Справа № 750/12228/18 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/80/18
Категорія - Доповідач ОСОБА_2
22 листопада 2018 року Чернігівський апеляційний суд у складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 листопада 2018 року про арешт майна,
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
особи, яка подала
апеляційну скаргу ОСОБА_6 ,
Ухвалою місцевого суду частково задоволено клопотання слідчого та накладено арешт із забороною права на відчуження, розпорядження та користування спеціалізованим напівпричепом марки «Schmitz SPR 24L”, д.н.з. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , який, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , належить ОСОБА_6 ..
Мотивуючи своє рішення слідчий суддя вказала, що вищевказаний спеціалізований напівпричіп є матеріальним об'єктом, який зберіг на собі сліди кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України, тому може бути використаний як доказ злочину і відповідає критеріям, встановленим у ст. 98 КПК України, у зв'язку з чим, з метою його збереження, підлягає арешту.
На вищевказану ухвалу ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на вказаний напівпричіп. Як вбачається з письмових доказів, що були долучені слідчим до матеріалів його клопотання про арешт майна, жоден із них на час розгляду клопотання слідчим суддею не вказував та не вказує на даний час про існування сукупності підстав чи підозр вважати, що тимчасово вилучений спеціалізований напівпричіп є доказом злочину. У судовому засіданні слідчий на запитання сторони захисту так і не зміг обґрунтувати належним чином з посиланням на відповідні докази існування таких підозр, обґрунтовуючи лише свою позицію існуванням рапорту поліцейського про нібито виявлення ним якихось невідповідностей. Окрім того, в судовому засіданні слідчий обмежився лише переліком зазначених ризиків, так і не назвавши обґрунтованої необхідності у накладенні саме арешту його майна. У той же час він, як власник майна, навпаки зацікавлений у тому, щоб зазначених ризиків не було, оскільки це майно йому необхідне для подальшого використання у своїй підприємницькій діяльності. У ч. 2 ст. 173 КПК України закріплено, що, при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя, суд повинен враховувати наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. Під час розгляду клопотання у суді першої інстанції його адвокатом були долучені до матеріалів клопотання документи, які підтверджують, що він є директором юридичної особи - ТОВ «ЛІТВІЛ», яке правомірно здійснює свою діяльність щодо вантажних перевезень, в тому числі на спеціалізованому напівпричепі марки «Schmitz SPR 24L”, д.н.з. НОМЕР_1 .
Заслухавши доповідача, пояснення сторін захисту та обвинувачення, дослідивши матеріали кримінального провадження і перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає її необґрунтованою.
За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом злочину.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення речових доказів і як слідує з ч. 3 цієї ж статті у такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку на рухоме майно.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження вищевказаний спеціалізований напівпричіп, зазначений у клопотанні слідчого, є матеріальним об'єктом, який зберіг на собі сліди можливого кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України, тому може бути використаний як доказ злочину і відповідає критеріям, встановленим у ст. 98 КПК України, у зв'язку з чим, з метою збереження речового доказу, підлягає арешту.
Пояснення сторони обвинувачення, що саме арешт забезпечить проведення відповідної експертизи та збереження речового доказу заслуговують на увагу.
А сторона захисту, в той же час, не змогла пояснити колегії суддів чому колір напівпричепа не відповідає зазначеному у реєстраційних документах і що на номері шасі відсутні сліди варки.
За таких обставин ухвала слідчого судді є законною і порушень кримінального процесуального закону, які були б підставою для її скасування чи зміни, не вбачається.
Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 419, 422 Кримінального процесуального кодексу України,
Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 листопада 2018 року про арешт спеціалізованого напівпричепу марки «Schmitz SPR 24L”, д.н.з. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_9 ОСОБА_4