27 листопада 2018 року
м. Київ
Справа № 910/21267/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Баранець О.М., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання Варави Ю.В.,
представників учасників справи:
позивача: Антощук А.О.,
відповідача: Гуленко Ю.М.,
третьої особи-1: не з'явився,
третьої особи-2: не з'явився,
третьої особи-3: не з'явився,
третьої особи-4: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Непідприємницького товариства "Відкритий недержавний пенсійний фонд "ВСІ"
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Сівакова В.В.
від 13.03.2018 та
на постанову Київського апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В., Тищенко О.В.
від 12.06.2018
за позовом Непідприємницького товариства "Відкритий недержавний пенсійний фонд "ВСІ"
до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Всесвіт", 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський адміністратор пенсійних фондів", 3. Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 4. Публічне акціонерне товариство "Банк "Таврика"
про стягнення 2 249 332, 85 грн.,
Ухвалою Верховного Суду від 06.08.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Непідприємницького товариства "Відкритий недержавний пенсійний фонд "ВСІ" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 у справі №910/21267/16.
Під час підготовки справи до розгляду Суд з'ясував, що Непідприємницьке товариство "Відкритий недержавний пенсійний фонд "ВСІ" (далі - Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Відповідач, Фонд) про стягнення 2042350,68 інфляційних втрат та 206982,17 грн. 3% річних.
Позов мотивований посиланням на обставини неповернення Відповідачем Позивачеві 2310351,45 грн. пенсійних активів, розміщених у ПАТ "Банк "Таврика" (далі - Банк) згідно з договором банківського вкладу від 29.07.2010 №698 (далі - Договір вкладу), про зобов'язання повернути які прийняті судові рішення у адміністративній справі №826/6309/13-а.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2018 у позові відмовлено повністю. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 змінена мотивувальна частина рішення суду першої інстанції з урахуванням обставин та висновків, викладених у постанові суду апеляційної інстанції.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, зокрема, наступні обставини:
- між Банком та Позивачем (вкладник), від імені якого на підставі договору про управління активами пенсійного фонду №00000105КУ від 18.01.2005 діяло Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Всесвіт", укладений Договір вкладу;
- за умовами Договору вкладу (в редакції з урахуванням Додаткової угоди №1 від 14.09.2012) Банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) строковий рахунок №265213021835 і вкладний (депозитний) рахунок на вимогу №265003011835 в гривнях та залучає грошові кошти у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності строком зберігання до 16 вересня 2013 року (п. 1.1 Договору вкладу);
- згідно з пунктом 2.6 Договору вкладу в разі зниження кредитного рейтингу Банку з інвестиційного рівня до спекулятивного рівня, вкладник подає письмову заяву до Банку у двох примірниках не пізніше ніж за два робочих дні до дати отримання коштів, зазначеної в заяві, а Банк повертає суму вкладу та суму нарахованих процентів за фактичний строк перебування вкладу на вкладному (депозитному) рахунку вкладника відповідно до умов п. 1.3 Договору вкладу;
- на підставі зазначеного пункту Договору вкладу 29 листопада 2012 року ТОВ "Компанія з управління активами "Всесвіт" від імені Позивача звернулась до заступника голови правління Банку із заявою №0000000498 (вх. №29/11/66 від 29.11.2012) та просило з 4 грудня 2012 року достроково припинити (розірвати) дію Договору вкладу, повернути суму вкладу і суму нарахованих процентів у зв'язку з тим, що ТОВ "Рейтингове агентство "ІВІ-Рейтинг" своїм рішенням № 283-12/FC/TAVB 01d "Про оновлення кредитного рейтингу згідно протоколу Рейтингового комітету №59 від 26.11.2012 року" знизило кредитний рейтинг Банку з інвестиційного рівня до спекулятивного: uaBB негативний;
- на підставі постанови Правління Національного банку України №548 від 20.12.2012 про віднесення Банку до категорії неплатоспроможних Фонд прийняв рішення №33 від 20.12.2012 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію в Банку;
- листом №0000000538 від 25.12.2012 ТОВ "Компанія з управління активами "Всесвіт" від імені Позивача звернулося до уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію в Банку (вх. № 27/11/04 від 27.12.2012) з вимогою про повернення належних Позивачу грошових коштів в сумі 2310351,45 грн. шляхом їх перерахування на поточний рахунок Позивача;
- листом №11-01/1013-3901 від 28.12.2012 уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію в Банку повідомила ТОВ "Компанія з управління активами "Всесвіт" про віднесення Банку до категорії неплатоспроможних, запровадження у ньому тимчасової адміністрації та вказала на дії, які не здійснюються під час тимчасової адміністрації відповідно до пункту 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";
- на підставі постанови Правління Національного банку України №97 від 20.03.2013 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк "Таврика" виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №17 від 20.03.2013 "Про початок здійснення процедури ліквідації АТ "Банк "Таврика" та рішення №18 від 20.03.2013 "Про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ "Банк "Таврика";
- у листі від 22.04.2013 №12-2868/13 Фонд зазначив, що пенсійні активи Позивача не будуть входити до ліквідаційної маси Банку, оскільки не є його активами;
- на офіційній сторінці Фонду в мережі Інтернет 15 липня 2013 року розміщено оголошення, що 8 липня 2013 року виконавча дирекція Фонду затвердила реєстр акцептованих вимог кредиторів Банку;
- листом №0032/7 від 11.07.2013 уповноважена особа Фонду на ліквідацію Банку повідомила Позивача, що відповідно до частини 5 статті 49 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" його вимога включена до реєстру акцептованих вимог кредиторів та підлягає задоволенню в сумі 2310351,45 грн. відповідно до черговості;
- Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Фонду, уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку про визнання протиправною бездіяльності щодо неповернення пенсійних активів у розмірі 2310351,45 грн., розміщених у Банку згідно з Договором вкладу та зобов'язання повернути вказані пенсійні активи;
- постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 у справі №826/6309/13-а, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.04.2014, визнана протиправною бездіяльність Фонду щодо неповернення пенсійних активів у розмірі 2310351,45 грн., розміщених у Банку згідно з Договором вкладу, а також зобов'язано Фонд повернути Позивачу пенсійні активи у розмірі 2310351,45 грн., розміщені у Банку згідно з Договором вкладу;
- Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 23.04.2014 у справі №826/6309/13-а дійшов висновку, що незалежно від того, на підставі якого правочину активи пенсійного фонду були розміщені у банку (чи то за договором банківського вкладу, чи то за договором про управління активами), банк, що ліквідується зобов'язаний повернути пенсійні активи в повному обсязі їх законному розпоряднику, визначеному Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення". При цьому суд послався на приписи статті 1212 Цивільного кодексу України.
