ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.11.2018Справа № 910/8806/18
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кім-Трейдінг»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Бетон Трейд»
про стягнення 105425,14 грн.
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.
за участю секретаря судового засідання
Тарасюк І.М.
Представники сторін:
від позивача: Дворняк А.М.
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кім-Трейдінг» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВ БЕТОН ТРЕЙД» про стягнення 105 425,14 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконанні свої зобов'язання щодо здійснення оплати товару у порядку, обсязі та строки, що визначені договорами поставки №21-1/10/2016 від 21.10.2016р. та №Т-04-2/07/2017 від 04.07.2017р. До того ж, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму заборгованості, право позивача на стягнення якої, як вбачається зі змісту позовної заяви, виникло на підставі договору №30/04/2017 від 01.12.2017р.
Ухвалою Господарського суду м. Києва №910/8806/18 від 11.07.2018р. позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю «Кім-Трейдінг» залишено без руху.
Ухвалою від 24.07.2018р. відкрито провадження по справі №910/8806/18. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою від 02.10.2018р. судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.10.2018р.
22.10.2018р. підготовче засідання було відкладено на 12.11.2018р.
12.11.2018р. судом було закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.11.2018р.
Представником позивача у судовому засіданні 26.11.2018р. було надано усні пояснення по суті спору, згідно змісту яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 26.11.2018р., як і в попередні засідання суду, не з'явився, відзиву на позов у строки, встановлені судом не подав. Проте, вказаний учасник судового процесу був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
З приводу неявки відповідача у судове засідання, господарський суд зазначає наступне.
У ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України вказано, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Отже, за висновками суду, неявка відповідача не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 26.11.2018р.
В судовому засіданні 26.11.2018р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва,
21.10.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кім-Трейдінг» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КИЇВ БЕТОН ТРЕЙД» (покупець) було укладено договір поставки №21-1/10/2016, відповідно до п.1.1 якого постачальник передає у власність покупцю нафтопродукти, а покупець приймає і сплачує їх вартість. Кількість, асортимент, ціна та інші необхідні для поставки партії товару дані визначаються в заявках, що складаються покупцем в електронному вигляді та надсилаються на електронну адресу постачальника на умовах даного договору.
Пунктом 5.3 договору №21-1/10/2016 від 21.10.2016р. передбачено, що за результатами поставки та приймання-передачі товару сторони підписують товарно-транспортні накладні.
Відповідно до п.п.6.1-6.2 договору №21-1/10/2016 від 21.10.2016р. ціна товару, що поставляється, узгоджується сторонами для кожної партії товару окремо в заявках. Ціна та кількість товару за даним договором складається з загальної вартості і кількості товару, що поставляється за даним договором протягом терміну його дії.
За умовами п.6.3 договору №21-1/10/2016 від 21.10.2016р. покупець зобов'язується оплатити товар на умовах 100% попередньої оплати на підставі рахунку-фактури постачальника протягом одного банківського дня з моменту отримання рахунку-фактури постачальника.
Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.6.4 договору №21-1/10/2016 від 21.10.2016р.).
Пунктом 7.3 договору №21-1/10/2016 від 21.10.2016р. визначено, що у випадку ненадходження від покупця повної оплати за відвантажений товар протягом трьох календарних днів, та з урахуванням приписів ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України постачальника має право нарахувати, а покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами договору та діє до 31.12.2017р. в частині поставок, а в частині здійснення грошових розрахунків - до повного виконання грошових зобов'язань. Якщо жодна зі сторін у термін одного місяця до закінчення терміну дії договору не виявила бажання його розірвати, договір вважається пролонгованим на термін 1 рік з дати його закінчення або з дати його пролонгації на тих самих умовах.
01.12.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кім-Трейдінг» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КИЇВ БЕТОН ТРЕЙД» (новий боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВК КОЛОСС-ХХІ» (первісний боржник) було укладено договір №30/04/2017 про переведення боргу, відповідно до п.1.2 якого первісний боржник переводить на нового боржника основний борг (грошове зобов'язання) на загальну суму 24 168, 25 грн., що виникла на підставі основного договору станом на 30.11.2017р.
