Справа № 344/19797/18
Провадження № 1-кс/344/9694/18
29 листопада 2018 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12018090010003981 від 02.11.2018,
Слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , в обґрунтування якого покликався на те, що органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 02.11.2018, приблизно о 05 год. 10 хв., неподалік будинку № 27А по вул. Академіка Сахарова у м. Івано-Франківську, незаконно заволодів автомобілем марки «BMW 390 L», реєстраційний номер НОМЕР_1 , чим завдав потерпілому ОСОБА_7 значної матеріальної шкоди в сумі 6100 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становить 171763, 19 грн.
28 листопада 2018 року, ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 та ст. 290 КК України.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція статті передбачає максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років.
Зі змісту клопотання випливає, що обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_5 , підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме відомостями, що містяться у протоколах огляду місця події, огляду предмету, пред'явлення особи для впізнання за фотознімками; показаннями свідка ОСОБА_8 , потерпілого ОСОБА_7 , та іншими зібраними матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Обґрунтовуючи наявність ризиків, слідчий покликається на можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 , зареєстрований в іншій області та може безперешкодно змінити місце проживання. Окрім цього, в ході досудового розслідування добуто інформацію про те, що підозрюваний ОСОБА_5 , має намір покинути територію України, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 офіційно не працює, не має постійного джерела прибутку, не має стійких соціальних зв'язків, що свідчить про можливість вчинення ним у майбутньому нових злочинів з метою отримання прибутку.
Прокурор в судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав та просив його задовольнити, з підстав, викладених в ньому, а також просив визначити максимальний розмір альтернативного заходу у вигляді застави.
Захисник підозрюваного в судовому засіданні проти клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечив, оскільки вважає наведені прокурором ризики не доведеними, просив врахувати характеризуючі особу підозрюваного дані, наявність постійного місця проживання та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника.
Заслухавши прокурора, слідчого, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція статті передбачає максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років.
Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
28 листопада 2018 року, ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 та ст. 290 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Отже, враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, що містяться у протоколах огляду місця події, огляду предмету, пред'явлення особи для впізнання за фотознімками; показаннями свідка ОСОБА_8 , потерпілого ОСОБА_7 , та іншими зібраними матеріалами кримінального провадження в їх сукупності, зокрема, окрім іншого, і матеріалами негласних слідчих дій, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження (не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення), а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, - то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні достатні підстави для висновку про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 , злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
При цьому доводи захисника підозрюваного фактично зводяться до оцінки зібраних органом досудового розслідування доказів на предмет доведеності вини ОСОБА_5 .
Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 , зареєстрований в іншій області та може безперешкодно змінити місце проживання. Окрім цього, в ході досудового розслідування добуто інформацію про те, що підозрюваний ОСОБА_5 , має намір покинути територію України, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 офіційно не працює, не має постійного джерела прибутку, не має стійких соціальних зв'язків, що свідчить про можливість вчинення ним у майбутньому нових злочинів з метою отримання прибутку.
При вирішенні даного клопотання слідчий суддя враховує той факт, що підозрюваний ОСОБА_5 офіційно не працює, не має постійного джерела прибутку, що свідчить про можливість вчинення ним у майбутньому нових злочинів з метою отримання прибутку.
В той же час, обставини, які зазначені підозрюваним та його захисником, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного, оскільки дані обставини не виключають наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Крім того, посилаючись на наявність встановленої щодо підозрюваного другої групи інвалідності, наявність хвороби, а також стійких соціальних зв'язків (дружини та двох неповнолітніх дітей), захисником підозрюваного не підтверджено вказаних обставин належними засобами.
Крім того, враховуючи конкретні обставини в даному кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку про те, що на даному етапі недостатнім є застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, та обґрунтованим в судовому засіданні (оскільки місце проживання підозрюваного зареєстровано в іншій області).
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Частиною 4 ст. 182 КПК України визначено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
Ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, що розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 за інкримінований злочин, характер та обставини його вчинення.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, мотив кримінального правопорушення, тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному, його соціальний та майновий стан, встановлені в ході розгляду даного клопотання ризики, зважаючи на нормативну вимогу ч.4 ст. 182 КПК України щодо пропорційності розміру застави обов'язку підозрюваного виконувати покладені на нього обов'язки, а також помірності для нього такого розміру, вважаю за необхідне визначити щодо підозрюваного ОСОБА_5 заставу у розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі - 35 240 (тридцять п'ять тисяч двісті сорок) гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Окрім цього, слідчий суддя відповідно до ч.3 ст.183 КПК України вважає за необхідне, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов'язки, визначені ч.5 ст.194 КПК України.
Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави - в межах 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі - 35 240 (тридцять п'ять тисяч двісті сорок) гривень, з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов'язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання, і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.
На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -
Клопотання задовольнити.
Застосувати щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів - до 27 січня 2019 року включно.
Взяти підозрюваного ОСОБА_5 під варту в залі суду, а тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.
Розмір застави визначити в межах 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі - 35 240 (тридцять п'ять тисяч двісті сорок) гривень, яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ м. Київ, МФО: 820172, р/р: 37312032002265).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов'язки:
1) прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду, із визначеною періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;
4) утримуватись від спілкування з потерпілими, свідками;
5) не відвідувати бари, кафе, ресторани та інші місця, в яких продаються спиртні напої;
6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Івано-Франківської місцевої прокуратури ОСОБА_9 .
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст увахли суду складено та підписано 30.11.2018 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1