22 листопада 2018 року м. Київ
справа № 761/32225/17
провадження № 22-ц/824/142/18
Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Іванової І.В. (суддя-доповідач)
суддів - Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.
при секретарі - Лисиці Ю.С.
сторони :
позивач - ОСОБА_1
відповідачі - Департамент освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), Управління освіти Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 березня 2018 року у складі судді Макаренко І.О., повний текст складений 11.03.2018 року,
встановив:
У вересні 2017 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, який уточнила у січні 2018 року, до відповідачів про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, винагороди за результатами роботи,мотивуючи тим, що з серпня 1988 року працювала на посаді директора ліцею № 38 в м. Києві до червня 2013 року. Відповідно до Наказу Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради від 21.06.2013 року № 496-к контракт було переукладено на строк з 01.07.2013 по 01.07.2016 року. У серпні 2017 року позивачка отримала по пошті незавірену копію наказу від 14.07.2017 року № 486-к про її звільнення та трудову книжку. Позивачка вважає, що її звільнення є незаконним, оскільки порушено вимоги Положення Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради, а саме п. 11.15, відповідно до якого керівників загальноосвітніх навчальних закладів звільняють за поданням голови районної в м. Києві державної адміністрації, а такого подання не було. Крім того, зазначила, що були грубо порушені норми КЗпП України при її звільненні, в тому числі щодо дії контракту, оскільки відповідно до його норм, неодноразово переукладений трудовий договір, вважається таким, що укладений на невизначений строк, при виплаті компенсацій за вимушений прогул та інше. Тому просила визнати незаконним та скасувати наказ № 48б-к від 14.07.2017 року про її звільнення, поновити її на роботі на посаді директора ліцею, стягнути з Управління освіти Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації на її користь кошти на загальну суму 137005,64 грн. та винагороду за результати роботи відповідно до п. 4.5 укладеного Контракту від 21.06.2013 року.
У своїх відзивах на позовну заяву Департамент освіти та Управління освіти Шевченківської РДА у м. Києві заперечили проти позовних вимог та зазначили, що фактичне звільнення ОСОБА_1 відбулося 29.01.2016 року у перший робочий день після виходу з щорічної відпустки, а позивачка відмовилась отримати трудову книжку про що свідчить Акт від 29.01.2016 року, до того ж Управлінням освіти у Шевченківському районі м. Києва неодноразово направлялись листи до позивачки про необхідність отримати трудову книжку, яку могла отримати у будь-який час. Крім того, Шевченківським районним судом м. Києва та Апеляційним судом м. Києва визнано незаконними накази Департаменту освіти про оголошення догани директору ліцею та розірвання трудового договору з нею у іншій цивільній справі, де судом встановлено, що трудовий контракт закінчився 01 липня 2016 року, тому вона не підлягає поновленню, оскільки вимога про поновлення вже судом розглянута і на виконання зазначених рішень в добровільному порядку Управління освіти провело всі розрахунки до закінчення строку трудових відносин відповідно до умов Контракту та виплатило позивачці середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у встановленому судовому рішенні розмірі 39009,06 грн., що підтверджується платіжним дорученням, після чого трудові відносини з позивачкою не поновлювалися, тому вимоги щодо стягнень коштів не можуть бути задоволені.
Крім того, відповідач зазначив, що на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22.08.2016 року, наказом Департаменту освіти від 14.07.2017 року позивачку звільнено з посади директора 01 липня 2016 року у зв'язку з закінченням строку трудового договору (контракту), після чого Управлінням освіти було внесено відповідний запис до трудової книжки та надіслано цінним листом Позивачці, тому просили відмовити у задоволенні позову.
