15 листопада 2018 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва ОСОБА_5 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 02 липня 2018 року у кримінальному провадженні № 120 181 000 400 028 72 від 22 березня 2018 року стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Грузія, м. Зестафоне, громадянина Грузії, непрацюючого, без місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
за участі прокурора ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 , -
Цим вироком ОСОБА_6 засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В провадженні вирішена доля речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_6 визнаний винним у тому, що він за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло. Продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, зайшли до під'їзду № 1 у будинку АДРЕСА_2 та, піднявшись на 3-й поверх, підійшли до вхідних дверей квартири АДРЕСА_3 . Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, ОСОБА_6 за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, 22.03.2018, приблизно о 12 год. 00 хв., перебуваючи у під'їзді на третьому поверсі, переконавшись, що поруч нікого немає та за ними ніхто не спостерігає й у квартирі АДРЕСА_3 також нікого немає, невстановлена досудовим розслідуванням особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, за допомогою заздалегідь підготовлених відмичок відчинила вхідні двері та вони разом зайшли до квартири та, перебуваючи там, побачили у тумбі алкогольні вироби, а саме: шампанське “Советское”, об'ємом 0,7 л., вартістю 70 грн., дві пляшки шампанського “Артемівське”, об'ємом 0,7 л., вартістю 100 грн. за пляшку, загальною вартістю 200 грн., шампанське “Фрегаліно”, 0,7 л., вартістю 100 грн., шампанське “Ламбруско Банко”, 0,7 л., вартістю 150 грн., пляшку вина “Telianni”, 0,7 л., вартістю 400 грн. та коробку цукерок “Вечірній Київ”, вартістю 150 грн. Вищевказане майно поклали до сумки, яку вони взяли у кімнаті, яка для потерпілої матеріальної цінності не має. Потім, ОСОБА_6 та невстановлена досудовим розслідуванням особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, на столі побачили косметичний набір марки “AURVERDA”, вартістю 600 грн., який поклали до сумки, де вже знаходились цукерки, алкогольні напої та USB флеш-диск “AGRINOS”, вартістю 1.200 грн., які вони викрали в цій же квартирі та, в подальшому, з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, а викраденим розпорядилися на власний розсуд, чим спричинили потерпілій ОСОБА_10 матеріальної шкоди на загальну суму 2.870,00 гривень.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, заступник прокурора міста Києва ОСОБА_5 в апеляційній скарзі до Апеляційного суду міста Києва, не оспорюючи фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення, просить вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 02.07.2018 стосовно ОСОБА_6 скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення, особі обвинуваченого внаслідок м'якості, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 4 років позбавлення волі.
На обґрунтування апеляційних вимог прокурор вказує, що при призначенні покарання із застосуванням ст. 75 КК України, суд першої інстанції зазначив, що враховує обставину, що пом'якшує покарання обвинуваченого - щире каяття, що, на думку суду, може бути підставою для звільнення останнього від відбування покарання, але, у той же час, прокурор зауважує, що щире каяття означає добровільну критичну оцінку особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовності нести кримінальну відповідальність. В даному ж випадку, в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані, що підтверджували б наявність такої обставини, як щире каяття, а визнання вини обвинуваченим свідчить про те, що останній, не маючи реєстрації на території України, під тиском беззаперечних доказів намагається уникнути справедливого покарання за вчинення злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів.
Отже, зважаючи на викладене, як вказує прокурор, покарання, призначене обвинуваченому, із застосуванням положень ст. 75 КК України, є невиправдано м'яким, та таким, що не відповідає вимогам ст. 65 КК України, а тому для виправлення обвинуваченого буде доцільним призначити покарання у виді 4 років позбавлення волі, що буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Прокурор поставив вимогу і щодо дослідження матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.
Ухвалою судді судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва від 16.08.2018 за апеляційною скаргою заступника прокурора міста Києва ОСОБА_5 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 02.07.2018 відкрито апеляційне провадження, а ухвалою від 17.08.2018 закінчено підготовку та призначено розгляд провадження на 10.09.2018, а потім на 04.10.2018 та 15.11.2018.
Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 “Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах” ліквідовано Апеляційний суд міста Києва та Апеляційний суд Київської області і утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.
Приписами ч. 6 ст. 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” регламентовано, що у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно- територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті “Голос України” повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Згідно опублікованого в газеті “Голос України” № 185 (6940) повідомлення, Київський апеляційний суд розпочав свою роботу 03.10.2018.
На виконання вимог Закону України “Про судоустрій і статус суддів” кримінальні провадження, які оскаржені в апеляційному порядку, були перереєстровані в Київському апеляційному суді з проведенням їх автоматизованого розподілу між суддями цього суду.
На підставі протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 03.10.2018, апеляційна скарга заступника прокурора міста Києва ОСОБА_5 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 02.07.2018 стосовно ОСОБА_9 передана на розгляд колегії суддів, у складі головуючого судді - ОСОБА_1 , суддів колегії - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Потерпіла ОСОБА_10 про дату, час та місце розгляду провадження повідомлена належним чином.
