справа № 754/7897/17-ц головуючий у суді І інстанції - Бабко В.В.
провадження № 22-ц/824/747/2018 суддя-доповідач у ІІ Інстанції - Фінагеєв В.О.
Іменем України
27 листопада 2018 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Ткаченка І.В.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарської СвітланиІванівни, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, скасування реєстрації права власності на квартиру, -
У червні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом та просив визнати протиправними дії державного реєстратора - приватного нотаріуса КМНО Гембарської С.І. при прийнятті рішення про державну реєстрації прав на нерухоме майно, індексний номер: НОМЕР_1 від 21 жовтня 2016 року та внесенні запису за даним рішенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер НОМЕР_1 від 21 жовтня 2016 року, прийняте Державним реєстратором-приватним нотаріусом КМНО Гембарською С.І.; скасувати державну реєстрацію прав на нерухоме майно від 19 жовтня 2016 року, а саме реєстрацію права власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1, номер запису про право власності 17028451; поновити право власності на зазначену квартиру за ОСОБА_3
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07 вересня 2016 року приватний нотаріус КМНО Гембарська С.І. зареєструвала право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 Після звернення позивача до суду з позовом у зв'язку з неправомірними діями нотаріуса щодо незаконної реєстрації права власності, Гембарська С.І. самостійно скасувала своє рішення і запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_6 і одночасно зареєструвала право власності на вищезазначену квартиру за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 19 жовтня 2016 року відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку». Позивач вважає, що у зв'язку з реєстрацією права власності на квартиру за ОСОБА_6 іпотека, предметом якої є квартира ОСОБА_3, припинена. Будь-які подальші дії з іпотекою, предметом якого є спірна квартира, є протизаконними, в тому числі продаж квартири ОСОБА_5 Договір іпотеки не передбачає права іпотеко держателя продавати предмет іпотеки без згоди іпотекодавця. Договір купівлі-продажу предмета іпотеки було укладено в той час, коли сплили строки давності. Договір купівлі-продажу його квартири, яка була предметом іпотеки є нікчемним, оскільки порушує публічний порядок. Оцінка предмета іпотеки не проводилась. Нотаріусом порушено Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 06 липня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції не навів підстав, з яких забороняється оскаржувати дії і рішення саме нотаріуса під час вчинення ним нотаріальних та реєстраційних дій. Суд не зазначив чому за рішення та дії державного нотаріуса повинна відповідати ОСОБА_6 та бути відповідачем по справі. Своїми діями нотаріус грубо порушила норми Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Висновки суду суперечать нормам Закону України «Про нотаріат», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», постанові КМУ № 1127 від 25 грудня 2015 року. Суд першої інстанції не врахував висновок у постанові Верховного суду від 14 лютого 2018 року у справі № 127/8068/16-ц. Суд довільно розтлумачив ст. 12 ЦПК України. При вчиненні нотаріальних дій нотаріус мав перевірити і пересвідчитися у відповідності наданих документів нормам чинного законодавства. Судом встановлено, що 25 липня 2016 року позивачу була передана вимога (повідомлення) іпотекодержателя ОСОБА_6 про усунення порушень. Однак, такі обставини не відповідають дійсності, оскільки підпис в експрес-накладній не належить ОСОБА_3
У відзиві на позовну заяву приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гембарська СвітланаІванівна зазначає, що у зв'язку з неналежним виконанням позивачем взятих на себе за кредитним договором зобов'язань ОСОБА_6, як новий іпотекодержатель, звернулась з відповідною заявою до приватного нотаріуса КМНО Гембарської С.І., якою було передано вимогу (повідомлення) Іпотекодержателя ОСОБА_6 про усунення порушень позивачем на суму заборгованості 843 569,99 грн. 09 вересня 2016 року приватним нотаріусом КМНО Гембарською С.І. було проведено державну реєстрацію права власності на спірну квартиру в порядку встановленому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку». 19 жовтня 2016 року приватний нотаріус Гембарська С.І. скасувала запис про право власності за ОСОБА_6, але лише для того, щоб внести зміни до державного реєстру та застосувати позасудовий порядок звернення стягнення на квартиру, встановлений ст. 37 ЗУ «Про іпотеку». ОСОБА_6, як іпотекодержателем та кредитором, було прийнято рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, визначеному п. 6.1 Договору іпотеки від 07 вересня 2005 року та ст. 38 ЗУ «Про іпотеку», який передбачає право Іпотекодержателя продати предмет іпотеки будь-якій особі покупцеві. 19 жовтня 2016 року між ОСОБА_6, як іпотекодержателем за договором іпотеки від 07 вересня 2005 року та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_5 купив квартиру АДРЕСА_1. У подальшому ОСОБА_5 продав спірну квартиру ОСОБА_8 та ОСОБА_7 Відповідач зазначає, що державна реєстрація права власності на спірну квартиру за ОСОБА_5 на даний момент не існує, оскільки право власності на спірну квартиру вже зареєстровано за ОСОБА_8 та ОСОБА_7 Письмове застереження в договорі іпотеки про задоволення вимог іпотекодержателя, яке є дійсним, слід вважати згодою позивача на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки підпис позивача (іпотекодавця) в Договорі іпотеки підтверджує його волевиявлення. Цивільний кодекс України не визнає сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов'язання. Виконання боржником зобов'язання після спливу строку позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов'язання в односторонньому порядку, якщо таке його право не встановлюється договором або законом окремо.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 07 вересня 2005 року між ВАТ Банк «БІГ Енергія» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №11/01-09-2005, згідно якого позичальнику надано кредит в сумі 35000 доларів США з терміном повного повернення кредиту - 30 серпня 2007 року (а.с.10, Т.1).
