Головуючий у 1-ій інстанції - Мирошниченко О.В.
22 листопада 2018 року м. Київ
Єдиний унікальний номер справи №752/10529/16-ц
Апеляційне провадження № 22-ц/824/546/2018
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Іванченка М.М.
суддів: Рубан С.М., Желепи О.В.
при секретарі: Гордійчук Ж.В.
за участю:
представник позивача:ОСОБА_13
представника відповідачів ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_7, Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, треті особи: Голосіївський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві, Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації - про визнання особи такою,що втратила право користування жилим приміщенням
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 3 листопада 2016
року,-
У липні 2016 року позивач звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до відповідача та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просила визнати неповнолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказувала, що вона є власником зазначеної квартири з 2011 року, а неповнолітній ОСОБА_7 є сином попереднього власника, який після відчуження квартири в ній не проживає, проте не знявся з реєстрації та без її згоди зареєстрував свого сина після народження останнього, що порушує її права власника.
Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 3 листопада 2016 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3,Голосіївської РДА в м.Києві,треті особи: Голосіївський РВ ГУЮ ДМС в м.Києві,Служба у справах дітей Голосіївської РДА в м.Києві - про визнання особи такою,що втратила право користування жилим приміщенням - задоволено.
Визнано ОСОБА_3 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 16 квітня 2018 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Не погоджуючись з судовим рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати судове рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 у повному обсязі.
Посилається на порушення судом норм процесуального права, не повідомлення її про наявність спору у суді та позбавлення участі у судовому засіданні, наданні пояснень та доказів, що призвело до неповноти з'ясування обставин, що мають значення для справи та помилкових висновків. Зазначає, що між позивачем та батьком її сина існують спори щодо права власності на спірну квартиру, непроживання неповнолітньої дитини обумовлено поважними причинами наявність між вказаними особами конфліктних відносин, перешкоджанню з боку позивача у проживанні.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач посилається на її безпідставність. Зазначає, що вона як власник не може бути обмежена у своїх правах, батько ОСОБА_2,- ОСОБА_3, визнаний таким, що втратив право на користування спірною квартирою і не мав права реєструвати в ній свого сина, проте незаконно здійснив реєстрацію дитини в належній їй квартирі, неповнолітній ОСОБА_3 у квартирі ніколи не мешкав і згоди на його проживання вона ніколи не надавала.
В суді апеляційної інстанції представники відповідача апеляційну скаргу підтримали з підстав наведених в ній та просили її задовольнити.
Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив рішення суду залишити без змін.
Треті особи в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Від представника третьої особи Голосіївського РВ ГУДМС України в м. Києві надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності їх представника.
Також, від третьої особи Служби у справах дітей Голосіївської РДА в м. Києві надійшли письмові пояснення в яких підтримують апеляційну скаргу ОСОБА_2 та просять скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_5 Крім того, просили провести розгляд справи у відсутності їх представника.
Тому, апеляційний суд вважає, що в порядку ч.2 ст.372 ЦПК України неявка представників третіх осіб не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в цій частині, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що право власності є непорушним, неповнолітній ОСОБА_3 має проживати разом із своїми батьками, які не мають права на користування спірною квартирою.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом спірна квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 14 листопада 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко Н.Є. та зареєстрованого у реєстрі за № 2803 ( а.с.4 -6, том 1).
Дарувальником за цим договором є ОСОБА_3, батько ОСОБА_7.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 20 травня 2014 року яке залишено без змін ухвалою ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від листопада 2014 року ОСОБА_3, визнаний таким, що втратив право на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 та знято з реєстрації в ній ( а.с.11-15, 19-21,том 1).
Під час розгляду у суді спору про визнання його таким, що втратив право на користування спірною квартирою, а саме 18 березня 2014 року ОСОБА_3, зареєстрував у спірній квартирі свого сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Станом на 2 липня 2016 року у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані позивач та неповнолітній ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.7, том 1).
Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає (ч.4 ст.29 ЦК України).
Судом встановлено і таке не заперечується відповідачем, що на час народження та реєстрації її сина ОСОБА_7, а ні вона, а ні її чоловік у квартирі АДРЕСА_1 не проживали і її власниками не були.
Так, згідно пояснень представників відповідача в провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коваленко Н.Є., ОСОБА_10 про визнання договору дарування недійсним.
Апеляційний суд не приймає до уваги покази свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, оскільки останні підтвердили, що між сторонами існує спір щодо квартири АДРЕСА_1.
Згідно із частиною третьою статті 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
За приписами статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до статті 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Положеннями статті 64 ЖК УРСР 1983 року передбачено, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Згідно із частиною четвертою статті 156 ЖК УРСР 1983 року припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
При цьому необхідно зазначити, що права дитини ОСОБА_3 на користування спірною квартирою є похідними від права його батька ОСОБА_3, який рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 20 травня 2014 року визнаний таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.
Вважати, що порушено право малолітнього ОСОБА_7 на житло є необґрунтованими, оскільки судом встановлено, що батько малолітнього ОСОБА_7 - ОСОБА_3 є власником 1/2 частини будинку АДРЕСА_2, в якому зобов'язаний забезпечити право свого сина на житло.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
З урахуванням викладених обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог ОСОБА_5
Проте матеріали справи не містять даних того, що відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, оскільки наявні в матеріалах справи два конверти, направлені ОСОБА_2 рекомендованим відправленням, повернулися до суду першої інстанції з відміткою про повернення у зв'язку із закінченням терміну зберігання (а. с. 33,52,71, том1).
Отже, районний суд не мав доказів про вручення ОСОБА_2 повісток про виклик до суду, направлених їй судом.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Розглядаючи дану справу, суд першої інстанції наведених вище обставин не з'ясував, належним чином не повідомив відповідача про дату, час і місце розгляду справи, чим позбавив її можливості скористатися процесуальними правами, передбаченими ЦПК України що, в свою чергу, не сприяло всебічному і повному з'ясуванню дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін та ухваленню законного і обґрунтованого судового рішення.
А тому заочне рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 03 листопада 2016 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вимог ОСОБА_5
Керуючись ст.ст.268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України , суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Заочне рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 03 листопада 2016 року скасувати та ухвалити нове.
Позов ОСОБА_5 - задовольнити.
Визнати ОСОБА_7 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, в квартирі АДРЕСА_1.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного її тексту може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 27 листопада 2018 року.
Головуючий :
Судді