Справа № 136/238/18
Провадження № 22-ц/801/32/2018
Категорія: 54
Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т.
Доповідач:Стадник І. М.
Іменем України
28 листопада 2018 року місто Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,
суддів: Міхасішина І.В., Войтка Ю.Б.,
розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу ОСОБА_3
на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 12 липня 2018 року, ухвалене суддею Кривенком Д.Т., повний текст якого складено 13 липня 2018 року,
в справі №136/238/18
за позовом ОСОБА_3 (позивач)
до Росошанської сільської ради Липовецького району Вінницької області, ОСОБА_5 (відповідачі),
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:
Росошанський ясла-садок «Сонечко», заклад Навчально- виховний комплекс: Росошанська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад «Сонечко» Росошанської ОТГ Липовецького району Вінницької області
про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати, заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,
встановив:
ОСОБА_3 звернулася в районний суд з позовом до Росошанської сільської ради Липовецького району Вінницької області, ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Росошанський ясла-садок «Сонечко», заклад Навчально- виховний комплекс: Росошанська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад «Сонечко» Росошанської ОТГ Липовецького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати, заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позову посилалась на те, що згідно наказу Відділу освіти Липовецької районної державної адміністрації від 24.09.2010 за № 55/3 вона з 01.10.2010 року була призначена на посаду завідуючої Росошанським дитячим садком за строковим трудовим договором.
Рішенням 2 сесії 8 скликання Росошанської сільської ради Липовецького району Вінницької області від 03.11.2017 року за №15 вирішено ліквідувати Росошанський ясла-садок «Сонечко» як юридичну особу. Вказане рішення є предметом оскарження у адміністративній справі №802/88/18-а, що розглядається Вінницьким окружним адміністративним судом.
Розпорядженням Росошанського сільського голови ОСОБА_5 за №9 від 12.01.2018 року її було звільнено із посади завідувача Росошанським ясла - садком «Сонечко» з 15.01.2018 року у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації посад працівників, за п. 1 ст. 40 КЗпП України, а також зобов'язано виплатити їй компенсацію за невикористану відпустку за 12 календарних днів (період з 01.10.2017 року) та вихідну допомогу в розмірі середнього місячного заробітку.
Вважає її звільнення з роботи протиправним, а тому просить скасувати рішення роботодавця на підставі якого її звільнено, оскільки ним порушено її право на працю, що гарантоване нормами Конституції України та стосовно неї мала місце дискримінація, що полягає у невжитті відповідачем по відношенню неї заходів по працевлаштуванню на відміну він всіх інших працівників, шляхом переведення за їх згодою на інше підприємство,
Крім цього вважає, що Росошанський ясла - садок «Сонечко» не ліквідовувався, а відбулась реорганізація юридичної особи у вигляді приєднання майнового комплексу Росошанського ясла-садочку «Сонечко» до майнового комплексу "Росошанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів - дошкільного навчального закладу «Сонечко» Росошанської ОТГ Липовецького району Вінницької області, а трудовий колектив дитячого садка злився з трудовим колективом школи. Ініціатором незаконного звільнення позивача, невиплати заробітної плати тощо, позивач вважає особисто голову сільської ради ОСОБА_5
Крім того, посилається на те, що її звільнення відбулось без попередньої згоди первинної профспілкової організації, членом якої вона була.
Ураховуючи те, що вищевказаними подіями було заплямовано її ділову репутацію, так як вона є кваліфікованим робітником, яку неодноразово відзначали заохоченнями, вважає що їй було заподіяно моральної шкоди, яку вона оцінила у 100000 гривень та просила суд стягнути із відповідача.
А тому з урахуванням уточненої позовної заяви поданої 22.02.2018 року просила:
- визнати протиправним та скасувати Розпорядження Росошанського сільського голови ОСОБА_5 №9 від 12 січня 2018 року за №9 «Про звільнення з роботи ОСОБА_3.»;
- поновити її на посаді завідуючої Росошанського ясла-садка «Сонечко» з 16 січня 2018 року;
- стягнути з Росошанської сільської ради Липовецького району Вінницької області на її користь невиплачену заробітну плату, починаючи з 01 січня 2018 року по 15 січня 2018 року;
- стягнути з Росошанської сільської ради Липовецького району Вінницької області на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з 16 січня 2018 року по день набрання рішенням законної сили;
- стягнути з Росошанської сільської ради Липовецького району Вінницької області на її користь моральну шкоду в розмірі 100000 (сто тисяч) гривень 00 копійок.