За умовами п.1.3 договору №30/04/2017 від 01.12.2017р. новий боржник повинен оплатити кредитору загальну суму заборгованості, зазначену в п.1.2 договору, в строк до 01.05.2018р.
У п.5.2 вказаного правочину зазначено, що за несвоєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, обумовлених сторонами у п.1.3 даного договору, новий боржник зобов'язується сплатити кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений в п.6.1 цього договору, та визначається часом достатнім для реального та належного виконання цього договору сторонами (п.п.6.1, 6.2 договору №30/04/2017 від 01.12.2017р.).
При цьому, судом прийнято до уваги пояснення представника позивача стосовно помилкового зазначення в договорі відступлення права вимоги невірного номеру основного договору, а саме замість №3/8/1 від 03.08.2015р. вказано №20-3/09/2016 від 20.09.2016р.
04.07.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кім-Трейдінг» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КИЇВ БЕТОН ТРЕЙД» (покупець) було укладено договір №Т-04-2/07/2017 поставки нафтопродуктів оптовими партіями, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується постачати покупцю нафтопродукти партіями, а покупець зобов'язується прийняти товар від постачальника та оплатити його вартість на умовах даного договору.
Асортимент та кількість товару (об'єм товарної партії) погоджується сторонами у видаткових накладних та рахунках-фактурах на товар (п.1.3 договору №Т-04-2/07/2017 від 04.07.2017р.).
За умовами п.2.2 укладеного між сторонами правочину загальна сума договору становить суму вартості товару, поставленого протягом терміну дії даного договору.
Розрахунки між сторонами здійснюються в українській національній валюті - гривнях. Вид розрахунків - безготівковий, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Розрахунки за товар покупець здійснює на умовах 100% попередньої оплати вартості товару на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури. Моментом виконання зобов'язань покупця по оплаті товару вважається момент надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.3.1, 3.2 договору №Т-04-2/07/2017 від 04.07.2017р.).
Відповідно до п.10.9 договору №Т-04-2/07/2017 від 04.07.2017р. даний договір набуває сили з моменту його підписання і діє до 07.07.2018р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання.
Суд приймає до уваги договори №Т-04-2/07/2017 від 04.07.2017р., №30/04/2017 від 01.12.2017р. та №21-1/10/2016 від 21.10.2016р., як належні підстави у розумінні ст.11 Цивільного кодексу України для виникнення між позивачем та відповідачем взаємних прав та обов'язків.
Як свідчать представлені до матеріалів справи документи, на виконання умов договору №21-1/10/2016 від 21.10.2016р. позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 1 785 847,38 грн. Вказані обставини підтверджуються видатковими накладними, які підписано представниками обох сторін та скріплено печатками господарських товариств.
Одночасно, в межах договору №Т-04-2/07/2017 від 04.07.2017р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Кім-Трейдінг» було поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю «КИЇВ БЕТОН ТРЕЙД» прийнято товар - нафтопродукти на загальну суму 12 379,20 грн. Означені обставини також підтверджуються представленими суду позивачем видатковими накладними, що підписані представниками обох сторін та скріплені печатками господарських товариств.
Відповідачем протягом розгляду справи обставин належного виконання позивачем своїх обов'язків за договором заперечено не було.
Наразі, за твердженнями позивача, Товариством з обмеженою відповідальністю «КИЇВ БЕТОН ТРЕЙД» належним чином свої зобов'язання за договорами №Т-04-2/07/2017 від 04.07.2017р. та №21-1/10/2016 від 21.10.2016р. виконано не було, товар в повному обсязі не оплачено, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за договором №21-1/10/2016 від 21.10.2016р. на суму 59 903,34 грн. та договором №Т-04-2/07/2017 від 04.07.2017р. в розмірі 12 379,20 грн. До того ж, за поясненнями заявника, відповідачем також не виконано обов'язків за договором про переведення боргу №30/04/2017 від 01.12.2017р., внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 24 168,25 грн. Означені обставини у сукупності і стали підставою для нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат та звернення до суду з розглядуваним позовом.
Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Як вказувалось вище, за умовами п.6.3 договору №21-1/10/2016 від 21.10.2016р. покупець зобов'язується оплатити товар на умовах 100% попередньої оплати на підставі рахунку-фактури постачальника протягом одного банківського дня з моменту отримання рахунку-фактури постачальника.
Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.6.4 договору №21-1/10/2016 від 21.10.2016р.).
Пунктами 3.1, 3.2 договору №Т-04-2/07/2017 від 04.07.2017р. передбачено, що розрахунки між сторонами здійснюються в українській національній валюті - гривнях. Вид розрахунків - безготівковий, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Розрахунки за товар покупець здійснює на умовах 100% попередньої оплати вартості товару на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури. Моментом виконання зобов'язань покупця по оплаті товару вважається момент поступлення грошових коштів на поточний рахунок постачальника .
Отже, виходячи з наведених вище приписів чинного законодавства та умов укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що строк оплати поставленого позивачем відповідачу товару за договорами №21-1/10/2016 від 21.10.2016р та №Т-04-2/07/2017 від 04.07.2017р., настав.
Проте, за поясненнями позивача, Товариством з обмеженою відповідальністю «КИЇВ БЕТОН ТРЕЙД» належним чином свої зобов'язання за договорами №Т-04-2/07/2017 від 04.07.2017р. та №21-1/10/2016 від 21.10.2016р. виконано не було, товар в повному обсязі не оплачено, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за договором №21-1/10/2016 від 21.10.2016р. на суму 59 903,34 грн. та договором №Т-04-2/07/2017 від 04.07.2017р.
Частиною 1 ст.510 Цивільного кодексу України унормовано, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Одночасно, суд зазначає, що за приписами ст.520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Судом зазначалось, що у договорі №21-1/10/2016 від 21.10.2016р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Кім-Трейдінг» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КИЇВ БЕТОН ТРЕЙД» (новий боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВК КОЛОСС-ХХІ» (первісний боржник) було досягнуто згоди, що первісний боржник переводить на нового боржника основний борг (грошове зобов'язання) на загальну суму 24 168, 25 грн., що виникла на підставі основного договору станом на 30.11.2017р.
За умовами п.1.3 договору №30/04/2017 від 01.12.2017р. новий боржник повинен оплатити кредитору загальну суму заборгованості, зазначену в п.1.2 договору, в строк до 01.05.2018р.
Отже, з умов вказаного правочину та приписів чинного законодавства полягає, що строк виконання новим боржником свого зобов'язання з перерахування грошових коштів в сумі 24 168, 25 грн. на рахунок кредитора настав.
Однак, за поясненнями заявника, відповідачем також не виконано обов'язків за договором про переведення боргу №30/04/2017 від 01.12.2017р., внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 24 168,25 грн.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, та належних і допустимих у розумінні ст.76 ,77 Господарського процесуального кодексу України доказів виконання своїх обов'язків за договорами №Т-04-2/07/2017 від 04.07.2017р., №21-1/10/2016 від 21.10.2016р. та №30/04/2017 від 01.12.2017р. не надав, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за договором №21-1/10/2016 від 21.10.2016р. на суму 59 903,34 грн.,за договором №Т-04-2/07/2017 від 04.07.2017р. в розмірі 12 379,20 грн. та за договором про переведення боргу №30/04/2017 від 01.12.2017р. в сумі 24 168,25 грн.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення в частині стягнення пені та нарахувань, що передбачені ст.625 Цивільного кодексу України. При цьому, господарський суд виходить з наступного:
Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Пунктом 7.3 договору №21-1/10/2016 від 21.10.2016р. визначено, що у випадку ненадходження від покупця повної оплати за відвантажений товар протягом трьох календарних днів, та з урахуванням приписів ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України постачальника має право нарахувати, а покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання.
У п.5.2 договору №30/04/2017 від 01.12.2017р. зазначено, що за несвоєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, обумовлених сторонами у п.1.3 даного договору, новий боржник зобов'язується сплатити кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми, за кожен день прострочення платежу.