Відмовляючи в задоволенні позову в даній справі, суди першої та апеляційної інстанцій виходили, зокрема, з того, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.04.2014 у справі №826/6309/13-а підтверджена лише наявність грошового зобов'язання між Банком та Позивачем, але не встановлене грошове зобов'язання між Фондом та Позивачем.
За висновком судів, зобов'язання повернути кошти по суті є зобов'язанням вчинити дію та не є грошовим зобов'язанням, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення з Фонду інфляційних втрат та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
Суд апеляційної інстанції також зазначив, що повернення пенсійних активів його законному розпоряднику є одним з етапів особливої процедури виконання Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дотриманням процедури Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення".
Подана Позивачем касаційна скарга мотивована, зокрема, невідповідністю висновку судів щодо визнання зобов'язання Фонду з повернення Позивачу грошових коштів таким, що не має грошового характеру, правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц.
Відповідно до частини 4 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц зазначено, що стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 Цивільного кодексу України. У цій статті визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 погодилась з висновком Верховного Суду України, наведеним у постанові від 01.06.2016 у справі №910/22034/15, про те, що стаття 625 Цивільного кодексу України поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань. При цьому Велика Палата Верховного суду зазначила, що у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-2 зазначено, що у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Проаналізувавши конкретні обставини даної справи, Суд дійшов висновку про необхідність відступлення від наведених правових позицій з огляду на наступне.
Суд виходить з того, що нарахування на суму боргу трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Тобто сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 Цивільного кодексу України).
Зі встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин з урахуванням змісту судових рішень у справі №826/6309/13-а Суд вбачає, що між Банком та Позивачем виникло грошове зобов'язання щодо повернення пенсійних активів у розмірі 2310351,45 грн., розміщених у Банку на підставі Договору вкладу. Зазначене грошове зобов'язання виникло на підставі Договору вкладу та у зв'язку з його достроковим припиненням, боржником у зобов'язанні є Банк. Обставини заміни боржника у названому зобов'язанні судами не встановлені.
Водночас визнавши протиправною бездіяльність Фонду та зобов'язавши Фонд повернути Позивачу пенсійні активи у розмірі 2310351,45 грн., розміщені у Банку згідно з Договором вкладу, Київський апеляційний адміністративний суд у справі №826/6309/13-а, зокрема, зазначив про те, що після спливу терміну банківського вкладу та припинення договору спірні пенсійні активи знаходяться в Банку, що ліквідується Фондом, та Банк (який ліквідується) зобов'язаний повернути пенсійні активи в повному обсязі їх законному розпоряднику.
При цьому Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 23.04.2014 у справі №826/6309/13-а дійшов висновку про невиконання відповідачем вимог пункту 2.10 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 05.07.2012 №2, тобто зобов'язання вжити заходи щодо передачі активів недержавних пенсійних фондів до іншого зберігача відповідно до вимог законодавства України.
У зв'язку з наведеним Суд вважає, що не зважаючи на зобов'язання Фонду судовим рішенням у справі №826/6309/13-а повернути Позивачу пенсійні активи у розмірі 2310351,45 грн., безпосереднє зобов'язання Фонду перед Позивачем не є грошовим, хоча й виражене в грошових одиницях. На думку Суду, наявність у Позивача права вимагати від Фонду виконання певних дій, пов'язаних з перерахуванням зазначених грошових коштів (розміщених у Банку), у зв'язку з неналежним виконанням ним своїх обов'язків як ліквідатора Банку не є достатньою підставою для висновку про грошовий характер зобов'язань саме між Позивачем та Фондом.
При цьому Суд приймає до уваги, що за відсутності встановлення обставин щодо користування, зокрема неправомірного, саме Фондом спірними грошовими коштами притягнення його до особливого виду відповідальності, передбаченого статтею 625 Цивільного кодексу України, не відповідатиме змісту зазначеної відповідальності як правового інструменту, спрямованого на відшкодування власнику капіталу того, що він міг би отримати, якщо б самостійно користувався грошима, за рахунок користувача.
Отже, з огляду на викладене Суд дійшов висновку, що для правильного вирішення даного спору з урахуванням конкретних обставин справи необхідно відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухвалених рішеннях Великої Палати Верховного Суду, тому справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Керуючись частиною 4 статті 302, статтею 303 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Справу №910/21267/16 Господарського суду міста Києва разом із касаційною скаргою Непідприємницького товариства "Відкритий недержавний пенсійний фонд "ВСІ" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.
Головуюча Г. Вронська
Судді О. Баранець
В. Студенець