29 листопада 2018 року м. Ужгород№ 0740/836/18
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилка С.Є.,
з участю секретаря судового засідання Кубічек Н.І.
учасники справи:
позивач: Фізична особа - підприємець: ОСОБА_1 не з'явився;
представник позивача: ОСОБА_2;
Управління Держпраці у Закарпатській області - представники: ОСОБА_3 та ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
08 серпня 2018 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулася з позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (90630, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) в особі представника ОСОБА_2 (88000, АДРЕСА_2, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Рахівським РВ ГУ ДМС України в Закарпатській області 05.04.2016 року) до Управління Держпраці у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, 16, код ЄДРПОУ 39795035), в якому просить суд: "1. Визнати протиправною та скасувати постанову першого заступника начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицака В.І. № ЗК288/7/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-118 від 10.07.2018 року; 2. Вирішити питання розподілу судових витрат."
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2018 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року було закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року було задоволено клопотання про забезпечення позову від 22 листопада 2018 року.
Свої позовні вимоги уповноважений представник позивача мотивував наступним. Позивач вказує, що "управлінням Держпраці у Закарпатській області, на підставі наказу №109 від 22.06.2018 року та направлення на проведення інспекційного відвідування №706 від 26.06.2018 року у період з 26.06.2018 року по 27.06.2018 року проведено інспекційне відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю, про що 27.06.2018 року складено акт № ЗК 288/7/АВ. Відповідно до акта інспекційного відвідування № ЗК288/7/АВ від 27.06.2018 року, 26.06.2018 року у період часу з 13:30 год. до 13:45 год. при проведенні інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 встановлено, що за місцем здійснення її підприємницької діяльності в приміщенні магазину "Все для дому" за адресою: 90630, Рахівського району, смт. Ясіня, вул. Грушевського, 6 була присутня одна працівниця ОСОБА_6. За наслідками проведеної перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 27.06.2018 року винесено припис № ЗК-288/7/АВ/П, відповідно до якого позивачеві приписано забезпечити дотримання вимог ч. З ст. 24 КЗпП України та протокол про адміністративне правопорушення №ЗК288/7/АВ/П/ПТ від 27.06.2018 року у зв3язку із вчиненням адміністративного проступку, що передбачений статтею 41 частиною 3 КУпАП. У подальшому відповідачем 10 липня 2018 року винесено постанову № ЗК288/7/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-118 про накладення на позивача штрафу в розмірі 111690 грн. за порушення вимог статті 24 частини 3 КЗпП України. Суть порушення на думку відповідача полягає в наступному: з метою проведення інспекційного відвідування 26.06.2018 року відповідачем проведено вихід за адресою здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1, де була присутня одна працівниця ОСОБА_6. Вазана особа надала письмове пояснення щодо підстав свого перебування на території магазину "Все для дому" та зазначила, що з лютого 2018 року допомагає батькам по продажу товару, заяви про прийом на роботу не писала, трудовий чи цивільно-правовий договір не укладала. Згідно наданого письмового пояснення ФОП ОСОБА_1 зазначила, що ОСОБА_6 допомагала здійснювати викладку нових товарів, з метою з'ясувати чи може вона в подальшому працювати в магазині з господарською групою товарів. Зі змісту постанови вбачається, що для висновку про порушення позивачем законодавства про працю слугувало надане письмове пояснення ОСОБА_6. Відповідно до статті 78 частини 6 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Протокол про адміністративне правопорушення № ЗК288/7/АВ/П/ПТ від 27 червня 2018 року було скероване на розгляд Рахівського районного суду Закарпатської області. Постановою Рахівського районного суду від 19 липня 2018 року по справі № 305/1179/18, що винесена за результатами розгляду матеріалів від управління Держпраці у Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 41 частини 3 КУпАП, а саме за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), встановлено відсутність в діях ФОП ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Суд при винесенні вказаної постанови виходив з того, що будь - яких прямих доказів того, що ОСОБА_1 дійсно допущено до виконання робіт з реалізації продукції особу без укладення трудового договору і така особа фізично вчинила конкретні дії, які за договором повинна би виконувати, в протоколі не зазначено і в додатках до нього не додано. Вказана постанова набрала законної сили 31.07.2018 року.