Відповідач Управління освіти Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації у своєму відзиві зазначив, що позивач не надала об'єктивних доказів вини роботодавця або уповноваженого органу у затримці видачі трудової книжки так, як особисто відмовилась її отримувати. У добровільному порядку рішення Апеляційного суду м. Києва в частинні стягнення середнього заробітку було виконано в повному обсязі. Позивач надіслала лист до відповідача від 22.06.2017 №К-74/33/16 в якому вимагала надіслати заповнену трудову книжку та наказ про звільнення на її адресу. Відповідач Управління освіти звернувся до Департаменту освіти з листом від 04.07.2017 р. №33/05-1437 в якому просив надати відповідні документи, після чого На вимогу позивача та на підставі наказу Департаменту освіти від 14 липня 2017 року №486-к було внесено відповідний запис до трудової книжки позивача та надіслано цінним листом.
У відповіді на відзив Позивач зазначила, що Управління освіти не вірно стверджує, що немає заборгованості перед нею у зв'язку із виконанням рішення суду за 2016 рік, до того ж позови мають різний предмет спору. Усі посилання щодо листування з позивачкою, а саме запрошення для отримання трудової книжки стосувалися наказу про звільнення від 28.12.2015 року і не мають жодного відношення до звільнення відповідно до закінчення строку дії контракту. А оскільки фактично трудову книжку отримано 28.07.2017 року, тому відповідно до трудового законодавства до цього моменту має бути виплачено компенсацію за вимушений прогул.
У запереченнях на відповідь на відзив позивача Відповідач - Управління освіти зазначив, що Позивачка у серпні 2017 року отримала компенсацію за невикористану щорічну відпустку за період червень 2016 року по серпень 2017 року, а тому просили відмовити у задоволені позову.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу посилаючись на те, що рішення суду винесено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням матеріального права, неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення по справі, невідповідністю висновків обставинам справи, просила рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення її вимог. Зокрема зазначила, що судом не взято до уваги, що предметом розгляду справи за попереднім судовим спором не була виплата компенсації за невикористану щорічну відпустку. При цьому розрахунок компенсації у розмірі 10013,81 грн. був зроблений відповідачами лише у серпні 2017 року і про проведення його виплати в порушення ст.116 КзПП відповідачі взагалі не інформували апелянта, відповідну винагороду апелянту також виплачено не було. Судом не звернуто уваги, що у отриманій 07.08.2017 року апелянтом трудовій книжці відсутній підпис керівника та печатка роботодавця, в такому разі днем звільнення вважається день видачі трудової книжки.
У відзиві на апеляційну скаргу Департамент освіти зазначив, що про те, що лише з листа Управління освіти від 04.07.2017 року вони дізнались, що позивачка не приходить до управління освіти для отримання трудової книжки, а отже вини управління в тому що книжка не отримана одразу після звільнення немає, на підтвердження чого є Акт відмови в отриманні книжки позивачкою, при цьому послались, що записи вносились у встановленому порядку на виконання наказу Департаменту, як роботодавця, і відповідно до порядку зазначеному в Інструкції були внесені записи на виконання рішення судів. Крім того, зазначили, що з позивачкою було проведено усі необхідні розрахунки, які передбачені при звільненні, тому просять залишити рішення суду першої інстанції без змін.
В суді апеляційної інстанції представник позивачки підтримав апеляційну скаргу, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі, зазначивши що до цього часу звільнення апелянта належним чином не оформлено.
Представник Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради заперечував проти скарги, просив рішення залишити без змін. Щодо доводів апелянта про те, що у отриманій поштовим відправленням трудовій книжці відсутній підпис керівника та печатка роботодавця, пояснив що цей технічний недолік, міг бути усунений одразу, проте позивачка не зверталась до відповідачів, тому вважають що їх вини немає.
Інші особи належним чином повідомлялися про день, місце та час розгляду справи, до суду свого представника не направили, проте їх неявка відповідно до ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників, розглянувши матеріали цивільної справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді директора ліцею № 38 ім. В. М. Молчанова з 26.08.1988 року.
Відповідно до Наказу Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21.06.2013 року № 496-к контракт було переукладено на строк з 01.07.2013 року по 01.07.2016 року.
