувати аліменти в розмірі 1/3 частини його заробітку ОСОБА_3А можливості не має.
На апеляційну скаргу позивачем ОСОБА_2 надано відзив, яким вона заперечує проти задоволення апеляційної скарги та зазначає, що в суді першої інстанції від ОСОБА_3 не надходило жодних заперечень щодо неможливості сплачувати аліменти в розмірі 1/3 частин заробітку.
Крім того, факт наявності у відповідача нового шлюбу не позбавляє особу від необхідності сплачувати аліменти.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї викладених у відзиву, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 01.10.2011 року між сторонами відділом державної реєстрації актів цивільного стану Іллічівського міського управління юстиції Одеської області був зареєстрований шлюб, про що в книзі реєстрації зроблено актовий запис №482.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 14.08.2015 року шлюб між сторонами був розірваний.
Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, батьком приходиться ОСОБА_3, а матір'ю - ОСОБА_2
ОСОБА_4 зареєстрована за адресою проживання матері: АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною 1 ст. 183 СК України передбачено, що судом визначається частка заробітку (доходу) батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 СК України та роз'яснень, викладених у п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» суд, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, повинен урахувати: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно зі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оскільки матеріали справи не містять, а до апеляційної скарги не надано будь-яких доказів неспроможності ОСОБА_3 сплачувати аліменти у встановленому судом розмірі, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_2 Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги про порушення прав апелянта є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.
Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що ОСОБА_3 має на утриманні іншу родину є недоведеними. Одночасно судова колегія зазначає, що факт наявності у відповідача нового шлюбу не позбавляє особу від необхідності сплачувати аліменти.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 263, 375 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.
Судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 13 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 268, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 11 квітня 2018 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст Постанови складено 29 листопада 2018 року.
Головуючий О.Г.Журавльов
Судді О.С.Комлева
Ю.І.Кравець