Наразі, з огляду на порушення відповідачем строків внесення плати позивачем на підставі договору №21-1/10/2016 від 21.10.2016р. було нараховано пеню за період з 29.03.2018р. по 02.07.2018р. на суму 5356,84 грн., а на підставі договору №30/04/2017 від 01.12.2017р. - за період з 01.05.2018р. по 02.07.2018р. на суму 1418,31 грн.
Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є обґрунтованим, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Одночасно, за висновками суду, вимоги позивача в частині стягнення пені за порушення строків оплати товару за договором №Т-04-2/07/2017 від 04.07.2017р. підлягають залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Пеня, за визначенням ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
З ч.1 ст.547 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
За змістом ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
З п.2.1 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» вбачається, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Тобто, пеня стягується тільки у тому разі, коли її розмір визначено в договорі.
Проте, що доказів забезпечення виконання зобов'язань з оплати товару за вказаним договором пенею у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у формі, що передбачена чинним цивільним законодавством, сторонами до матеріалів справи не представлено.
Отже, за висновками суду, у даному випадку у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача пені за порушення строків внесення оплати за договором №Т-04-2/07/2017 від 04.07.2017р.
Посилання позивача на приписи ч.1 ст.231 Господарського кодексу України суд до уваги не приймає, оскільки наведена норма ніяким чином не встановлює розміру неустойки, який може бути застосовано до відповідача з огляду на невиконання останнім свого обов'язку з оплати товару за договором №Т-04-2/07/2017 від 04.07.2017р.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За порушення строків виконання відповідачем грошових зобов'язань за договорами №Т-04-2/07/2017 від 04.07.2017р., №21-1/10/2016 від 21.10.2016р. та №30/04/2017 від 01.12.2017р. позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 3% річних відповідно в сумі 133,29 грн., в розмірі 472,66 грн. та 125,15 грн.
Здійснивши перевірку наведеного заявником розрахунку, суд дійшов висновку, що останній містить помилки, зокрема, при нарахуванні 3% відсотків за порушення грошового зобов'язання за договором №Т-04-2/07/2017 від 04.07.2017р. Після здійснення перерахунку судом встановлено, що обґрунтованим в цій частині є стягнення 3% річних на суму 132,27 грн.
За порушення грошових зобов'язань за іншими правочинами позивачем вірно здійснено розрахунок відсотків річних.
Одночасно, за порушення строків виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором №Т-04-2/07/2017 від 04.07.2017р. було нараховано інфляційні втрати в сумі 236,29 грн., за договором №21-1/10/2016 від 21.10.2016р. в сумі 479,23 грн. та за договором №30/04/2017 від 01.12.2017р. на суму 125,15 грн.
Після здійснення перевірки, судом було встановлено, що наведений позивачем розрахунок інфляційних втрат є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у заявленому до стягнення розмірі.
Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку щодо покладення судових витрат зі сплати судового збору на сторін пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,
1. Задовольнити позовні вимоги частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Бетон Трейд» (02081, м.Київ, вул.Тепловозна, будинок 9А, ЄДРПОУ 39543412) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Бетон Трейд» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вул.Леніна, будинок 1-Б, ЄДРПОУ 38607024) заборгованість за договором №21-1/10/2016 від 21.10.2016р. в сумі 59 903,34 грн., пеню в сумі 5356,84 грн., 3% річних в розмірі 472,66 грн., інфляційні втрати в розмірі 479,23 грн., заборгованість за договором №Т-04-2/07/2017 від 04.07.2017р. на суму 12 379,20 грн., 3% річних в сумі 132,27 грн., інфляційні втрати в розмірі 236,29 грн., заборгованість за договором №30/04/2017 від 01.12.2017р. на суму 24168,25 грн., пеню в розмірі 1418,31 грн., 3% річних в сумі 125,15 грн. та судовий збір в сумі 1749,40 грн.
3. В задоволенні решти вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено та підписано 29.11.2018р.
Суддя Спичак О.М.