07 вересня 2005 року між ВАТ «БІГ Енергія» та ОСОБА_3 було укладено Договір іпотеки на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.15, Т.1).
Згідно Додаткової угоди № 3 до кредитного договору №11/01-09-2005 від 21 вересня 2008 року по взаємній згоді Банку та Позичальника сума кредиту збільшилась на 20 000 доларів США з терміном повного повернення кредиту - 07 вересня 2009 року (а.с.13, Т.1).
Згідно Додаткової угоди №4 до кредитного договору №11/01-09-2005 від 07 вересня 2009 року по взаємній згоді Банку та Позичальника термін повного повернення кредиту встановлюється на 09 березня 2010 року (а.с.14, Т.1).
09 березня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на квартиру № 130 по вулиці Оноре де Бальзака, 26 в місті Києві, яка належала на праві власності ОСОБА_3 для задоволення вимог ВАТ Банк» Біг Енергія» у розмірі 843 569 грн. 99 коп. за рахунок коштів отриманих від реалізації вказаної квартири, зазначена квартира на підставі Договору Іпотеки від 07 вересня 2005 року передана у іпотеку ОСОБА_3 (а.с.23, Т.1).
27 грудня 2013 року між ВАТ Банк «Біг Енергія» (первісний кредитор) та ТОВ «ФК Довіра та гарантія» (новий кредитор) було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором від 07 вересня 2005 року № 11/01-09-2005р.
22 січня 2014 року між ВАТ Банк «Біг Енергія» (первісний кредитор) та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» (новий кредитор) було укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором від 07 вересня 2005 року на квартиру АДРЕСА_1.
21 липня 2016 року між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт» укладено договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, згідно якого первісний іпотекодержатель відступив новому іпотекодержателю всі права вимоги за Кредитним договором № 11/01-09-2005 від 07 вересня 2005 року разом з усіма додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, додатками, змінами і доповненнями та викладеннями у новій редакції, укладеним між ВАТ Банк «БІГ Енергія» та ОСОБА_3 (а.с.17, Т.1).
21 липня 2016 року між ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт» та ОСОБА_6 укладено договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, згідно якого первісний іпотекодержатель відступив новому іпотекодержателю всі права вимоги за Кредитним договором № 11/01-09-2005 від 07 вересня 2005 року разом з усіма додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, додатками, змінами і доповненнями та викладеннями у новій редакції, укладеним між ВАТ Банк «БІГ Енергія» та ОСОБА_3 (а.с.19, Т.1).
25 липня 2016 року ОСОБА_3 була передана вимога (повідомлення) іпотекодержателя ОСОБА_6 про усунення порушень на суму заборгованості 843 569 грн. 99 коп. (а.с.154-156, Т.1).
Згідно з інформаційної довідки №67691288 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 09 вересня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С.І. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 31306562, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, на нового власника ОСОБА_6 (а.с.20, Т.1).
19 жовтня 2016 року між ОСОБА_6, як Іпотекодержателем за договором іпотеки від 07 вересня 2005 року та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу реєстровий №843, згідно якого ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_5 купив квартиру АДРЕСА_1 (а.с.37, Т.1).
Згідно інформаційної довідки № 83031773 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 19 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С.І. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер НОМЕР_1, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, на нового власника ОСОБА_5 (а.с.21, Т.1).
29 травня 2017 року ОСОБА_5 продав спірну квартиру ОСОБА_8 та ОСОБА_7, що підтверджується договором купівлі-продажу, зареєстрованим в реєстрі за № 4574 (а.с.64, Т.1).
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 15 березня 2017 року ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні позову до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарської Світлани Іванівни про скасування державної реєстрації (а.с.36. Т.1).
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 06 грудня 2017 року рішення Деснянського районного суду міста Києва від 15 березня 2017 року залишено без змін. Додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 08 вересня 2017 року скасовано і постановлено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено, та визнано протиправними незаконними дії і рішення Державного реєстратора - приватного нотаріуса КМНО ГембарськоїСвітлани Іванівни щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно індексний номер 31306562 від 09 вересня 2016 року та внесення запису за даним рішенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07 вересня 2016 року про реєстрацію права власності громадянки Російської Федерації ОСОБА_6 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_2) номер запису про право власності НОМЕР_3) (а.с.249, Т.1).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції керувався Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статтею 16 ЦК України.