У запереченні проти адміністративного позову представник відповідача просить суд в задоволенні позову відмовити повністю. Зазначає, що послуги, які надавала ОСОБА_6 в магазині, який належить ФОП ОСОБА_1 передбачають виконання функцій, властивих саме найманому працівнику згідно класифікації професій, а саме "продавець непродовольчих товарів". Оскільки ОСОБА_6 була допущена до роботи в магазині "Все для дому" і з нею не укладали договір цивільно-правового характеру, то обґрунтованим є висновок, що між нею та ОСОБА_1 існували трудові відносини. Щодо преюдиційного значення Постанови Рахівського районного суду Закарпатської області від 19 липня 2018 року у справі № 305/1179/18, відповідно до постанови Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 804/2806/17, звільнення від адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не означає звільнення від фінансових санкцій суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1
Під час розгляду справи по суті уповноважений представник позивача позов підтримав повністю, просив суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.
Представники відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позовних вимог заперечили та просили суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, з мотивів, що наведені у відзиві на позовну заяву (відзиві).
Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі по тексту - Закон України №877-V).
Так, к відповідності до статті 1 Закону України № 877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
У відповідності статті 259 частини 1 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі по тексту - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який, серед іншого, реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
В силу положень пункту 6 та пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Відповідно до пункту 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
У свою чергу Управління Держпраці у Закарпатській області є таким територіальним управлінням.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначається постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 26.04.2017 року № 295, якою, зокрема, затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі по тексту - Порядок № 295).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться:
1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;
2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;
3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;
4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;
5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;
6) за інформацією:
Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати;
ДФС та її територіальних органів про:
- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;
- факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень;
- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом;
- роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника;
Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:
- роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної;
- роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;
- роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків;
- працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;
- роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки");
- роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації;
- роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів;
- роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;
7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.
Рахівська районна державна адміністрація листом № 013 - 20/448 від 20 червня 2018 року проінформувала управління Держпраці України в Закарпатській області, що в ході проведення виїзних обстежень суб'єктів господарювання району виявлено ряд офіційно не працевлаштованих працівників, в тому числі ФОП ОСОБА_1 (а.с.а.с. 48-49).
22 червня 2018 року Управління Держпраці у Закарпатській області видало наказ № 109 про проведення інспекційного відвідування на підставі доручення Держпраці від 19.06.2018 року; листа Рахівської РДА № 01.3-20/448 від 20.06.2018 року; службової записки головного державного інспектора Юртина В.Ф.; протоколу засідання міжвідомчої комісії від 13.06.2018 року (а.с.а.с. 45-47).
26 червня 2018 року Управлінням Держпраці у Закарпатській області було видано направлення № 706 про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 (а.с. 54).
26 червня 2018 року посадовими особами управління Держпраці у Закарпатській області проведено інспекційне відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на підставі вищезазначеного направлення (а.с. 12).
За результатом перевірки складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЗК 288/7/АВ від 27 червня 2018 року (а.с.а.с. 13-16).
Зокрема, вказаним актом зафіксовано, що при проведенні 26 червня 2018 року з 13:30 год. по 13:45 год. інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 встановлено, що за місцем здійснення її підприємницької діяльності в приміщенні магазину "Все для дому" за адресою: 90630, Рахівський район, смт. Ясіня, вул. Грушевського, 6 була присутня одна працівниця ОСОБА_6 Від неї та ФОП ОСОБА_1 отримано пояснення.
За результатами перевірки, встановлено, що ФОП ОСОБА_1, 26 червня 2018 року допустила до роботи ОСОБА_6, не уклавши з нею трудовий договір, а відтак порушила вимоги ч. 3 ст. 24 КЗпП (а.с. 15)
03 липня 2018 року рішенням щодо розгляду справи про накладення штрафу № ЗК288/7/АВ/П/ПТ-ТД, начальник Управління Держпраці у Закарпатській області Дорош Б.В., вирішив, що справа підлягає розгляду відповідно до статті 265 КЗпП України 10 липня 2018 року в Управлінні Держпраці у Закарпатській області за адресою м. Ужгород, вул. Минайська, 16 (а.с. 53).
Першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Закарпатській області Грициком Василем Івановичем прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № ЗК288/7/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-118 від 10 липня 2018 року, якою на підставі статті 265 частини 2 абзацу 2 КЗпП України на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 111690,00 грн. (а.с.а.с. 19-20).
Не погоджуючись із вказаними діями, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до статті 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до статті 2 частини 1 КЗпП України основними трудовими правами працівника є право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.
Відповідно до статті 24 частини 1 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі; додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Згідно з статтею 24 частини 3 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з статтею 4 частиною 1 Закону України "Про зайнятість населення" до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.
Тобто, з урахуванням зазначеного суд прийшов до висновку, що обов'язковою умовою допуску працівника до роботи є укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.
