справа № 754/6172/16-ц головуючий у суді І інстанції - ТаранН.Г.
провадження № 22-ц/824/169/2018 суддя-доповідач у ІІ Інстанції - Фінагеєв В.О.
Іменем України
26 листопада 2018 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Ткаченка І.В.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
У травні 2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 51736,07 доларів США, що еквівалентно 1 356 002 грн. 39 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26 травня 2005 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № K3S0GF15003382, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит в розмірі 64 289,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00 % щомісячно на суму залишку заборгованості та винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0,14 % від суми наданого кредиту щомісячно із остаточною датою повернення 26.05.2025 року. Станом на 01 квітня 2016 року відповідач не виконує умови погашення кредиту, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
РішеннямДеснянського районного суду міста Києва від 21 лютого 2018 рокупозов ПАТ КБ «Приватбанк» залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ відступило право вимоги за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк», а тому останній є належним позивачем у справі. Відповідач не надала доказів виконання нею своїх зобов'язань за договором. Відмовляючи у задоволенні позову, суд фактично ухилився від вирішення спору суті та від здійснення правосуддя.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 зазначає, що фактично умови договору, укладеного 14 червня 2016 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ виконані не були, оскільки згідно інформаційної довідки від 19 червня 2018 року з Державного реєстру речових прав на майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна вбачається, що іпотекодержателем зазначено Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ. Позивач не надав суду жодних документів на підтвердження правового статусу юридичної особи нового кредитора, якому банк продав право вимоги за кредитом ОСОБА_3, а також на підтвердження в іноземної компанії відповідних документів на право здійснення банківської діяльності у сфері валютного кредитування та отримання платежів в іноземній валюті на території України.
У запереченнях на позовну заяву ОСОБА_3 зазначала, що сума заборгованості є необґрунтованою, адже за їх розрахунками борг був погашений ще в квітні 2014 року. Хоча в своїй позовній заяві позивач і вказує, що у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, однак в дійсності такого пункту у кредитному договорі немає. Також неправомірним є і укладання додаткової угоди № 1 до кредитного договору, оскільки вона була укладена 31.03.2009 року від імені ПАТ КБ «Приватбанк», хоча на той час банк не мав жодного відношення до кредитного договору. Фактично, чіткий розрахунок боргу з урахуванням вже здійснених відповідачем виплат позивач до суду не надав. Сума позовних вимог розрахована некоректно та не має належного документального підтвердження. 19 лютого 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та компанією Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі було укладено договір купівлі-продажу (відступлення) права вимоги за договорами про іпотечні кредити. Отже, з того часу іпотекодержателем і відповідно кредитором по основному зобов'язанню кредитному договору стала компанія Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі. Отже, позивач не має жодного відношення до відповідача і до його кредитних зобов'язань. 04 квітня 2016 року Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № І Пі-Ел-Сі та ПАТ КБ «Приватбанк» укладають договір викупу (відступлення) права вимоги, за яким нібито ПАТ КБ «Приватбанк» знову повторно викупає у Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі права вимоги і іпотечні зобов'язання (в тому числі і зобов'язання відповідача). Отже, в даному випадку позивач є неналежним, його позовні вимоги до відповідача є необґрунтованими, а доводи викладені в позові такими, що не заслуговують на увагу. Крім того, неодноразовий перепродаж «іпотечних кредитів» з ПАТ КБ «Приватбанк» та Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі містить всі ознаки фінансового шахрайства. При купівлі іпотечних активів Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі виплатила ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» повну суму заборгованості за кредитними договорами. Саме тому в 2014 ропі у банківській виписці відповідач побачила повну сплату боргу. Проте, ПАТ КБ «Приватбанк» продовжував приймати від відповідача платежі за кредитом та зараховувати відсотки. І все це не зважаючи на те, що фактично кредитні зобов'язання ніж ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем припинилися після продажу банком цих іпотечних активів.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 26 травня 2005 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № K3S0GF15003382, за яким банк зобов'язався надати позичальнику кредит в загальній сумі 64 289 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00 % щомісячно на суму залишку заборгованості та винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0,14 % від суми наданого кредиту щомісячно із остаточною датою повернення 26 травня 2025 року (а.с.8, Т.1).
Згідно виписки з особового рахунку № 22138052700036, який був відкритий на ім'я ОСОБА_3 для зарахування коштів, спрямованих на погашення кредиту вхідний залишок за цим кредитним рахунком складає 0,00 грн. (а.с.74-227, Т.2).
За сумарним підсумком колонки «7» («Обороты (USD) дебет») ОСОБА_3 нараховано до сплати 85 510,70 доларів США. За сумарним підсумком колонки «8» («Обороты (USD) кредит») ОСОБА_3 сплачено 3760,58 доларів США. Вихідний залишок за кредитним рахунком становить 0,00 грн. (а.с.227, Т.2).
Відповідно до виписки по рахунку № 29099052738106, який був відкритий на ім'я ОСОБА_3 для зарахування коштів, спрямованих на погашення кредиту 01 березня 2007 року кредит був повністю погашений, оскільки в рахунку стоїть сума платежу в розмірі 48 648,74 доларів США (а.с.34, Т.1).
19 лютого 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ укладено договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги щодо кредитного договору № K3S0GF15003382 від 26 травня 2005 року, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 та іпотечного договору (а.с.37, Т.1).
14 квітня 2016 року між Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ та ПАТ КБ «Приватбанк» був укладений договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги щодо кредитного договору № K3S0GF15003382 від 26 травня 2005 року, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 та іпотечного договору (а.с.106, Т.1).
Згідно інформаційної довідки № 101227680 від 24 жовтня 2017 року з Державного реєстру речових прав на майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна приватним нотаріусом ОСОБА_5 посвідчений договір купівлі-продажу відступлення прав вимоги між ПАТ КБ «Приватбанк» та Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ від 19 лютого 2007 року, за яким останньому було відступлено право вимоги до ОСОБА_3 по спірному кредитному договору та договорам забезпечення.
Станом на 24 жовтня 2017 року іпотекодержателем відповідно до Закону України «Про іпотеку» за кредитним договором № K3S0GF15003382 від 26 травня 2005 року є Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ (а.с.33, Т.3).
Ухвалюючи рішення про залишення позову без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що з 19 лютого 2007 року по 14 квітня 2016 року право вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором від 26 травня 2005 року № K3S0GF15003382 не належало позивачу в силу його переходу до Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ. Останнє, у свою чергу, не входить до переліку фінансових установ, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, а є нерезидентом України, не має банківської або іншої ліцензії на здійснення кредитної діяльності на території України, а, отже не мала права здійснювати операції з обслуговування споживчих кредитів громадян України, а саме нараховувати та стягувати проценти і комісії. Наданий позивачем розрахунок не підтверджує наявність у відповідача заборгованості, оскільки заборгованість за кредитним договором нарахована станом на 31 липня 2015 року, у період коли між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 не існувало цивільно-правових відносин. Розрахунок заборгованості не відображує операцій із неодноразового продажу прав вимоги до ОСОБА_3 Нарахування та отримання ПАТ КБ «Приватбанк» коштів за період із 19 лютого 2007 року по 14 квітня 2016 року є безпідставним в силу положень ст. 1212 ЦК України.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи, у травні 2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду із позовом за захистом своїх прав, зазначивши при цьому, що станом на 01 квітня 2016 року ОСОБА_3 має заборгованість перед банком у розмірі 51 736,07 доларів США за кредитним договором від 26 травня 2005 року.
Разом з тим, судом встановлено, що 19 лютого 2007 року ЗАТ КБ «Приватбанк» відступив своє право вимоги Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ, уклавши договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договорами про іпотечні кредити, зокрема, щодо кредитного договору, укладеного з відповідачем.
Так, відповідно до вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
14 квітня 2016 року Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ відступив ПАТ КБ «Приватбанк» право вимоги за кредитним договором, укладеним між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3, та іпотечним договором.
Згідно з умовами вказаного договору та додатку до нього до ПАТ КБ «Приватбанк» перейшло право вимоги до ОСОБА_3 на суму 270 713 грн. (а.с.154, Т.1).
Згідно наданого до суду розрахунку заборгованості вбачається, що ПАТ КБ «Приватбанк» здійснював нарахування заборгованості за кредитним договором, починаючи з 26 травня 2005 року до 01 квітня 2016 року, тобто цей розрахунок включає виключно період, протягом якого позивачу не належало право вимоги за кредитним договором.
ПАТ КБ «Приватбанк» просить стягнути на його користь заборгованість 51736,07 доларів США, що еквівалентно 1 356 002 грн. 39 коп., тоді як право вимоги перейшло до нього лише на 270 713 грн. і тільки 14 квітня 2016 року.
В апеляційній скарзі позивач вказує на те, що відповідач не надала доказів виконання нею своїх зобов'язань за договором. Відмовляючи у задоволенні позову, суд фактично ухилився від вирішення спору суті та від здійснення правосуддя.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У силу вимог ст. 81 ЦПК України позивач повинен був довести наявність у відповідача заборгованості у заявленому до стягнення розмірі, і лише після того у відповідача виникає право спростувати доводи та вимоги позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи вищезазначене, висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення на користь позивача заборгованості за кредитним договором відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на наявних у справі доказах, доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, а відтак вимоги апеляційної скарги задоволені бути не можуть.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.
РішенняДеснянського районного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 28 листопада 2018 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.