Іменем України
27 листопада 2018 року
Київ
справа №826/9059/15
адміністративне провадження №К/9901/10190/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
за участю секретаря судового засідання - Загороднього А.А.,
учасники справи:
представник позивача - Козлюк П.Г.,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Черкаської митниці Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2015 року (суддя Арсірій Р.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2016 року (судді: Епель О.В. (головуючий), Карпушова О.В., Кобаль М.І.) у справі № 826/9059/15 за позовом приватного підприємства "Будпостач" до Черкаської митниці Державної фіскальної служби, Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві про визнання протиправними та скасування рішень,
Короткий зміст позовних вимог
1. Приватне підприємство "Будпостач" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до суду з позовом до Черкаської митниці Державної фіскальної служби (далі - контролюючий орган, митний орган), Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві про визнання протиправними та скасування
- карток відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.01.2015 № 902000003/2015/00007, від 14.01.2015 №902000003/2015/00004, від 22.01.2015 № 902000003/2015/00012, від 06.01.2015 № 902000003/2015/00002, від 21.01.2015 № 902000003/2015/00009, від 22.01.2015 № 902000003/2015/00010, від 19.02.2015 № 902000003/2015/00032;
- рішення про коригування митної вартості товару від 22.01.2015 №902000003/2015/300212/1, від 19.02.2015 № 902000003/2015/300667/2, від 12.01.2015 № 902000003/2015/300033/2, від 21.01.2015 № 902000003/2015/300181/2, від 16.01.2015 № 902000003/2015/300140/2, від 16.01.2015 №902000003/2015/300078/1, від 22.01.2015 № 902000003/2015/300223/2.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та застосуванні другорядного методу (резервного) визначення митної вартості товарів, оскільки позивачем до декларацій митної вартості були додані документи, що підтверджують митну вартість. Натомість всі зауваження контролюючого органу не свідчать про неповноту чи про недостовірність відомостей щодо митної вартості імпортованих товарів, що вказані в поданих документах, а тому відмова у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та рішення про коригування митної вартості товарів прийняті відповідачем всупереч вимог Митного кодексу України та підлягають скасуванню.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2016 року, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано оскаржувані рішення про коригування митної вартості та картки відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
4. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що надані позивачем документи для проведення митного оформлення підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору), натомість митний орган безпідставно визначив митну вартість за другорядним методом (резервний) та прийняв оскаржувані рішення та картки відмов, оскільки правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування основного методу не були спростовані контролюючим органом, посилання останнього на наявність розбіжностей в документах та недостовірність зазначених в них відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Черкаська митниця Державної фіскальної служби подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2015 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2016 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Підприємства.
6. Касаційний розгляд справи проведено в судовому засіданні, відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, позивачем було укладено ряд зовнішньоекономічних контрактів з нерезидентами, зокрема з
- фірмою TIYA INTERNATIOBAL CO., LTD (Китай) укладено контракт від 08.04.2013 № 344, з урахуванням додаткової угоди від 05.11.2014 № 1А, на поставку (доставка на умовах FOB китайський порт згідно правил INCOTERMS 2000) бетонозмішувачів;
- фірмою SUXHOU YMD MACHINERY CO., LTD (Китай) укладено контракт від 08.04.2013 № 335, з урахуванням додаткової угоди № 8А від 17.11.2014 року, на поставку (доставка на умовах FOB китайський порт згідно правил INCOTERMS 2000) бетонозмішувачів;
- фірмою GUANGDONG MEIMAN GROUP ZHUHAI MEIMAN ELECTRICAL APPLIANCE CO., LTD (Китай) укладено контракт від 24.09.2014 № 449, на поставку (доставка на умовах FOB китайський порт згідно правил INCOTERMS 2000) мультиварок;
- фірмою ZHEJIANG SAFUN INDUSTRIAL CO., LTD укладено контракт від 08.04.2013 № 349, на поставку (доставка на умовах FOB китайський порт згідно правил INCOTERMS 2000) ряду товарів, зокрема, електротримери, приладдя та запасні часини до них.