ЇЇ неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду провадження.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги в повному обсязі, пояснення захисника та обвинуваченого, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи вирок суду законним і обґрунтованим, дослідивши матеріали провадження та дані, що характеризують особу обвинуваченого, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого ОСОБА_9 , перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд апеляційної інстанції розглядає провадження з дотриманням вимог ст. 62 Конституції України та ст. 404 КПК України, в межах апеляційної скарги в обсязі, підтриманому прокурором у суді апеляційної інстанції.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_9 у таємному викрадені чужого майна (крадіжка), вчиненій за попередньою змовою групою осіб, поєднаної з проникненням у житло, за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, докази в якому, окрім показань обвинуваченого, протоколу затримання особи, постанови про визнання речовими доказами, передачу їх на відповідальне зберігання та даних про його особу, в силу вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, судом першої інстанції не досліджувались, оскільки ці обставини ніким не оспорювалися.
Порушень вимог закону при вирішенні судом першої інстанції питання щодо недоцільності дослідження доказів відносно тих обставин, які ніким не оспорювалися, колегія суддів не вбачає, не посилається на них і заступник прокурора міста Києва ОСОБА_5 в апеляційній скарзі, дотримуючись вимог ч. 2 ст. 394 КПК України,а тому ці обставини, як і юридична кваліфікація вчиненого обвинуваченим ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, - не перевіряється, відповідно до приписів ч. 1 ст. 404 КПК України.
Досліджуючи доводи апеляційної скарги заступника прокурора міста Києва ОСОБА_5 щодо неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність там'якості призначеного обвинуваченому ОСОБА_9 покарання, яке, на думку прокурора, не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, - колегія суддів дійшла до таких висновків.
Як указують положення ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Норма ч. 2 ст. 50 КК України регламентує, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, зокрема засудженими.
Призначене судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_9 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у повній мірі відповідає вказаним загальним засадам призначення покарання.
Так, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_9 покарання судом першої інстанції були враховані характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, конкретні обставини провадження та дані, що характеризують особу обвинуваченого, який раніше не притягався до кримінальної відповідальності, одружений на громадянці України, має постійне місце проживання у м. Києві.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_9 - судом не встановлено.
Не послався на такі обставини і прокурор в апеляційній скарзі.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, - визнано щире каяття.
Приймаючи до уваги наведене, суд першої інстанції і призначив ОСОБА_9 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України не у мінімальних межах, встановлених в санкції вказаного матеріального закону, - у виді 4 років позбавлення волі, яке, на переконання колегії суддів, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, правильність чого прокурором в апеляційній скарзі фактично не заперечується.
Що стосується доводів апеляційної скарги заступника прокурора міста Києва ОСОБА_5 про те, що застосування до ОСОБА_9 положень ст. 75 КК України є невиправдано м'яким та таким, що не відповідає вимогам ст. 65 КК України, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані, що підтверджували б наявність такої обставини, як щире каяття, а визнання вини обвинуваченим свідчить про те, що останній, не маючи реєстрації на території України, під тиском беззаперечних доказів намагається уникнути справедливого покарання за вчинення злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів - не є ґрунтовними, оскільки з досліджених в судовому засіданні даних, що характеризують особу ОСОБА_9 видно, що з 14.01.2017 він перебуває у шлюбі з громадянкою України ОСОБА_11 (а.п. 33), яка на час розгляду провадження у суді першої інстанції перебувала у стані вагітності (а.п. 36).
ОСОБА_9 під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не знаходиться (а.п. 55), вперше притягається до відповідальності (а.п. 58), викрадене майно повернуто потерпілій (а.п. 56).
Не є беззастережними і доводи апеляційної скарги прокурора щодо відсутності обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченого - щире каяття, оскільки, як наполягала сторона захисту в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_9 одразу ж після його затримання вказав на обставини вчинення ним та особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, кримінального правопорушення, роль та участь кожного з них при здійсненні протиправних дій, а також дані щодо особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, які йому були відомі, що, на переконання колегії суддів і вказує на його щире каяття та слугувало підставою для розгляду провадження з дослідженням об?єму доказів з урахуванням приписів ч. 3 ст. 349 КПК України.
Будь-яких інших доводів на обґрунтування вимог щодо безпідставного застосування положень ст. 75 КК України, апеляційна скарга прокурора не містить.
Колегія суддів, досліджуючи доводи апеляційної скарги прокурора про м'якість призначеного обвинуваченому покарання, приймає до уваги і посткримінальну поведінку ОСОБА_9 , який протягом часу з дня вчинення ним кримінального правопорушення та ухвалення вироку до розгляду провадження судом апеляційної інстанції - ні в чому негожому помічений не був, працевлаштований неофіційно.
А тому, за наведеним у сукупності, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції і прийшов до ґрунтовного висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_9 зі звільненням його від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю, регламентованою ч. 4 ст. 75 КК України, не в мінімальних її розмірах, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, в умовах виконання постійного та обов'язкового контролю за його поведінкою, що буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
За викладеним, апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Доля речових доказів вирішена у порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 02 липня 2018 року у кримінальному провадженні № 120 181 000 400 028 72 від 22 березня 2018 року стосовно ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3