Справа № 752/4813/18 Головуючий в суді І інстанції - Колдіна О.О.
Провадження № 33/824/213/2018 Доповідач - Габрієль В.О.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
23 листопада 2018 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Габрієля В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 30 березня 2018 року, -
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 30 березня 2018 року
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження та ідентифікаційний номер невідомі, тимчасово не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, -
визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 коп.
Відповідно до постанови ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 04.03.2018 року о 18 год. 51 хв. він керував автомобілем НОМЕР_1, по вул. Заболотного, 102, в м. Києві, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на виявлення стану сп'яніння проводився за згодою водія у встановленому законом порядку за допомогою алкотестера «Drager» в присутності двох свідків. Своїми діями водій ОСОБА_3 порушив п.2.9.а ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, в якій він просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 30.03.2018 року скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Свої вимоги мотивує тим, що оскаржуване рішення - незаконне, не відповідає нормам матеріального та процесуального законодавства, прийняте без урахування всіх фактичних обставин справи, а зібрані та досліджені в ході судового розгляду докази не є достатніми для правильного вирішення питання про його винуватість.
Як зазначає апелянт, під час зупинки його транспортного засобу працівниками поліції він був тверезий, у зв'язку з цим погодився на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу. Оскільки цей алкотестер не був герметично запакований, результат огляду є невірним. При цьому, на вимогу працівниками поліції не надавались документи щодо строку придатності технічних вимог спеціального технічного приладу «Drager».
Внаслідок порушення працівниками поліції «Інструкції про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів», він самостійно поїхав в установлений законом час, до КМКНЛ «Соціотерапія» для проходження медичного огляду на стан сп'яніння, згідно висновку якого ознак алкогольного сп'яніння виявлено не було.
Крім того, про дату, час та місце розгляду апеллянт належним чином повідомлений не був. Про ухвалення оскаржуваного рішення дізнався лише 21.06.2018 року із Єдиного реєстру судових рішень. Вказане, на думку останнього, є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
До суду апеляційної інстанції ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_4 не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Із огляду на зазначене, апеляційний суд враховує вимоги п.п.4,6 ст.294 КУпАП, щодо строків апеляційного перегляду та необов'язкової присутності при розгляді справи належним чином повідомленої особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та вважає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_3
Згідно з ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 не був присутній під час винесення оскаржуваної постанови. Також у матеріалах справи відсутні докази його належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.
Враховуючи зазначене вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність поновлення ОСОБА_3 строку на подачу апеляційної скарги.
У відповідності до протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №106058 від 04.03.2018 року, 04.03.2018 року о 18 год. 51 хв. водій ОСОБА_3 керував автомобілем НОМЕР_2, по вул. Заболотного, 102, в м. Києві, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на виявлення стану сп'яніння проводився за згодою водія у встановленому законом порядку за допомогою алкотестера «Drager» в присутності двох свідків. Своїми діями водій ОСОБА_3 порушив п.2.9.а ПДР України (а.с.1).
Із роздруківки результатів проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного приладу «Drager» (а.с.2) та акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.3) вбачається, що проба огляду позитивна та дорівнює 1,26 проміле.
Вказане також підтверджується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 04.03.2018 року, із яких вбачається, що у їхній присутності водій ОСОБА_3 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Результат тесту показав 1,26 проміле (а.с.4).
Незважаючи на невизнання ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд, враховуючи зазначене вище, приходить до переконання, що викладені у постанові доводи районного суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст.130 КУпАП та необхідності накладення на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, є обґрунтованими.
При цьому, ОСОБА_3 не надав до апеляційної скарги та до апеляційного суду висновку КМКНЛ «Соціотерапія» про проходження медичного огляду на стан сп'яніння, згідно якого ознак алкогольного сп'яніння у нього виявлено не було.
У відповідності до ст.23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За змістом ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Попри доводи апеляційної скарги, зазначені вимоги закону суддею, при розгляді справи про притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладенні на нього стягнення були дотримані у повній мірі.
Посилання апеляційної скарги на невинуватість ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та істотні порушення закону під час винесення оскаржуваної ухвали, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки вони повністю спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Що стосується зауважень з приводу розгляду справи без участі ОСОБА_3, то вони є слушними, однак права останнього були відновлені в апеляційній інстанції шляхом можливості висловити свої заперечення та зауваження під час розгляду апеляційної скарги.
Із огляду на вищезазначене постанова Голосіївського районного суду м. Києва від 30 березня 2018 року щодо ОСОБА_3 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд не вбачає, у зв'язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП апеляційний суд, -
ОСОБА_3 поновити строк на оскарження постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 30 березня 2018 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 30 березня 2018 року щодо ОСОБА_3 - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду В.О. Габрієль