Позивачем з метою здійснення митного контролю та оформлення придбаного товару до митного органу було подано митні декларації від 16.01.2015 № 902000003/2015/00007, від 14.01.2015 №902000003/2015/00004, від 22.01.2015 № 902000003/2015/00012, від 06.01.2015 № 902000003/2015/00002, від 21.01.2015 № 902000003/2015/00009, від 22.01.2015 № 902000003/2015/00010, від 19.02.2015 № 902000003/2015/00032, а товаросупровідні та комерційні документи, зокрема, контракти, коносаменти, інвойси, прайс-листи виробника товару, міжнародні транспортні накладні, декларації відповідності, резервні позиції, сертифікати про походження товару, документи на підтвердження вартості перевезення товару та його страхування, договір на перевезення та інші.
Митна вартість товару у вказаних митних деклараціях заявлена позивачем за основним методом - за ціною договору.
При проведенні контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого позивачем за відповідними митними деклараціями, митним органом були оформлені картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, якими позивачу відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з підстав того, що під час декларування митної вартості декларантом подано не подано всі документи, що підтверджують заявлену вартість придбаних товарів, а подані документи містять неповні та недостовірні відомості щодо митної вартості товарів. Також контролюючий орган вказав, що обраний декларантом метод не відповідає умовам зазначеним в статті 58 глави 9 Митного кодексу України, а тому застосування методу визначення митної вартості за ціною угоди є неможливим.
Також контролюючим органом прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару від 22.01.2015 №902000003/2015/300212/1, від 19.02.2015 № 902000003/2015/300667/2, від 12.01.2015 № 902000003/2015/300033/2, від 21.01.2015 № 902000003/2015/300181/2, від 16.01.2015 № 902000003/2015/300140/2, від 16.01.2015 №902000003/2015/300078/1, від 22.01.2015 №902000003/2015/300223/2.
8. У доводах касаційної скарги контролюючий орган посилається на невідповідність висновку судів першої та апеляційної інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку контролюючого органу, полягають у безпідставному визначенні позивачем митної вартості товару за ціною договорів, з огляду на ненадання позивачем всіх документів щодо вартості придбаних товарів, в тому числі і додатково витребуваних , які підтверджують числові значення складових митної вартості та ціни товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті та такі товари.
9. Товариством надано заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність коригування митним органом митної вартості товарів за другорядним методом, оскільки для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом позивачем було надано необхідний пакет підтверджуючих документів та просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а судові рішення просить залишити без змін.
10. Конституція України:
10.1. Стаття 19.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
11. Митний кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
11.1. Частина 1 статті 49.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
11.2. Частина перша статті 52.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
11.3. Частина друга статті 53.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
11.4. Частина третя статті 53.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
11.5. Частина четверта статті 53.
У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
11.6. Частина п'ята статті 53.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
11.7. Частина перша статті 54.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
11.8. Частина друга статті 54.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
11.9. Частина третя статті 54.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
11.10. Частина шоста статті 54.
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
11.11. Частина сьома статті 54.
У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
11.12. Частина перша статті 57.
Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
11.13. Частина друга статті 57.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
11.14. Частина третя статті 57.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
11.15. Частина четверта статті 57.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
11.16. Частина восьма статті 57.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
12. Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору.
13. Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
14. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
15. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
16. Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
17. Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є , зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
18. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
19. Судами встановлено, що позивачем надано всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товару, та не містять неточностей чи розбіжностей.
20. Натомість, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
21. Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу не підтверджували вартості, так як містили розбіжності, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхили, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.