Рішеннями Шевченківського районного суду м. Києва від 22 серпня 2016 року та Апеляційного суду м. Києва від 13 березня 2017 року по справі №761/3544/16-ц, визнано незаконними накази Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.11.2015 року № 1001к про оголошення догани ОСОБА_1 та від 28.12.2015 року № 1170к про звільнення ОСОБА_1; стягнуто з Управління освіти Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 різницю у заробітку (надбавки та інші виплати), скасовані у зв'язку з накладенням на працівника 05.11.2015 року дисциплінарного стягнення у вигляді догани за листопад-грудень 2015 року у розмірі 695,67 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 36009,06 грн., без урахування обов'язкових податків та зборів, моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. Даними рішеннями було встановлено, що контракт укладений з ОСОБА_1 є строковим, діяв до 01.07.2016 року, та у зв'язку з закінченням терміну його дії в поновлені на посаді ОСОБА_1 було відмовлено.
24.03.2017 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 надіслав відповідачам по справі заяву позивача про виконання рішення суду в якій вона просила протягом 3 робочих днів перерахувати кошти на її картковий рахунок відповідно до вимог рішень Шевченківського районного суду м. Києва від 22.08.2016 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 13.03.2017 року.
29.06.2017 року Управлінням освіти Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації було отримало заяву ОСОБА_1 в якій вона просила протягом одного робочого для з моменту отримання даної заяви направити на її адресу оригінал трудової книжки ОСОБА_1, належним чином копію наказу про звільнення ОСОБА_1 у зв'язку з закінченням строку дії контракту; виплатити кошти за невикористану щорічну відпустку розрахованої на момент винесення наказу про її звільнення у зв'язку з закінченням строку дії контракту.
Листом від 04.07.2017 за вих.№33/05-1437 Управління освіти Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації звернулося до Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з проханням надати накази про визнання незаконними наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, наказ поновлення на роботі та наказ про закінчення контракту з ОСОБА_1 для належного оформлення трудової книжки.
14 липня 2017 року Департаментом освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було видано наказ №486к «Про виконання рішення Шевченківського районного суду м..Києва від 22 серпня 2016 року та рішення апеляційного суду м.Києва від 13 березня 2017 року з урахуванням ухвали апеляційного суду м.Києва від 27 березня 2017 року», яким накази Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05 листопада 2015 року №1001к «Про оголошення догани директору ліцею №38 імені В.М. Молчанова ОСОБА_1.» та від 28 грудня 2015 року №1170к «Про розірвання трудового договору з директором ліцею №38 ім. В.М.Молчанова ОСОБА_1.» визнано незаконними.
Звільнено ОСОБА_1 з посади директора ліцею №38 імені В.М.Молчанова з 01 липня 2016 року у зв'язку із закінченням строку трудового договору (контракту), пункт 2 статті 36 КЗпП України.
Направлено копію цього наказу до управління освіти Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації.
Управлінням освіти Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації зроблено відповідний запис у трудовій книжці ОСОБА_1
Виплачено ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 36009,06 грн. без врахування обов'язкових податків та зборів.
З метою приведення записів трудової книжки ОСОБА_1 у відповідність до прийнятих рішень судів у справі №761/3544/16-ц, за наказом Департаменту від 14 липня 2017 року №486-к, відповідно до пункту 2.6 Інструкції про порядок ведення трудових книжок та скасування неправильних записів про роботу, управлінням освіти Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації було внесено відповідний запис до трудової книжки ОСОБА_1 та надіслано на її адресу.
Вказану трудову книжку ОСОБА_1 отримала 07.08.2017 року.
Зазначені обставини сторонами не заперечуються.
Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відмовляючи у задоволенні позову про поновлення на роботу суд виходив з того, що контракт від 21.06.2013 року є строковим, сторонами погоджено строк його дії до 01.07.2016 року, тому у зв'язку з закінченням терміну його дії, вимоги позивача щодо визнання незаконним та скасування наказу на виконання рішень Шевченківського районного суду м. Києві від 22 серпня 2016 року та Апеляційного суду м. Києва від 13 березня 2017 року, які набрали законної сили, про звільненням позивачки у зв'язку із закінченням строку трудового договору (контракту), поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають.
