29 листопада 2018 року
Київ
справа №826/15030/17
адміністративне провадження №К/9901/66675/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2018 у справі №826/15030/17 за позовом Головного управління ДФС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прокат Авто Люксор», Товариства з обмеженою відповідальністю «Візит» про визнання правочину недійсним,
У листопаді 2017 року Головне управління ДФС у Київській області звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прокат Авто Люксор», Товариства з обмеженою відповідальністю «Візит» про визнання недійсним правочину, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Прокат Авто Люксор» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Візит», за результатом якого складені податкові накладні від 25.08.2016 №36, від 05.09.2016 №1.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2018 позов залишено без розгляду.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
Зі змісту матеріалів касаційної скарги, а також ухвал, постановлених у даній справі апеляційним адміністративним судом й наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається наступне.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2018 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2018 залишено без руху, оскільки скаржником не додано документ про сплату судового збору.
02.04.2018 ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду апеляційна скарга була повернута особі, яка її подала, з огляду на невиконання останньою у межах встановленого судом строку вимог процесуального закону стосовно надання документа про сплату судового збору.
В подальшому позивач повторно подав апеляційну скаргу, яка ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2018 була залишена без руху у зв'язку із відсутністю заяви скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження та незазначенням поважних причин його пропуску.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2018 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області повернуто особі, яка її подала, в результаті неусунення недоліків апеляційної скарги.
В подальшому відповідач втретє подав апеляційну скаргу, між тим, клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження зі скаргою ним не подано, як і не вказано про подання зазначеної апеляційної скарги з дотриманням процесуального строку, у зв'язку із чим 17.09.2018 ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено десятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали, протягом якого позивач має право усунути зазначені недоліки апеляційної скарги.
В межах строку, визначеного судом для усунення вказаних вище недоліків апеляційної скарги, позивачем подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивоване тим, що він був позбавлений можливості сплатити судовий збір у встановлений строк у зв'язку із відсутністю належного державного фінансування.
Втім наведені позивачем причини пропуску строку апеляційного оскарження визнані судом неповажними, що й зумовило застосування Шостим апеляційним адміністративним судом положень пункту четвертого частини першої статті 299 КАС України та ухвалою від 19.10.2018 відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Головне управління ДФС у Київській області звернулось до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2018 як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Мотивуючи касаційну скаргу, позивач зазначає, що відмова у відкритті провадження апеляційним судом у даному випадку суперечить завданню адміністративного судочинства, оскільки за відсутності можливості сплачувати судовий збір, суб'єкт владних повноважень не може позбавлятися права на доступ до правосуддя.
За приписами пункту п'ятого частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
В свою чергу, згідно з пунктом другим частини другої статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у справі, Шостий апеляційний адміністративний суд виходив з того, що відповідач пропустив строк апеляційного оскарження і наведені ним підстави для поновлення цього строку є неповажними, а тому це свідчить про неналежне користування суб'єктом владних повноважень своїми правами, наданими йому процесуальним законом.
Із такими висновками суду апеляційної інстанції погоджується й Верховний Суд.
Так, статтею 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт шостий частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а також стаття 13 цього Кодексу, якою визначено право учасників справи на апеляційний перегляд справи.
Механізм же реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано главою першою розділу ІІІ КАС України.
Зокрема статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п'ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.
У відповідності з положеннями частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 КАС України).
Також статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги.
Окрім цього пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже держава в особі органів влади (податкових органів зокрема), що діють як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у даній справі, правильно застосував норми процесуального права, оскільки апеляційна скарга подана поза межами строку апеляційного оскарження, а наведені податковим органом підстави для поновлення цього строку визнані неповажними.
За таких обставин касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту п'ятого частини першої та частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтею 333 КАС України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2018 у справі №826/15030/17 за позовом Головного управління ДФС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прокат Авто Люксор», Товариства з обмеженою відповідальністю «Візит» про визнання правочину недійсним.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С.С. Пасічник
Судді: І.А. Васильєва
В.П. Юрченко