Апеляційний суд погоджується по суті з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.
Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; заявником, зокрема, іпотекодержателем, є особа, в інтересах якої встановлено, змінено або припинено іпотеку, або уповноважені ними особи у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення іпотеки (ст.2 Закону); державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом (п.1 ч.1 ст.19 Закону); державним реєстратором є нотаріус, як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (п.2 ч.1 ст.10 Закону).
Судом встановлено, що приватний нотаріус Гембарська С.І. зареєструвала право власності ОСОБА_11 на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 19 жовтня 2016 року.
Позивач вважає такі дії нотаріуса незаконними, оскільки Гембарська С.І. самостійно скасувала своє рішення і запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_6 і одночасно зареєструвала право власності на вищезазначену квартиру за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 19 жовтня 2016 року відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку». Однак, у зв'язку з реєстрацією права власності на квартиру за ОСОБА_6 іпотека, предметом якої є квартира ОСОБА_3, припинена.
У позовній заяві ОСОБА_3 вказував на те, що в договорі іпотеки від 07 вересня 2005 року відсутнє застереження про можливість продажу предмету іпотеки на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».
Апеляційний суд погоджується з зазначеними доводами позивача з наступних підстав.
Так, у пункті 4.1 договору іпотеки зазначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі виконавчого напису нотаріуса, рішення суду або згідно із застереженнями про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до п. 6.1 цього договору.
Згідно п. 6.1 договору звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом продажу предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».
Відповідно до вимог ст. 38 Закону України «Про іпотеку» якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.
Однак, укладений між сторонами договір іпотеки не містить права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки без згоди на це іпотекодавця.
Отже, ОСОБА_6 не мала права без згоди позивача укладати 19 жовтня 2016 року договір купівлі-продажу предмета іпотеки, згідно якого ОСОБА_5 купив квартиру АДРЕСА_1 (а.с.37, Т.1).
В той же час державна реєстрація права власності за ОСОБА_5 на зазначену квартиру є похідною від правочину, на підставі якого така квартира була придбана, а відтак законність та чинність такої реєстрації безпосередньо залежить від законності та чинності зазначеного правочину.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не оскаржував договір купівлі-продажу, який став підставою для державної реєстрації прав на квартиру.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За таких обставин колегія суддів вважає, що за умови чинності договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, яка була предметом іпотеки, дії державного нотаріуса з реєстрації права власності на неї, а також реєстрація права власності за ОСОБА_5 на зазначену квартиру не можуть бути визнані протиправними та скасовані.
Доводи апеляційної скарги в частині, що зазначений правочин в силу статей 203, 215, 216, 228 ЦК України, статей 41, 47 Конституції України, статті 17 Закону України «Про іпотеку», статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» є нікчемним, а відтак немає потреби в його оскарженні, апеляційний суд вважає безпідставними, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Однак, договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений в письмовій формі та нотаріально посвідчений, а відтак не може вважатися таким, що порушує публічний порядок, на що вказує позивач.
Порушення, допущені під час укладення та посвідчення зазначеного договору, на які посилається позивач, свідчать про оспорюваність зазначеного правочину, а відтак про наявність можливості визнання його недійсним, у разі пред'явлення відповідних позовних вимог.
У позовній заяві ОСОБА_3 зазначає також про те, що банк не виконав своїх обов'язків щодо передачі в повному об'ємі кредитних коштів ОСОБА_3 Суб'єкти оціночної діяльності не ознайомлювалися з об'єктом оцінки, а будь-які переговори про ціну продажу предмета іпотеки з іпотекодержателем не проводилися. Ціна, встановлена у договорі купівлі-продажу квартири, є значно нижчою середньої ціни подібної квартири. Іпотекодержатель не повідомляв позивача про відступлення прав вимоги за іпотечним договором та права вимоги за основним зобов'язанням. При відчуженні квартири іншим особам нотаріус порушила Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Отже, позивач фактично вказує на події, які мали місце під час укладення ним договору кредиту та отримання коштів, договору про відступлення права вимоги, а також не погоджується зі способом та порядком звернення стягнення на предмет іпотеки.
Проте, вказані обставини є самостійною підставою для звернення до суду з позовом про оскарження кредитного договору та договору купівлі-продажу квартири, а отже вони не впливають на правомірність вчинення нотаріусом реєстраційних дій щодо предмету іпотеки, які були вчинені на підставі договору купівлі-продажу, який не оскаржувався позивачем.
Так, ані кредитний договір, ані договори про відступлення права вимоги, ані договір купівлі-продажу квартири не є предметом даного спору, та жодні вимоги щодо них ОСОБА_3 не заявлялися.
Враховуючи зазначене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, яких дійшов суд першої інстанції розглядаючи справу по суті, а саме про відсутність підстав до задоволення позову в межах заявлених позивачем вимог, а тому підстави для скасування судового рішення, визначені ст. 376 ЦПК України, відсутні.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
РішенняДеснянського районного суду міста Києва від 06 липня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 28 листопада 2018 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.