1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 19 листопада 2018 року, з використанням відеоконференцзв'язку з Київським СІЗО, де перебуває ОСОБА_5 , апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2018 року, щодо
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, громадянина України, одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в тому ж місці, на АДРЕСА_2 , раніше е судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України,
за участю: прокурора захисника підозрюваного ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 ,
Вказаною ухвалою частково задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_7 та застосовано до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 22 листопада 2018 року, з одночасним визначенням застави в розмірі 2 500 000 грн., та покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Вирішуючи питання про вид заходу забезпечення кримінального правопорушення, слідчий суддя врахував вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вік та стан здоров'я підозрюваного, відсутність постійного місця роботи, та прийшов до висновку про доведеність прокурором, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник в інтересах підозрюваного подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2018 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання органу досудового розслідування, або застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, зокрема домашній арешт в нічний період доби за адресою проживання, а саме: АДРЕСА_2 .
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала не відповідає фактичним обставинам справи та характеристикам підозрюваного.
Так, сторона захисту зазначає, що слідчому судді було наведено доводи, що свідчать про можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, а також перелік відповідних документів, які це підтверджують.
На думку автора апеляційної скарги, повідомлення про підозру і клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке базується на підозрі, є лише версією слідства про дії та події, які підлягають доказуванню, а тому, враховуючи принципи кримінально-процесуального законодавства України, обставини викладені слідчим є лише припущенням і не можуть сприйматися як беззаперечні факти.
Звертає увагу ОСОБА_6 на те, що матеріали, які слідчий додає до клопотання і якими нібито підтверджуються обставини викладені в ньому, не можуть бути на даний час оцінені як належні та допустимі докази, оскільки така їх перевірка може бути предметом судового розгляду справи по суті обвинувачення, а рішення про належність та допустимість доказів приймається судом в нарадчій кімнаті.
Крім того, висновки про наявність ризиків вчинення підозрюваним дій щодо незаконного впливу на свідків та іншого підозрюваного, а також інших дій, спрямованих на створення перешкод для проведення швидкого, повного розслідування і судового розгляду, на переконання захисника, є необґрунтованими, оскільки є відтворенням «шаблонного» обґрунтування клопотань такого роду та не підкріплене жодними доказами, які свідчать про реальність зазначених ризиків з урахуванням обставин конкретного кримінального провадження.
Також, в апеляційній скарзі звертається увага на характеризуючі дані про особу підозрюваного, який має на утриманні батьків пенсійного віку, які згідно із медичною документацією мають певні розлади здоров'я, має сталі соціальні зв'язки, постійне місце проживання та реєстрацію у м. Києві, одружений на ОСОБА_8 , яка на даний час перебуває на 16 тижні вагітності, із загрозою переривання, не працює та перебуває на повному утриманні свого чоловіка.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, Подільським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 15 березня 2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під 3 42017101070000067, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України.
23 жовтня 2018 року ОСОБА_5 було затримано та наступного дня повідомлено про підозру у використанні завідомо підробленого документу, заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах та організованою групою.
25 жовтня 2018 року прокурор Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_7 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляду тримання під вартою строком на 31 добу, з одночасним визначенням застави у розмірі не менше ніж 3 288 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що еквівалентно 6 053 208 грн.
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2018 року зазначене клопотання було задоволено частково, та застосовано до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 22 листопада 2018 року, з одночасним визначенням застави в розмірі 2 500 00 грн., та покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Так, з ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний, вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання обрання запобіжного заходу.
Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України, судом також враховано вагомість наявних доказів про причетність підозрюваного до вчинення вищезазначених кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винуватим, а також інші дані про особу ОСОБА_5 , в їх сукупності.
Слідчий суддя в ухвалі зазначив, що підозра у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованих кримінальних правопорушень є обґрунтованою та підтверджується вагомими доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження.
На об'єктивне переконання і колегії суддів апеляційного суду сукупність всіх даних зазначених в ухвалі слідчого судді дає достатні підстави вважати ймовірним причетність ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, що є підставою для застосування до підозрюваного відповідних заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування кримінального правопорушення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
За таких умов, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки об'єктивно зв'язує його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дані правопорушення.
Колегією суддів встановлено, що як у клопотанні, так і в судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.
Матеріали судового провадження містять докази про існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки, зокрема можливості ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілих, свідків та підозрювану у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, які поряд із ризиком можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду теж залишаються існувати та вірогідність їх настання є досить високою.
Враховуючи викладене, вимоги апеляційної скарги захисника в цій частині не заслуговують на увагу.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що ухвала суду відповідає вище вказаним вимогам, і що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Дані, на які посилаються в своїй апеляційній скарзі захисник, які б унеможливлювали перебування підозрюваного ОСОБА_5 під вартою, матеріали судової справи не містять.
Крім того, посилання захисника на те, що слідчий суддя задовольняючи клопотання прокурора не в повній мірі дослідив всі обставини, з'ясування яких, могло мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого рішення, а тому не мав достатніх підстав для застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання прокурора про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою дослідив всі обставини, з'ясування яких, могло мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення відповідно до вимог ст. 370 КПК України.
Наявність даних, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_5 , зокрема те, що він має на утриманні батьків пенсійного віку, які згідно із медичною документацією мають певні розлади здоров'я, має сталі соціальні зв'язки, постійне місце проживання та реєстрацію у м. Києві, одружений на ОСОБА_8 , яка на даний час перебуває на 16 тижні вагітності, із загрозою переривання, не працює та перебуває на повному утриманні свого чоловіка, - не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_5 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України.
Твердження автора апеляційної скарги про те, що матеріали, які слідчий додає до клопотання і якими нібито підтверджуються обставини викладені в ньому, не можуть бути на даний час оцінені як належні та допустимі докази, оскільки така їх перевірка може бути предметом судового розгляду справи по суті обвинувачення, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник підозрюваного просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
При цьому судом також враховано положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Ухвала слідчого судді відповідає вказаним вимогам.
Слідчий суддя, відповідно до вимог ст. 182 КПК України, з урахуванням обставин справи, тяжкості злочинів, визначив заставу, що належним чином забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків у випадку внесення застави, з урахуванням майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. З таким твердженням слідчого судді погоджується і колегія суддів.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не виявлено і не вбачаються такі зі змісту апеляційної скарги.
Суд обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194 КПК України, з урахуванням тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , даних про його особу, застосував запобіжний захід у вигляді тримання його під вартою, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 194, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-
Ухвалу слідчого судді Подільський районного суду м. Києва від 25 жовтня 2018 року, якою частково задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_7 та застосовано до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 22 листопада 2018 року, з одночасним визначенням застави в розмірі 2 500 000 грн., та покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, - залишити без змін, а апеляційну захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №11-сс/824/1262/2018 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_9 Доповідач: ОСОБА_1