29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"29" листопада 2018 р. Справа № 924/666/18
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Державного підприємства "Славутське лісове господарство", м. Славута
до Фізичної особи-підприємця Чернюка Вадима Олександровича, м. Славута
про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 314000 грн.
Представники учасників: не викликались
Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача безпідставно отриманих коштів в сумі 314000 грн.
Ухвалою господарського суду від 01.08.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 21.11.2018р. позов Державного підприємства "Славутське лісове господарство", м. Славута до Фізичної особи-підприємця Чернюка Вадима Олександровича, м. Славута про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 314000 грн. залишено без розгляду.
26.11.2018р. на адресу суду від представника відповідача надійшла заява про стягнення із позивача судових витрат у розмірі 46132,00 грн. (витрат на правничу допомогу) в порядку ч.5 ст. 130 ГПК України.
Розглянувши заяву відповідача від 26.11.2018р. про стягнення із позивача судових витрат у розмірі 46132,00 грн. (витрат на правничу допомогу) у зв'язку із залишенням його позову без розгляду, судом враховується наступне.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України). Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).
Відповідно ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Так, у матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, видане 15.08.2017р. Стадник О.І. (13.09.2018р. видане Їгіт О.І.).
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На обґрунтування заявленого розміру витрат на правову допомогу, представником відповідача подано опис понесених витрат: надання усної консультації із вивченням документів - 2200,00 грн.; підготовка аналітичної довідки щодо судової практики - 3000,00 грн.; складання клопотання по справі - 2000,00 грн.; відзив на позовну заяву - 20000,00 грн.; витрати, пов'язані із участю в судових засіданнях 8000,00 грн.; заперечення на позовну заяву - 14100 грн. Загальна сума судових витрат становить - 49300, 00 грн., однак, у резолютивній частині заяви зазначено 46132,00 грн.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування має бути встановлено, що такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у ст.126 ГПК України та у ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Згідно ст.15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04, п. 269). Аналогічний висновок міститься в Постанові ВГСУ №914/434/17 від 22.11.2017р.
У матеріалах справи міститься додаткова угода №1 від 03.08.2018р. до договору про надання правової допомоги, який укладений 03.08.2018р. між громадянином, фізичною особою-підприємцем Чернюком В.О. та адвокатом Стадник О.І., відповідно до п.п. 1,2 якої сторони погодили загальний порядок оплати наданої правової допомоги. Також сторонами угоди визначено вартість послуг, що надається в межах договору. Додаткова угода підписана сторонами. Також у матеріалах справи наявний акт виконаних робіт від 03.08.2018 р., за яким адвокат Стадник Ольга Ігорівна (Виконавець) надав, а громадянин, фізична особа-підприємець Чернюк Вадим Олександрович (Замовник) прийняв юридичні послуги у формі надання усної консультації без вивчення документів, надання усної консультації з вивченням документів, правові роз'яснення з правових питань, підготовка аналітичної довідки щодо судової практики, збирання доказів по справі, складання клопотання по справі, відзив на позовну заяву. Та наявний ордер на надання правової допомоги серії КВ №381358, виданий ФОП Чернюк В.О. Стадник О.І.
До заяви про стягнення із позивача витрат на правову допомогу додано акт виконаних робіт від 30.10.2018 р., за яким адвокат Їгіт Ольга Ігорівна (Виконавець) надав, а громадянин, фізична особа-підприємець Чернюк Вадим Олександрович (Замовник) прийняв юридичні послуги у формі заперечення на відповідь на відзив; участь у судовому розгляді справи - засідання від 04.09.2018р., 27.09.2018р., 17.10.2018р., 29.10.2018р., 05.11.2018р., відповідно договору про надання правничої допомоги №03-8/2018 від 03 серпня 2018 року. Додано копії фіскальних чеків Славутського відділення Хмельницької філії ПАТ КБ "Приватбанк" від 31.10.2018р. на суму 2015,05 грн., від 31.10.2018р. на суму 2015,05 грн., від 31.10.2018р. на суму 14175,85 грн., від 07.09.2018р. на суму 2015,05 грн., від 16.11.2018р. на суму 2015,05 грн.
Щодо витрат, пов'язаних із участю в судових засіданнях (04.09.2018р., 27.09.2018р., 17.10.2018р., 29.10.2018р., 05.11.2018р. в розмірі 8000,00 грн.) судом зауважується, що у матеріалах справи відсутні допустимі та належні докази понесення таких витрат відповідачем. Так, із фіскальних чеків від 31.10.2018р. на суму 2015,05 грн., від 31.10.2018р. на суму 2015,05 грн., від 31.10.2018р. на суму 14175,85 грн., від 07.09.2018р. на суму 2015,05 грн. платником зазначених коштів зазначено Чернюк В.О., тоді як відповідачем є фізична особа - підприємець Чернюк В.О.
Крім цього, судом звертається увага на те, що у наданих представником відповідача фіскальних чеках у графі "призначення платежу" вказано - "згідно договору 03-8/2018", також у актах виконаних робіт зазначено "відповідно до договору про надання правничої допомоги №03-8/2018 від 03.08.2018р.", який у матеріалах справи відсутній. Натомість у матеріалах справи міститься лише додаткова угода до договору №03-8/2018 від 03.08.2018р. про надання правничої допомоги, що регулює лише порядок оплати юридичних послуг. Інших доказів, які б підтверджували понесення відповідачем витрат на правову допомогу та представництво його інтересів у зв'язку із розглядом судової справи №924/666/18 матеріали справи не містять.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно ч. ч. 5, 6 ст. 130 ГПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За змістом ч. 5 ст. 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу також необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим ст.ст.55, 124 Конституції України, та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Відповідно із ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто вказана стаття ЦК України передбачає захист лише порушеного права. Однак, вирішення питання наявності, чи відсутності порушеного права позивача має відбуватись під час розгляду справи у суді і в разі встановлення, що право позивача не порушено, суд відмовляє позивачу у позові. Слід також зазначити, що звернення позивача з таким позовом до суду не може беззаперечно свідчити про необґрунтованість дій та зловживання правом, оскільки заявник може цілком сумлінно помилятись щодо обґрунтованості свого позову та наявності порушеного права.
Підсумовуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що подані відповідачем докази понесення ним витрат на правову допомогу та представництво в суді судом не прийняті до уваги, оскільки не підтверджені належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 130, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити в задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Чернюка Вадима Олександровича, м. Славута про стягнення із Державного підприємства "Славутське лісове господарство", м. Славута судових витрат у розмірі 46132,00 грн. (витрат на правничу допомогу).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею (29.11.2018р.).
Відповідно до ч. 3 ст. 255 ГПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя В.В. Димбовський
Віддруковано 3 примірника:
1 - до справи,
2 - позивачу (30000, м. Славута, вул. Кузовкова, 1),
3 - відповідачу (30000, АДРЕСА_1).