Справа № 11-кп/824/406/2018 Головуючий у І-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ч. 2 ст. 15, ч.1 ст.185 КК України Доповідач: ОСОБА_2
20 листопада 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
Головуючого: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду кримінальне провадження № 12018100010002708 відносно обвинуваченої за ч.2 ст.15, ч. 1 ст. 185 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
за апеляційною скаргою заступника прокурора м. Києва ОСОБА_7 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 04 травня 2018 року,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_8
обвинуваченої - ОСОБА_6
Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 04 травня 2018 року ОСОБА_6 визнана винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України та на підставі ст. 69 КК України їй призначено покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) гривень.
Вироком суду ОСОБА_6 визнана винуватою у тому, що вона 29 березня 2018 року, близько 14 год. 00 хв., перебуваючи у приміщенні гіпермаркету «Ашан» за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 176, та реалізуючи злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, взяла з прилавку товари на загальну суму 456 грн. 84 коп., які заховала до рюкзака та направилася до виходу, проте не довела свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від її волі, оскільки була виявлена працівниками охорони.
В апеляційній скарзі заступник прокурора м. Києва ОСОБА_7 , не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, правильність правової кваліфікації дій обвинуваченої, просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м'якості та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України у виді штрафу, в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вважає, що суд, призначаючи ОСОБА_6 покарання, дійшов невірного висновку про можливість призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, оскільки не мотивував належним чином те, що щире каяття обвинуваченої, визнання нею вини, позитивна характеристика та молодий вік істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а тому безпідставно застосував ст. 69 КК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін кримінального провадження, провівши судові дебати, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, за обставин викладених у вироку, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується наявними у ньому доказами, які досліджувалися в порядку, визначеному ст. 349 КПК України і ніким з учасників судового провадження не оспорювалися раніше і не оспорюються тепер, а тому колегія суддів не переглядає його відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України.
За встановлених судом фактичних обставин, кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), не доведений до кінця з причин, що не залежали від її волі, є правильною, і це в апеляційній скарзі не оспорюється.
Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Дотримуючись наведених вимог закону, суд першої інстанції, обираючи ОСОБА_6 вид та розмір покарання, крім ступеню тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України, відноситься до злочинів невеликої тяжкості, врахував в якості обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину: щире каяття обвинуваченої, визнання нею вини, її молодий вік та позитивну характеристику, кількість та суму викраденого, відсутність обтяжуючих покарання обставин, та на підставі ст. 69 КК України призначив ОСОБА_6 покарання у розмірі нижчому від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 1 ст. 185 КК України, але не нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині КК України.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду 1-ї інстанції та вважає, що з урахуванням конкретних обставин справи, вчинення обвинуваченою ОСОБА_6 вперше злочину невеликої тяжкості, призначене їй покарання відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, та сприятиме її виправленню і попередженню вчинення нею нових злочинів, і доводи апеляційної скарги прокурора цього висновку не спростовують.
При перевірці кримінального провадження, істотних порушень кримінального процесуального закону, які б могли стати підставою для скасування чи зміни вироку суду першої інстанції, не встановлено, а тому колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без зміни, а апеляційної скарги прокурора - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 04 травня 2018 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.
Касаційна скарга може бути подана до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді _____________ ______________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4