- вирішити питання понесених нею судових витрат.
Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 12 липня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Не погодившись із рішенням, позивач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, а також неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення і ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що вирішуючи справу суд першої інстанції не надав оцінки рядку письмових доказів, зокрема: наказу директора закладу Навчально- виховний комплекс: Росошанська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад «Сонечко» Росошанської ОТГ Липовецького району Вінницької області від 02.01.2018 №1 к/тр; листу директора Росошанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів ОСОБА_6 від 28.12.2017 року №157; листу голови РО Профспілки працівників освіти ОСОБА_7 №34 від 07.06.2018 року; листу Липовецької райради профспілки працівників освіти і науки України №21 від 23.01.2018 року; протоколу 2 сесії 8 скликання Росошанської сільської ради Липовецького району від 03.11.2017 року по питанню 3 Порядку денного; наказу відділу освіти Липовецької РДА від 24.09.2010 року № 55/3; витягу з титульного аркушу та сторінки 4 колективного договору між дирекцією та профспілковим комітетом Росошанського ДНЗ Липовецького району; протоколу звітно-виборних профспілкових зборів №1 від 03.10.2014 року; залишив поза уваго ділову репутації позивача; не дослідив передавальний акт та інші докази передачі майна від однієї юридичної особи до іншої; архівні довідки, згідно з якими до архівних установ Липовецького району не надходили документи на зберігання від Росошанського ясла-садка тощо.
На думку скаржника ОСОБА_3 суд першої інстанції безпідставно відхилив та не взяв до уваги позиції Верховного Суду та Вищого адміністративного Суду України, викладені у відповідних постановах, які остання вважає обов'язковими до застосування при вирішенні даної справи.
Крім того, аргументи апеляційної скарги полягають у тому, що судом не надано оцінки діям відповідача, зокрема щодо невиплати заробітної плати та визначення середньої заробітної плати.
Від відповідачів Росошанської сільської ради Липовецького району Вінницької області та ОСОБА_5, а також третіх осіб - Росошанський ясла-садок «Сонечко», заклад Навчально- виховний комплекс: Росошанська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад «Сонечко» Росошанської ОТГ Липовецького району Вінницької області відзиви на апеляційну скаргу ОСОБА_3 не надходили.
Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема, що виникають з трудових відносин - пункт 2 частини 1 статті 274 ЦПК України.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Саме в порядку письмового провадження вирішила розглядати дану справу колегія суддів в ухвалі від 04 жовтня 2018 року.
Право на працю є одним із конституційних прав, що потребує особливого захисту, проте колегія суддів вважає, що з огляду на пряму вказівку закону про можливість розгляду справ, що виникають з трудових правовідносин в порядку спрощеного провадження, характер спору, що виник між сторонами, подання сторонами і наявність в матеріалах справи достатніх письмових доказів про правовідносини сторін і відсутність вказівки в апеляційній скарзі на необхідність встановлення нових обставин, безпосереднього дослідження інших (крім письмових доказів), зазначена справа може і повинна бути розглянута в суді апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.
Вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, позовних вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.
Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Позивачем оспорюється правомірність розпорядження Росошанського сільського голови ОСОБА_5 №9 від 12 січня 2018 року за №9 «Про звільнення з роботи ОСОБА_3.».
Судом встановлено наступні обставини справи.
Наказом начальника відділу освіти Липовецької районної державної адміністрації Косач І. від 24.09.2010 року №55/3 ОСОБА_3 з 01.10.2010 року призначено на посаду завідуючої Росошанським дитячим садком за строковим трудовим договором з оплатою праці згідно чинного законодавства.
Згідно з статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Рішенням 2 сесії 8 скликання Росошанської сільської ради Липовецького району від 03.11.2017 року №15 було прийнято рішення про ліквідацію Росошанського ясла - садка «Сонечко» як юридичної особи та утворення ліквідаційної комісії.
Відповідно до розпорядження голови Росошанської сільської ради Липовецького району за №49 «Про попередження працівників про наступне вивільнення у порядку п. 1 ст. 40 КЗпП України від 14.11.2017 року працівники Росошанського ясла - садка «Сонечко» Росошанської сільської ради попереджені про наступне вивільнення, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації посад працівників на підставі п. 1 ст. 40, ст.49-2 КЗпП України, зокрема: завідувача Росошанським ясла - садком «Сонечко» - ОСОБА_3 та бухгалтера цієї установи ОСОБА_9
В п. 2 згаданого Розпорядження зазначено, що фактичне вивільнення працівників здійснюватиметься шляхом окремого розпорядження не пізніше ніж через 2 місяці з дня видання цього розпорядження.