Посилання контролюючого органу, як на підставу для невизнання заявленої позивачем вартості імпортованого товару судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги оскільки:
- ненадання до митного оформлення пакувального листа та інших відомостей щодо вартості пакування товарів та включення такої вартості до ціни товару спростовується тим, що умовами зовнішньоекономічних контрактах від 08.04.2013 №№ 335, 344, 349, від 24.09.2014 № 449, визначено, що поставка товарів здійснюється за правилами Інкотермс-2000 на умовах FOB, тобто витрати на пакування несе продавець товару;
- ненадання декларантом з/е контракту від 08.04.2013 № 344 спростовуються матеріалами справи, зокрема і рішенням митного органу про коригування митної вартості та карткою відмови № 902000003/2015/00007, в яких серед переліку документів, поданих позивачем до митного оформлення вказано з/е контракт від 08.04.2013 № 344;
- твердження митного органу щодо недоведеності транспортних витрат на поставку спірних партій товару спростовуються наданими позивачем відповідні транспортні документи, підтверджуючі розмір витрат на транспортування товарів (міжнародні автомобільні накладні, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг та інші документ, що підтверджує вартість перевезення товару), перелік яких наведено безпосередньо в оскаржуваних картках відмови та в рішеннях про коригування митної вартості товарів;
- посилання контролюючого органу на те, що в інвойсі відсутні інформація про порядок оплати товару є також не обґрунтованими, оскільки такі дані чітко вказані в умовах зовнішньоекономічного контракту, копія якого була подана позивачем митному органу при імпортуванні товарів, а в інвойсі вказано, що оплата здійснюється саме на підставі цього контракту, і зазначено суму, яка була фактично сплачена позивачем за імпортований товар та разом з іншими складовими митної вартості, які підтверджені відповідними первинними документами;
- доводи митного органу, що в інвойсах від 11.11.2014 та від 18.11.2014 № GDMM20141111YLCI, №GDMM20141118YLCI вказано 30% попередньої оплати до завантаження контейнеру, а до митного оформлення надано платіжні доручення №№ 12, 74, сума оплати яких відрізняється від суми інвойсів, спростовуються тим, що банківськими платіжними дорученнями №№ 12, 74 оплачено товари по двох поставках, а саме за рахунком № 12 - позивачем було здійснено попередню оплату 30% вартості товару по двом поставкам за вказаними інвойсами, а за рахунком № 74 - сплачено решту суми, і таким чином при імпортуванні товарів на митну територію України їх вартість була сплачена в повній мірі;
- посилання митного органу на те, що адреса продавця, зазначена в контракті від 08.04.2013 № 335 та в інвойсі від 02.12.2014 № YMD-RUD-2015001 є різними, саме по собі не спростовує заявленої позивачем митної вартості товарів. Крім того, з зазначена розбіжність полягає в індексі продавця, а саме: в контракті вказано 21510, а в інвойсі - 215101, однак, зазначений недолік у даному випадку за наявності інших підтверджуючих документів не впливає на правильність та об'єктивність митної вартості товарів, визначеної декларантом;
- умови поставки, а саме FOB за правилами Інкотермс-2000, прописані в умовах контракту від 08.04.2013 № 349, а тому посилання митного органу, що в інвойсі та у специфікації відсутні відомості про умови поставки не є підставою для невизнання ціни товару, крім того в інвойсі зазначено, що товари будуть відправлені з Китаю (Ningbo), такий же порт відправки вказано в коносаментах та у довідці про вартість міжнародних транспортно-експедиційних послуг.
Крім того, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що одним з обов'язкових етапів, які повинні передувати винесенню митним органом рішення про корегування митної вартості товарів, є витребування в декларанта додаткових документів в порядку ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України та надання йому часу (10 днів) для подання таких документів. Проте, як було встановлено судами, оскаржувані рішення про корегування митної вартості товарів були прийняті раніше спливу зазначеного строку, зокрема, більшість з них - в день подання позивачем декларацій митної вартості.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
22. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи.
23. Враховуючи встановлені обставини справи, а також правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість всупереч частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішень судами) контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.
24. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи статті 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України, приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Черкаської митниці Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2016 року слід залишити без задоволення.
25. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
26. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 341, 344 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
Касаційну скаргу Черкаської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2016 року у справі № 826/9059/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Постанову в повному обсязі складено 30.11.2018.
...........................
...........................
...........................
І.Я.Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова,
Судді Верховного Суду