23 листопада 2018 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Слива Ю.М., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 вересня 2018 року, якою
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 10 200,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Відповідно до постанови, 03 серпня 2018 року близько 01:44 години по вул. Вокзальна, 127 у м. Буча Київської області, ОСОБА_2 керував транспортним засобом «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1, в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку, проводився у лікаря нарколога ОСОБА_4, за адресою: КМПКЛ «Соціотерапія», пр. Визволителів, 6, м. Київ, кількісний показник 0,30%. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України.
На вказану постанову суду, захисник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з постановою, вважає її незаконною та необґрунтованою через порушення судом норм матеріального та процесуального права, не наданням належної оцінки фактичним обставинам справи. Апелянт стверджує, що ОСОБА_2 за кермом автомобіля не перебував, а лише знаходився біля нього, і в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо керування ОСОБА_2 транспортним засобом , тим більше у стані алкогольного сп'яніння, однак суд залишив це поза увагою, так само, як і ту обставину, що було порушено 2-х годинну межу, протягом якої особа має бути доставлена до медичного закладу для проведення огляду на стан сп'яніння. Окрім цього, не можливо достовірно встановити за допомогою якого технічного засобу проводився медичний огляд ОСОБА_2, оскільки у наданому суду висновку не зазначено ні час проведення огляду, ні відомості щодо технічного засобу. Очевидним є те, що при розгляді справи, суд першої інстанції обмежився лише документами наданими працівниками поліції, формально підійшовши до вивчення обставин справи. Тому просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою провадження у справі щодо ОСОБА_2 закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Також, апелянт просить поновити строк на подачу апеляційної скарги, пославшись на те, що ОСОБА_2 не був повідомлений про час та місце розгляду справи, а про існування оскаржуваної постанови дізнався лише 11.10.2018 року від свого адвоката, у зв'язку з чим причину пропуску строку просить визнати поважною.
Заслухавши особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, свідка ОСОБА_5, яка підтвердила, що ОСОБА_2 не керував транспортним засобом, а перебував поряд, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк для апеляційного оскарження постанови місцевого суду.
Враховуючи доводи апелянта, про причини пропуску строку на оскарження постанови, апеляційний суд визнає їх поважними, а тому клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду від 17.09.2018 року підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про час і місце розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Як вбачається із матеріалів справи, зазначена справа була розглянута у відсутності ОСОБА_2, при цьому матеріали справи не містять будь-яких даних про те, що він був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Розглянувши справу за даних обставин, суддя допустив порушення, гарантованих ст.268 КУпАП прав ОСОБА_2, що є порушенням вимог закону.
Однак, апеляційний суд вважає, що вказане порушення не може вплинути на законність оскаржуваної постанови суду І-ї інстанції.
Так, право правопорушника бути присутнім під час розгляду справи в суді, було поновлене апеляційним судом. Вказана особа належним чином викликана в судове засідання до апеляційного суду, де дала пояснення по суті справи.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутимив судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
Так, суд першої інстанції правомірно врахував, що винність ОСОБА_2 у вчиненні вказаного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії БД №446530 від 03.08.2018 року, у якому викладені обставини вчинення правопорушення; висновком Київської міської наркологічної клінічної лікарні «Соціотерапія» від 03.08.2018 року, згідно з яким ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп'яніння; відеозаписом, відповідно до якого щодо ОСОБА_2 проведено огляд на стан алкогольного сп'яніння, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Вказаний відеозапис був переглянутий і в ході апеляційного розгляду даної справи.
Суд першої інстанції правомірно взяв вказані докази до уваги та надав їм належну правову оцінку. З вказаними висновками суду, апеляційний суд погоджується, вважає їх правильними та законними
Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч.1 ст.130 КУпАП є правильною.
Доводи про те, що огляд на стан сп'яніння ОСОБА_2 проводився з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Твердження ОСОБА_2, та свідка ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_2 не керував транспортним засобом, суд вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються даними, які містяться на відеозаписі, наданими працівниками поліції. Так, на вказаному відеозаписі сам ОСОБА_2 звертається до працівників поліції з питанням, яка причина його зупинки, також зазначає, що він вибирав паркову, їздив вперед, назад, але ж це була не траса.
Відповідно до п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли вона почала рухатись.
Посилання на те, що працівниками поліції допущено ряд порушень норм чинного законодавства України при виконанні своїх посадових обов'язків, суд не приймає до уваги, оскільки вони не підтверджені жодними належними доказами.
Так, суду не надано доказів про те, що ОСОБА_2 чи його захисник зверталися з будь-якими заявами до правоохоронних органів щодо неправомірності дій працівників поліції.
Не оскаржували вони й до суду дії вказаних осіб при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
До того ж, навіть не звертались до керівництва поліції з заявою про проведення службового розслідування з приводу неправомірних дій їх підлеглих.
Крім того, суду не надано достатньо доказів про те, що наявність вказаних порушень можуть вплинути на законність оскаржуваного рішення.
Зі змісту оскаржуваної постанови суду першої інстанції вбачається, що при прийнятті рішення суд належним чином проаналізував зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного й законного висновку про доведеність винності ОСОБА_2 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. При прийнятті рішення, суд також врахував й особу правопорушника, характер вчиненого правопорушення та ступінь його суспільної небезпеки, врахував, що дане правопорушення є грубим порушенням ПДР України.
Тому, із стягненням у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, апеляційний суд погоджується, і підстав для його зміни та пом'якшення не вбачає.
Таким чином, на думку апеляційного суду, постанова судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 вересня 2018 року є законною і підстав для її скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -
Поновити захиснику ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 вересня 2018 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 вересня 2018 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.М. Слива