22 листопада 2018 року м. Київ
справа № 758/5576/17
провадження № 22-ц/824/294/18
Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Іванової І.В. (суддя-доповідач)
суддів - Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.
при секретарі - Лисиці Ю.С.
сторони :
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 08 листопада 2017 року у складі судді Супрун Г.В., повний текст складений 22.11.2017 року,
встановив:
У квітні 2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Посилаючись на те, що згідно укладеного договору від 06.10.2010 року відповідачка отримала кредит у розмірі 3350 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Кінцевий термін повернення кредиту відповідає строку дії картки.
Через неналежне виконання умов кредитного договору та неповернення коштів в повному обсязі, у ОСОБА_2 станом на 31.03.2017 року утворилась заборгованість - 13769, 64 грн., що складається з: 1 992,80 грн. - заборгованість за кредитом; 10 644,95 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 631,89 грн. - штраф (процентна складова).
У зв'язку з вищевикладеним банк просив стягнути з відповідачки заборгованість та судові витрати.
Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 08.11.2017 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Комерційний Банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 06.10.2010 року за період з 07.11.2010 р. по 31.03.2017 р. в розмірі 1992,80 грн., заборгованість за процентами в розмірі 10644,95 грн., штраф (фіксована частина) в сумі 500 грн., штраф (процентна складова - 5%) в сумі 631,89 грн., а всього стягнуто 13769,64 грн. та судові витрати в розмірі 1600 грн.
Не погоджуючись із зазначеним заочним рішенням ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права судове рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції допущено неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення справи по суті, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушено норми процесуального права.
ОСОБА_2 посилається на відсутність у матеріалах справи доказів того, що вона взагалі отримувала від банку кредит. Про дану обставину вона вказувала у заяві про перегляд заочного рішення, оскільки бажала заявити клопотання про витребування розписки про видачу кредитної картки та її фотокопію.
Вказує, що районний суд не встановив строк дії кредитного договору від 06.10.2010р. що суттєво впливає на наданий банком розрахунок та підстави звернення до суду, а апелянт не мала можливості бути у судових засіданнях та ініціювати дослідження даної обставини.
Оскільки районний суд не дослідив всі обставини справи, вчинив дії, які унеможливили апелянту в повній мірі захистити свої права, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
В суді апеляційної інстанції представник ПАТ КБ «ПриватБанк» заперечувала проти апеляційної скарги, просила залишити рішення без змін.
Відповідач ОСОБА_2, будучи належним чином повідомлена про день та час розгляду апеляційної скарги, про що свідчить зворотнє повідомлення про вручення відправлення 15.11.2018р., крім того за відомостями, які вона зазначила у апеляційній скарзі була повідомлена телефонограмою 09.11.2018р. та електронною поштою 19.11.2018р. (а.с.161), до суду апеляційної інстанції не з'явилась, натомність надійшло її клопотання про відкладення розгляду скарги для надання часу для пошуку адвоката, при цьому, як вбачається з матеріалів справи, ще 09 листопада 2018 року відповідачку було повідомлено про розгляд її апеляційної скарги, тому було достатньо часу для реалізації своїх прав, тому у колегії суддів відсутні підстави вважати її неявку з поважних причин, приймаючи до уваги регламентовані строки розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вирішила за можливе провести судове засідання у відсутність ОСОБА_1, згідно ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивча, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно положень статей 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до укладеного договору б/н від 06.10.2010 року відповідачка ОСОБА_1 отримала від позивача кредит у розмірі 3350,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту, на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом у розмірі, визначеними Тарифами банку, що діють на дату нарахування.
Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, що викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві (а.с.5-30)
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком.
Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 Правил користування платіжною карткою.
Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.
Пунктом 2.1.1.5.6 Умов передбачено, що у разі невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди Банку.
При цьому, у разі виникнення прострочених зобов'язань за борговими зобов'язаннями на суму від 100 грн., клієнт сплачує банку пеню, що передбачена п.2.1.1.12.6.1 даних Умов.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, тому у неї станом на 31.03.2017 року виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 13769 грн. 64 коп., з яких: - 1992 грн. 80 коп. - заборгованість за кредитом; - 10644 грн. 95 коп. - заборгованість по відсоткам, - заборгованість по судовим штрафам (п.2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг), з яких 500 грн. - фіксована частина штрафу та 631 грн. 89 коп. - процентна складова (а.с.3-5).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник ОСОБА_2 відповідачка у справі, свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, має заборгованість перед банком, тому стягненню з неї на користь Банку підлягають кошти у розмірі 13769 грн. 64 коп.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, що були йому передані позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором.
За правилами частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено сплату неустойки, як правовий наслідок порушення зобов'язань, встановлених договором.
Згідно з частиною першою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачка отримала кредит в розмірі у розмірі 3350 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява на отримання кредиту разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між ним та банком договір.
Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості умов договору, погашення заборгованості по кредиту, сплати нарахованих за період користування відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.
З наведеного слідує, що відповідачка при підписанні заяви на отримання кредиту погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, що складає між ним та банком договір, при цьому не заперечувала проти умов повернення коштів.
Перевіряючи доводи відповідача про те, що немає документів, що вона отримувала картку із таким кредитним лімітом, не встановлено строк дії картки, судовою колегією встановлено, що з виписки по картці, яка деталізувала рух коштів по картці та довідки про надання картки із фотографією з цією карткою відповідачки вбачається, що відповідачка користувався кредитними коштами вносила відповідні платежі, останній раз 04.09.2014 року вона поповнила картку коштами у сумі 2350 грн., після чого маючи заборгованість у сумі 1992,80 грн. не сплачувала відповідні платежі (а.с.146-156)
При цьому, розрахунок заборгованості за кредитним договором, наданий Банком відповідачкою не спростований.
За таких обставин колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про стягнення з відповідача кредитної заборгованості є обґрунтованими, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги немає, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 ЦПК України, Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
постановив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 08 листопада 2017 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий:
Судді :