28.11.2018
Справа № 522/10533/18
Провадження 1-кп/522/1433/18
28 листопада 2018 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017160480003029 від 24.07.2017 р. відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Білгород-Дністровського, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
обвинувачуваного у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.189 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт. Ананьєв, Одеської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинувачуваного у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.189 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Одеси, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
обвинувачуваного у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.189 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця смт. Любашівка, Одеської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
обвинувачуваного у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.189 КК України,
питання щодо доцільності продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених.
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
представника потерпілих - ОСОБА_8 ,
захисників - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
обвинувачених - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
До Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт з додатками відносно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 обвинувачених у скоєні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.189 КК України.
03 жовтня 2018 року обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було продовжено строк дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
На теперішній час судовий розгляд кримінального провадження відносно обвинувачених не було завершено.
Судом відповідно до вимог ст.331 КПК України на розгляд учасників судового провадження було поставлене питання щодо доцільності продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених, оскільки строк перебування їх під вартою закінчується.
Захисник ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_9 заявила клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашній арешт, відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , які мотивувала тим, що ризики які існували на час обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відпали.
В клопотанні відносно ОСОБА_4 , також вказала на те, що в останній час у обвинуваченого ОСОБА_4 дуже погіршився стан його здоров'я. Неодноразові скарги на свій стан здоров'я ОСОБА_4 висловлював співробітникам Одеського слідчого ізолятору, які ігнорують його скарги, посилаючись на те, що медична частина, яка обслуговує попередньо-ув'язнених не підпорядковується Одеському слідчому ізолятору, та йому необхідно звертатися до Державної установи «Центр охорони здоров'я». Крім того, ОСОБА_4 має на утриманні двох малолітніх дітей, позитивну характеристику за місцем проживання, до моменту затримання неофіційно працював, має постійне місце проживання та потребує кваліфікованого лікування, яке йому не можуть забезпечити в місцях позбавлення волі.
В клопотанні відносно ОСОБА_6 , вказала на те, що ОСОБА_6 позитивно характеризується за місцем проживання, до моменту затримання неофіційно працював, має постійне місце проживання та перебуває у громадянському шлюбі.
В клопотанні відносно ОСОБА_3 , вказала на те, що ОСОБА_3 має на утриманні малолітню дитину, позитивно характеризується за місцем проживання, до моменту затримання неофіційно працював, має постійне місце проживання.
Разом з цим захисник вказала, що на сьогоднішній день обвинувачені утримуються під вартою вже майже рік, що грубо порушує їх конституційні права.
Захисник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_10 заявив клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, відносно ОСОБА_5 , яке мотивував тим, що ризики які існували на час обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відпали.
В клопотанні він вказав, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, позитивно характеризується, раніше не судимий.
Разом з цим захисник вказав, що на сьогоднішній день обвинувачений утримуються під вартою вже майже рік, що грубо порушує його конституційні права.
Також, захисники надали суду копії документів, які підтверджують наявність місця проживання у обвинувачених.
В судовому засіданні прокурор, заперечував проти клопотання захисників, про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, відносно обвинувачених, та просив продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених.
Представник потерпілих заперечувала проти клопотання захисників, про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, відносно обвинувачених, та просила продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених.
Обвинувачений ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та їх захисник, обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник, заперечували проти продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та підтримали клопотання захисників, про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, відносно обвинувачених.
Розглянувши клопотання, заслухавши думку учасників процесу, суд вважає за доцільне змінити обвинуваченим міру запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Частиною першою статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кодексу. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.
Звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, слідчий, прокурор мають викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м'яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.
Згідно з практикою застосування Європейським судом з прав людини пункту 3 статті 5 Конвенції після спливу певного проміжку часу існування лише обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання особи під вартою; до того ж такі підстави мають бути чітко наведені національними судами (пункт 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України").
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, яким він є, повинно бути переконливо наведено державою, а квазіавтоматичне продовження такого періоду суперечить гарантіям, встановленим у пункті 3 статті 5 Конвенції (пункт 66 рішення від 9 січня 2003 року у справі "Шишков проти Болгарії", пункт 40 рішення від 10 червня 2008 року у справі "Тасе проти Румунії").
Під час судового провадження у суді першої інстанції (проведення підготовчого судового засідання та судового розгляду) прокурор як сторона обвинувачення має обов'язок підтримувати публічне обвинувачення у суді, доводити винуватість особи та необхідність продовження запобіжного заходу шляхом подання відповідних клопотань щодо цього продовження.
Натомість прокурором клопотання про продовження строків тримання обвинуваченим під вартою заявлено лише усно, будь-яких матеріалів в його обґрунтування не надано, не зазначено, чому встановлені попередніми судовими рішеннями ризики, з огляду на стадію кримінального провадження, не зменшились, чим доводиться їх існування, чому більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти заявленим ризикам.
При цьому, в якості доказу щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, сторона обвинувачення посилається лише на те, що підозрювані вчинили тяжкий злочин.
Так, сама лише тяжкість інкримінованого злочину, не є підставою для подальшого застосування до особи запобіжного заходу.
Щодо ризику здійснення незаконного впливу на потерпілих, свідків у цьому провадженні, то вказаний ризик жодним чином не підтвердженіий.
В свою чергу захисниками надано докази наявності у обвинувачених місця проживання, позитивної характеристики, міцних соціальних зв'язків та відсутність судимостей.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини
Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Отже, суд враховує конкретні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , тяжкість інкримінованих їм злочинів та суворість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими.
З урахуванням наведених даних, суд вважає, що в провадженні існує передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України ризик переховуватись від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Поряд з тим, дані про осіб обвинувачених, що викладені вище, тривале тримання їх під вартою та відсутність обґрунтованого клопотання про продовження строків тримання під вартою, приводять до висновку про недоведеність, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти цьому ризику.
Суд вважає, що з метою запобігання встановленому ризику та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених до них слід застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце постійного проживання цілодобово та покладенням на них у відповідності із ч. 5 ст. 194 КПК України додаткових обов'язків.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 199, 331, 371, 372, 376, 392 КПК України, суд -
Клопотання захисника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу, з тримання під вартою на домашній арешт відносно ОСОБА_4 , - задовольнити.
Клопотання захисника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу, з тримання під вартою на домашній арешт відносно ОСОБА_6 , - задовольнити.
Клопотання захисника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу, з тримання під вартою на домашній арешт відносно ОСОБА_3 , - задовольнити.
Клопотання захисника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу, з тримання під вартою на домашній арешт відносно ОСОБА_5 , - задовольнити.
Змінити застосований до ОСОБА_4 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, заборонивши йому цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_5 , строком на 2 (два) місяці, тобто до 28 січня 2019 року.
Змінити застосований до ОСОБА_6 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, заборонивши йому цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_6 , строком на 2 (два) місяці, тобто до 28 січня 2019 року.
Змінити застосований до ОСОБА_3 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, заборонивши йому цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_7 , строком на 2 (два) місяці, тобто до 28 січня 2019 року.
Змінити застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, заборонивши йому цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_3 , строком на 2 (два) місяці, тобто до 28 січня 2019 року.
Звільнити ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 з-під варти в залі суду (якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає його тримання під вартою).
Обвинувачених зобов'язати невідкладно прибути за адресою застосування запобіжного заходу.
Роз'яснити обвинуваченим, що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків.
Покласти на обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 наступні обов'язки:
1) прибувати за кожною вимогою до суду;
2) не відлучатися за межі м Одеси, без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначити строк дії запобіжного заходу та покладених судом обов'язків - до 28 січня 2019 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1