Відповідно до статті 265 частини 2 абзацу 2 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Як встановлено судом відповідач вважає, що ФОП ОСОБА_1 порушено вимоги статті 24 частини 3 КЗпП України, тобто працівник допущений до роботи без укладання трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Зокрема, як вбачається з копії оскаржуваної постанови, що міститься в матеріалах справи, під час інспекційного відвідування у приміщенні магазину "Все для дому" виявлено одного працівника ОСОБА_6, яка є донькою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та яка відповідно до письмового пояснення від 26 червня 2018 допомагала батькам з лютого 2018 року по продажу товару все для дому. Заяви про прийняття на роботу не писала та договорів не укладала (а.с. 65).
Отримання заробітної плати, як винагороди, обчисленої в грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, її розмір, який залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, визначається Законом України "Про оплату праці", як Законом, який визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.
Таким чином, в будь-якому випадку, в тому числі, конкретному, правові норми необхідно застосовувати до правових обставин, коли між роботодавцем та працівником існують трудові відносини, що підпадають під дії цих правових норм, коли працівник перебуває в штаті згідно штатно-посадового розпису із визначенням його прав та обов'язків чи без такого, коли укладається колективний трудовий договір чи без укладення такого.
Судом встановлено, що інспекторами праці відносно ФОП ОСОБА_1, як фізичної особи-підприємця, складено Акт інспекційного відвідування ( невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЗК 288/7/АВ від 27 червня 2018 року за те, що ФОП ОСОБА_1, 26 червня 2018 року допустила до роботи ОСОБА_6, не уклавши з нею трудовий договір, а відтак порушила вимоги статті 24 частини 3 КЗпП України (а.с. 59).
Відповідно до положень частини 1 статті 29 КЗпПУ, при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством.
Посадовими особами Управління Держпраці у Закарпатській області не доведено допустимими та достатніми доказами те, що громадянка ОСОБА_6, яка в 13:30 годин 26 червня 2018 року була присутньою за місцем проведення ОСОБА_1 підприємницької діяльності, надавала послуги з реалізації продукції, належної останній, чи виконувала договірні обов'язки, як працівниця, найнята ОСОБА_1, а за вчинену нею роботу/послугу отримала (отримувала) відповідну, обіцяну ОСОБА_1, як роботодавцем, та гарантованою Державою, як гарантом трудових прав, відповідну винагороду.
Тобто, матеріалами справи не доведено виконання ОСОБА_6 саме трудових обов'язків, не доведено, що дії ФОП ОСОБА_1 підпадають та врегульовуються положеннями статті 21 Кодексу Законів про працю України.
Водночас, суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів на підтвердження, які вказували б на факт праці фізичної особи у ФОП ОСОБА_1.
Відповідно до статті 55 частини 1 Сімейного кодексу України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Відповідно до статті 172 частини 1 Сімейного кодексу України, дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.
Таким чином, судом резюмується, що між позивачем та ОСОБА_6 існують інші ніж трудові відносини, а саме відносини, що врегульовані нормами Сімейного кодексу України, в силу яких існує обов'язок щодо надання допомоги батькам. Крім того суд вважає за необхідне наголосити на тому, що саме допомога, не свідчить про наявність трудових відносин у випадку відсутності винагороди за виконану роботу та наявності певних взаємних прав та обов'язків, які покладаються як на працівника, так і на роботодавця.
А відтак, суд вважає, що, оскільки ОСОБА_6 є донькою ОСОБА_1, то допомога матері, у тому числі і як суб'єкту господарювання, не слід розглядати, як трудові відносини, передбачені КЗпП України, а слід віднести до відносин, передбачених СК України.
З огляду на сукупність встановлених під час судового розгляду справи по суті обставин, суд прийшов до висновку, що при прийнятті оскаржуваної постанови № ЗК288/7/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-118 від 10 липня 2018 року відповідач не діяв на підставах, у спосіб та в межах повноважень, встановлених чинним законодавством, а тому позовні вимоги є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 2 частини 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності до статті 139 частини 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області судовий збір сплачений при зверненні до суду у розмірі 1116,91 грн.
Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -
Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (90630, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління Держпраці у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, 16, код ЄДРПОУ 39795035) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову першого заступника начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицика В.І. № ЗК288/7/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-118 від 10 липня 2018 року.
Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (90630, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, 16, код ЄДРПОУ 39795035) судові витрати у розмірі 1116,90 (одної тисячі ста шістнадцяти грн. 90 коп.) грн..
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).
Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 29 листопада 2018 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 30 листопада 2018 року.
СуддяС.Є. Гаврилко