справа № 759/8316/18 головуючий у суді І інстанції - Ул'яновська О.В.
провадження № 22-ц/824/1920/2018 суддя-доповідач у ІІ Інстанції - Фінагеєв В.О.
Іменем України
26 листопада 2018 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), КашперськоїТ.Ц., Яворського М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29 серпня 2018 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, -
У травні 2018 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом та просивстягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 19 липня 2010 року у розмірі 117 779 грн. 12 коп. станом на 29 березня 2018 року, яка складається з наступного: 12 086 грн. 94 коп. - заборгованість за кредитом; 101 592 грн. 18 коп. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 4 100 грн. - заборгованість за пенею та комісією.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_5 з метою отримання банківських послуг підписала заяву від 19 липня 2010 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 15 200 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Відповідач не виконує належним чином зобов'язання за договором, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 29 серпня 2018 рокуу задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції помилково застосував строк позовної давності, оскільки відповідач не заявляла відповідне клопотання.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5 зазначає, що доводи апеляційної скарги спростовуються наявною у матеріалах справи заявою відповідача про застосування строку позовної давності. У заяві про застосування строку позовної давності відповідач просила застосувати позовну давність до всіх позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк».
У заяві про застосування строку позовної давності відповідач вказувала на те, що погашення заборгованості за наданим кредитом здійснювалося ОСОБА_5 до 10 вересня 2014 року. Перебіг строку позовної давності розпочався з 11 вересня 2014 року та сплив 11 вересня 2017 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 19 липня 2010 року ОСОБА_5 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, відповідно до якої відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с.9).
Заборгованість ОСОБА_5 перед банком станом на 29 березня 2018 року становить 117 779 грн. 12 коп., яка складається з наступного: 12 086 грн. 94 коп. - заборгованість за кредитом; 101 592 грн. 18 коп. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 4 100 грн. - заборгованість за пенею та комісією (а.с.7-8).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних і допустимих доказів того, що доданий до позовної заяви примірник Умов і правил відповідає чинній на момент укладення сторонами договору редакції. Вказаний примірник не містить підпису відповідача. Позивачем пропущено строк позовної давності. Вимоги позивача є такими, що не ґрунтуються на законі, не доведені матеріалами справи.
Однак, апеляційний суд не може повністю погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Звертаючись до суду з позовом, ПАТ КБ «Приватбанк» зазначає, що ОСОБА_5 отримала кошти у розмірі 15 200 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов договору утворилася заборгованість, яку позивач просить стягнути на його користь.
Відповідач не заперечує отримання нею коштів у кредит та вказує на те, що останній платіж було здійснено 10 вересня 2014 року.
Разом з тим, під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_5 подала заяву про застосування строку позовної давності (а.с.50).
Згідно з положеннями статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За правилами ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не тільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи.
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
З розрахунку заборгованості, який надано позивачем, вбачається, що станом на 31 жовтня 2014 року у ОСОБА_5 виникла поточна заборгованість за тілом кредиту в розмірі 11 468 грн. 48 коп. та прострочена заборгованість в сумі 618.46 грн., а всього 12 146.94 грн. З цього моменту відповідач не здійснювала погашення зазначеної заборгованості. Отже, у позивача виникло право на звернення до суду з позовом про її стягнення.
Разом з тим, з позовними вимогами банк звернувся 30 травня 2018 року і саме цю заборгованість банк просить стягнути в позовній заяві, поданій до суду в травні 2018 року, тобто 11 468.48 грн. та 618.46 грн. заборгованості за тілом кредиту станом на 29.03.2018 року.
Таким чином, строк позовної давності до вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту сплив.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Оскільки строк позовної давності сплив до основної вимоги, а саме стягнення заборгованості по тілу кредиту, відсутні підстави для стягнення заборгованості по процентам, пені та комісії у зв'язку зі спливом строку позовної давності у силу вимог ст. 266 ЦК України.
В апеляційній скарзі позивач вказує на те, що ОСОБА_5 не заявляла у суді першої інстанції про застосування строку позовної давності. Застосування позовної давності без заяви відповідача є грубим порушенням норм матеріального права та суперечить положенню ч. 3 ст. 267 ЦК України.
Разом з тим, такі доводи АТ КБ «Приватбанк» спростовуються наявною у матеріалах справи заявою про застосування строку позовної давності (а.с.50).
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ухвалюючи рішення по суті, суд першої інстанції прийшов до висновку про недоведеність позовних вимог та пропуск строку позовної давності, що стало підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Однак, суд не звернув увагу на роз'яснення, які містяться у постанові Верховного суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, згідно яких, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню через порушенням судом норм процесуального права з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності при зверненні до суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.
РішенняСвятошинського районного суду міста Києва від 29 серпня 2018 року скасувати та прийняти постанову.
У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді: Фінагеєв В.О.
Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.