З таким висновком судова колегія погоджується, оскільки він відповідає матеріалам справи і вимогам закону.
Разом з тим, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно встановивши обставини справи, не застосував правову норму, що підлягає застосуванню до виниклих між сторонами правовідносин, що призвело до ухвалення помилкового рішення в частині відмови стягнення коштів.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно до ст.175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмету спору ті їх обґрунтування. Позовна заява має містити виклад обставин, докази настання даних обставин та ін., а не посилання на певну норму закону.
Відповідно до ст.265 ЦПК України, у мотивувальній частині рішення зазначаються норми права, які застосував суд і мотиви їх застосування, норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував та мотиви їх незастосування.
Така позиція відповідає позиції Верховного Суду при розгляді справи 4521/16989/13-ц, оприлюдненої 06.03.2018 року: «У випадку помилкового посилання позивачем не на ту норму закону, суд, встановивши підстави позову, застосовує норму, яка регулює правовідносини сторін, незалежно від згоди на це позивача чи відповідача.
Так, звертаючись до суду з вимогами про стягнення коштів, позивачка посилалась на те, що в день звільнення їй не видали належно оформлену трудову книжку, не провели розрахунок, що фактично унеможливило як подальше її працевлаштування так, і можливість зробити перерахунок пенсії в пенсійному фонді.
Сторонами не заперечується, що на виконання рішень Шевченківського районного суду м. Києві від 22 серпня 2016 року та Апеляційного суду м. Києва від 13 березня 2017 року, які набрали законної сили, відповідачем Департаментом освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 14.07.2017 року було видано наказ №486-к про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ліцею №38 імені В.М.Молчанова з 01 липня 2016 року у зв'язку із закінченням строку трудового договору (контракту), пункт 2 статті 36 КЗпП України.
Таким чином, вказані рішення про скасування незаконного наказу про розірвання трудового договору, але в той же час неможливістю поновлення позивачки на роботі у зв'язку з закінченням строку трудового договору (контракту), набрало законної сили з моменту його проголошення 13.03.2017 року та з урахуванням усунення описок в тексті рішення 27.03.2017 року , а фактично було виконано виданням наказу роботодавцем про звільнення у зв'язку з закінченням строку трудового договору, лише 14.07.2017 року, тобто із затримкою в 91 робочий день.
Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
За змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.
У постанові від 16 січня 2018 року у справі № 524/415/16-ц Верховний Суд дійшов висновку, що затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі є саме невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі після проголошення судового рішення. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-435цс15.
Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.
Положення статті 236 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.
Таким чином, фактично встановивши, що у зв'язку з затримкою відповідачем видання наказу на виконання рішень судів та видачі трудової книжки з відповідним записом, позбавляло позивачку можливості працевлаштуватись, суд не застосував до даних правовідносин норми ст.. 236 КЗпП України, що підлягала застосуванню в даному випадку щодо необхідності стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 27.03.2017 року ( набрання рішенням законної сили урахуванням усунення описок в тексті рішення ) по 14.07.2017 року ( видання наказу на виконання рішення), що становить 91 робочих днів в загальній сумі 32125, 73 грн. ( 353,03х91).
При цьому в зазначеному розрахунку, судова колегія бере до уваги розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 353,03 грн., визначений рішенням апеляційного судом м.Києва від 13.03.2017 року, яке набрало законної сили.
Інші наведені у апеляційній скарзі доводи апелянта, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який їх обґрунтовано спростував, тому в решті рішення суду підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення, відповідно змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах,
постановив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 березня 2018 року скасувати в частині відмови у стягненні коштів та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Управління освіти Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, у розмірі 32 125 грн. (тридцять дві тисячі сто двадцять п'ять тисяч) 73 коп. без врахування обов'язкових податків та зборів.
В решті рішення залишити без змін.
Стягнути з Управління освіти Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації на користь держави судовий збір 640 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий:
Судді: