Іменем України
28 листопада 2018 року
Київ
справа №808/8396/15
адміністративне провадження №К/9901/3748/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016 у складі колегії суддів: Баранник Н.П. (головуючий), Суховарова А.В. Щербака А.А. у справі №808/8396/15 за позовом ОСОБА_2 до Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області, Державної установи "Софіївська виправна колонія (№55)" про визнання протиправним і скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (далі - УДПС в Запорізькій області), Софіївської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№55) (далі - Софіївська ВК), в якому просив:
1.1. визнати протиправним і скасувати наказ начальника УДПС в Запорізькій області №265о/с від 15.09.2015 про звільнення капітана внутрішньої служби ОСОБА_2, оперуповноваженого (по боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів) оперативного відділу Софіївської ВК у запас Збройних Сил України на підставі пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ;
1.2. зобов'язати УДПС в Запорізькій області поновити ОСОБА_2 на посаді оперуповноваженого (по боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів) оперативного відділу Софіївської ВК;
1.3. стягнути з Софіївської ВК середньомісячну заробітну плату (грошове утримання) за час вимушеного прогулу з дня звільнення і по день поновлення на посаді у сумі 3700,00 грн.
2. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.12.2015 позовні вимоги задоволено повністю.
2.1. Визнано протиправним і скасовано наказ начальника УДПС в Запорізькій області №265 о/с від 15.09.2015 в частині звільнення ОСОБА_2 - капітана внутрішньої служби, оперуповноваженого (по боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів) оперативного відділу Софіївської ВК у запас Збройних Сил України на підставі пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
2.2. Зобов'язано УДПС в Запорізькій області поновити ОСОБА_2 на посаді оперуповноваженого (по боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів) оперативного відділу Софіївської ВК;
2.3. Присуджено стягнути з Софіївської ВК на користь ОСОБА_2 середньомісячну заробітну плату (грошове утримання) за час вимушеного прогулу з дня звільнення і по день поновлення на посаді у сумі 9412,62 грн.
3. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.12.2015 скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
4. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що:
4.1. Позивач проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України з 24.05.2011 по 15.09.2015.
4.2. 13.09.2015 у Софіївській ВК сталася надзвичайна подія - двоє засуджених, які утримувались у вищезазначеній виправній колонії, скоїли втечу, а саме засуджені відділення соціально-психологічної служби №3 ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2
4.3. На підставі наказу Софіївської ВП "Про проведення службового розслідування" від 14.09.2015 №301/од проведено службове розслідування за даним фактом, результати якого оформлені висновком від 14.09.2015.
4.4. Згідно висновку службового розслідування, під час його проведення встановлено, що ОСОБА_2 перебував у складі чергової зміни з нагляду, був членом оперативної групи у період з 12.09.2015 з 08.00 год. до 13.09.2015 до 08.00 год. Засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в нічний час було затримано у промисловій зоні установи в стані алкогольного сп'яніння. З вказаними особами спілкувався оперуповноважений ОСОБА_2, який нехтуючи вимогами наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 22.10.2004 №205 і затвердженими Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, направив їх до відділення соціальної-психологічної служби №3. Такі дії дозволили засудженим близько 04:00 год. здійснити втечу. Вказана подія стала можливою через слабкий нагляд за засудженими, тобто неналежне виконання своїх посадових обов'язків працівниками Софіївської ВК, в тому числі, ОСОБА_2
4.5. Наказом УДПС в Запорізькій області від 14.09.2015 №263/ос "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", за недостатню оперативну обізнаність про процеси, що відбуваються у середовищі засуджених установи, ігнорування вимог пункту 86 Інструкції з організації нагляду за засудженими, які відбувають покарання у кримінально-виконавчих установах, що затверджена наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 22.10.2004 №205, в частині невжиття заходів щодо недопущення засудженими порушень встановленого порядку відбування покарання, під час чергування у складі оперативної групи капітана внутрішньої служби ОСОБА_2, оперуповноваженого (по боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів) оперативного відділу Софіївської ВК, звільнено з Державної кримінально-виконавчої служби України за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового та начальницького складу передбаченого статтею 66 Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
4.6. Наказом начальника УДПС "По особовому складу" від 15.09.2015 №265о/с, згідно Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України звільнено у запас Збройних Сил України за пунктом 66 (за вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) капітана внутрішньої служби ОСОБА_2, оперуповноваженого (по боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів) оперативного відділу Софіївської ВК.
5. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що позивач вчинків, які дискредитують звання рядового і начальницького складу, не допускав. На думку суду першої інстанції, висновки службового розслідування щодо невжиття позивачем необхідних заходів для попередження втечі засуджених є безпідставними. Зокрема, виявлення засуджених, які перебували в стані алкогольного сп'яніння, здійснено іншими працівниками установи виконання покарань, тому, жодних рапортів з цього приводу позивач складати не міг. За наслідками проведеної позивачем бесіди із засудженими вони не надавали будь-якої інформації щодо можливої втечі та до повноважень позивача не віднесено їх поміщення до дисциплінарного ізолятора. Крім того, судом першої інстанції наголошено, що у період з 04:00 год. до 05:00 год. сигналізація на ділянці №5, з якої здійснили втечу засуджені, спрацьовувала більше 10 разів, але вжитими заходами виявити спробу втечі засуджених не вдалось. Тому, суд дійшов висновку, що причинно-наслідковий зв'язок між діями позивача та наслідками у вигляді втечі засуджених відсутній.
6. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи судове рішення суду першої інстанції і ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позовних вимог, послався на те, що Інструкцією з організації нагляду за засудженими, які відбувають покарання у кримінально-виконавчих установах, що затверджена наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 22.10.2004 №205, на позивача було покладено обов'язок вжити заходів щодо ізоляції засуджених, виявлених у стані алкогольного сп'яніння, а саме доставити їх до чергової частини, доповісти рапортом черговому про подію, скласти протокол про вчинення засудженими правопорушень (пункт 86.2), чого останнім зроблено не було. Крім того, судом апеляційної інстанції наголошено, що після втечі засудженими було вчинено розбійний напад, що набуло широкого розголосу в засобах масової інформації і мало негативний вплив на авторитет працівників пенітенціарної служби в очах громадськості. Прокуратурою Запорізької області відкрито досудове слідство за фактом неналежного виконання службових обов'язків службовими особами Софіївської ВК за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 367 Кримінального кодексу України. Отже, мали місце підстав для звільнення позивача зі служби, встановлені пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
7. Позивач подав касаційну скаргу на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2016, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.12.2015 залишити в силі.
7.1. Аргументи скаржника полягають у тому, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права. Наголошує, що ним було здійснено усі необхідні дії, передбачені його посадовими обов'язками, після виявлення засуджених, які перебували у стані алкогольного сп'яніння. Зазначає, що охорона основної огорожі та рубежів лінії охорони на дільницях не були віднесені до його компетенції. Наполягає, що основним мотивом втечі засуджених був їх страх перед іншими засудженими, алкогольні напої яких вони вживали.
8. Відповідачі подали заперечення на касаційну скаргу, в яких просять залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
8.1. На обґрунтування заперечень вказують, що оскаржуване судове рішення постановлене на основі правильного застосування норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права. На думку відповідачів, звільнення позивача було законним, а доводи касаційної скарги є формальними та не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції.
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
9. Конституція України:
"Стаття 43. &?А;…&? ; Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення &?а;…&gя;".
10. Закон України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23.06.2005 №2713-IV (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон №2713-IV):
Стаття 3. Правова основа діяльності
Державної кримінально-виконавчої служби України
"1. Правовою основою діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України є Конституція України, цей та інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти Міністерства юстиції України".
Стаття 14. Персонал Державної кримінально-виконавчої служби України
"1. До персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби)".
Стаття 18. Права та обов'язки посадових і службових осіб
органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів
"1. Посадові та службові особи органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів зобов'язані:
1)виконувати покарання відповідно до вимог кримінально-виконавчого законодавства;
2)забезпечувати дотримання прав людини і громадянина, реалізацію законних прав та інтересів засуджених і осіб, узятих під варту, вимог законодавства щодо виконання і відбування кримінальних покарань;
…6) забезпечувати правопорядок, додержання вимог режиму, правил внутрішнього розпорядку в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах і на прилеглих до них територіях та вимагати від засуджених і осіб, узятих під варту, інших осіб виконання ними обов'язків, установлених законом;
…8)забезпечувати безпеку засуджених і осіб, узятих під варту, персоналу і громадян, які перебувають на території установ виконання покарань та слідчих ізоляторів;
...10) запобігати вчиненню кримінальних правопорушень та дисциплінарних проступків в органах і установах виконання покарань та слідчих ізоляторах; приймати і реєструвати заяви та повідомлення про кримінальні правопорушення і події, своєчасно приймати щодо них рішення;
11)забезпечувати охорону, ізоляцію та нагляд за засудженими і особами, узятими під варту; здійснювати заходи щодо розшуку осіб, які вчинили втечу з установ виконання покарань і слідчих ізоляторів, та засуджених, які ухиляються від покарань, не пов'язаних з позбавленням волі;
12)виявляти, припиняти кримінальні правопорушення, вчинені в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, брати участь в їх розкритті у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України;
…14)виявляти причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних правопорушень і порушень режиму в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах, а також вчиненню кримінальних правопорушень засудженими до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, вживати в межах своїх повноважень заходів до їх усунення".
Стаття 23. Соціальний захист персоналу
Державної кримінально-виконавчої служби України
"…5. На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України "Про міліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ &?а;…&?-;".
11. Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, що затверджений Законом України від 22.02.2006 №3460-IV:
Стаття 1. Службова дисципліна
"Службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України".
Стаття 2. Дисциплінарний проступок
"Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни".
Стаття 5. Відповідальність осіб рядового і начальницького складу
"За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом".
Стаття 7. Обов'язки осіб рядового і начальницького складу
"Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу:
дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників;
захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави;
поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу;
дотримуватися норм професійної та службової етики;
берегти державну таємницю;
у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб;
стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою;
постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень;
сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку;
виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету;
з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють;
берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку".
Стаття 12. Види дисциплінарних стягнень
"На осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:
…6) звільнення з посади".
Стаття 14. Порядок накладання дисциплінарних стягнень
"З метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
…Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення &?д;…&? ;.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
…Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу".
12. Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (далі - Положення):
"66. Особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. &?і;…&gb;".
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
13. Системний аналіз норм частини 1 статті 3, частини 1 статті 14 і частини 5 статті 23 Закону №2713-IV дає підстави для висновку, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, а отже і на позивача, поширюють свою дію Дисциплінарний статут і Положення.
14. Статтями 12 та 14 Дисциплінарного статуту передбачено можливість накладення на особу дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади, що є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Пунктом 66 Положення встановлено, що звільнення осіб рядового і начальницького складу з визначених цією нормою підстав може мати місце виключно у разі скоєння ними вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.
15. Дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Висновки аналогічного змісту наведені у постановах Верховного Суду України від 29.09.2015 у справі №21-1288а15 та від 20.10.2015 у справі №21-2440а15 і колегія суддів не вбачає підстав відступати від них.
16. Відтак, скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу є окремою підставою для звільнення зі служби, яка застосовується за умови доведення факту вчинення особою проступку, який за своїм характером підпадає під ознаки дискредитації. Порушення особою рядового і начальницького складу службової дисципліни, що не містить відповідних ознак, не може слугувати підставою для звільнення за пунктом 66 Положення.
17. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що в основу прийняття оспорюваних наказів і звільнення позивача зі служби покладено висновки про недостатню оперативну обізнаність про процеси, що відбуваються у середовищі засуджених установи та ігнорування вимог пункту 86 Інструкції з організації нагляду за засудженими, які відбувають покарання у кримінально-виконавчих установах, що затверджена наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 22.10.2004 №205, в частині невжиття заходів щодо недопущення засудженими порушень встановленого порядку відбування покарання, під час чергування позивача у складі оперативної.
18. Проте, ні судом першої, ні судом апеляційної інстанції не з'ясовано ту обставину, чи мало допущене позивачем порушення ознаки вчинку, який дискредитує звання рядового і начальницького складу в розумінні пункту 66 Положення, що мало безпосереднє значення для правильного вирішення справи.
19. Зокрема, суд апеляційної інстанції, посилаючись на численні публікації в засобах масової інформації, не дослідив у чому саме полягав їх негативний вплив на авторитет працівників пенітенціарної служби та чи містили вони будь-які відомості щодо вчинення правопорушень саме позивачем. Також, суд апеляційної інстанції, зазначаючи про початок прокуратурою Запорізької області досудового розслідування за фактом неналежного виконання службовими особами Софіївської ВК своїх службових обов'язків при здійсненні охорони ув'язнених, внаслідок чого допущено втечу з під варти засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_6, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 367 Кримінального кодексу України, не дослідив чи повідомлялось позивачу про підозру в межах даного досудового розслідування.
20. Крім того, суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях покликались на норми пункту 86 Інструкції з організації нагляду за засудженими, які відбувають покарання у кримінально-виконавчих установах, що затверджена наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 22.10.2004 №205 та аналізували дії позивача на предмет їх відповідності цій нормі.
21. Разом з тим, наказу, яким затверджено вказану Інструкцію, присвоєно гриф "Для службового користування", тобто, вона відсутня у загальному доступі. Попри це, матеріали справи не містять копії Інструкції з організації нагляду за засудженими, які відбувають покарання у кримінально-виконавчих установах, що затверджена наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 22.10.2004 №205дск та/або відомостей про її витребування судами чи огляду у судовому засіданні.
22. Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень, далі - КАС України), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
23. Згідно з частиною 1 статті 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Частинами 1, 3 статті 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
24. Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
25. Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Згідно частини 4 цієї статті, справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
26. Відтак, судами попередніх інстанцій при прийнятті судового рішення допущені порушення норм процесуального права, а саме, статей 11, 70-71, 86, 159 КАС України (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень), які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мали значення для правильного вирішення справи.
27. За приписами частин 1-2 статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
28. Отже, Верховний Суд як суд касаційної інстанцій позбавлений можливості перевіряти правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права інакше, аніж на підставі та в межах встановлених ними фактичних обставин справи чи самостійно їх встановлювати.
29. З урахуванням допущених порушень процесуального права, колегією суддів не перевіряється правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень по суті спору.
30. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає до задоволення частково, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.12.2015 і постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016 слід скасувати та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
31. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
32. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.12.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016 у справі №808/8396/15 за позовом ОСОБА_2 до Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області, Державної установи "Софіївська виправна колонія (№55)" про визнання протиправним і скасування наказів, зобов'язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати та направити справу новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
33. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
...........................
...........................
...........................
В.М. Шарапа
В.М. Бевзенко
Н.А. Данилевич,
Судді Верховного Суду