Про наступне вивільнення завідувача Росошанським ясла - садком «Сонечко» - ОСОБА_3 останню було повідомлено шляхом направлення 15.11.2017 року попередження відповідного змісту.
Відповідно до Розпорядження голови Росошанської сільської ради Липовецького району за №9 від 12.01.2018 року ОСОБА_3 звільнено із посади завідувача Росошанського ясла - садка «Сонечко» з 15.01.2018 року, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації посад працівників п. 1 ст. 40 КЗпП України; бухгалтеру закладу «Навчально виховний комплекс Росошанська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад «Сонечко» виплатити ОСОБА_3 компенсацію за невикористану відпустку 12 календарних днів (період з 01.10.2017) та вихідну допомогу в розмірі середньомісячного заробітку.
Також судом встановлено, що позивач знаходилась в трудових відносинах з юридичною особою Росошанський ясла-садок «Сонечко», відомості про припинення якої внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 18.04.2018 року. Отже із зазначеної дати юридична особа Росошанський ясла-садок «Сонечко» припинала своє існування і перестала бути учасником цивільно- правових відносин.
Відомості про наявність правонаступників в даної юридичної особи - відсутні. Юридична особа Росошанський ясла-садок «Сонечко», як і юридична особа Заклад навчально - виховний комплекс Росошанська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад «Сонечко» Росошанської ОТГ Липовецького району Вінницької області, враховуючи приписи ст. 81 ЦК України є юридичними особами приватного права, оскільки створені на підставі установчих документів, якими є їх статути.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції вірно виходив із того, що оскаржуване позивачем рішення прийнято відповідачем згідно норм діючого законодавства, при цьому не було допущено порушень прав або інтересів позивача, а відтак підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.
Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Із змісту наведеної норми убачається, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником, зокрема: ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників.
При цьому вживані у зазначеному пункті поняття: «ліквідація», «реорганізація», «перепрофілювання», «банкрутство», «скорочення чисельності або штату працівників» - стосуються саме підприємств, установ, організацій як юридичних осіб, а не їх структурних підрозділів.
За таких обставин підставою для розірвання з працівником трудового договору у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України може бути ліквідація саме підприємства, установи, організації як юридичної особи. Ліквідація структурного підрозділу юридичної особи зі створенням чи без створення іншого структурного підрозділу не є ліквідацією юридичної особи.
Відповідно до статті 81 ЦК України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.
Натомість юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
Статтею 104 ЦК України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Отже, ліквідація - це така форма припинення юридичної особи, при якій припиняються всі її права та обов'язки. У разі ліквідації вся чисельність працівників скорочується та весь штат працівників звільняється.
Відтак діюче законодавство не передбачає можливості поновлення працівника в юридичній особі приватного права, яка припинила своє існування.
По справі судом встановлено, що мала місце саме ліквідація Росошанського дитячого ясла - садка «Сонечко» з метою оптимізації мережі навчально - виховних закладів та реалізації конструктивного права дитини на доступність та безоплатність загальної освіти, що було предметом розгляду 2 сесії 8 скликання Росошанської сільської ради 03.11.2017 року, за наслідками якої було прийнято рішення за №15 про ліквідацію юридичної особи Росошанський ясла - садок «Сонечко».
З відомостей, отриманих з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, вбачається, що 18.04.2018 було внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи Росошанського ясла - садочку «Сонечко» №11561110007000255.
З цих самих підстав необґрунтованими є твердження апелянта про те, що фактично відбулась реорганізація Росошанського ясла - садка «Сонечко», а не його ліквідація.
Відтак аргументи 1,2,3,15,18,19 апеляційної скарги ОСОБА_3 є безпідставними та не заслуговують на увагу.
Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.
Разом з тим, судом першої інстанції вірно враховано, що в даному випадку в процесі працевлаштування осіб, які підлягають звільненню у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, на вакантні посади і робочі місця, не діють правила про перевагу на залишення на роботі, встановлені статтею 42 КЗпП України.
Вивільнення всіх працівників проводилося у зв'язку з повною ліквідацією підприємства, що свідчить про відсутність в ньому будь-яких вакансій. А відтак ніяких переваг на працевлаштування, на переведення на іншу роботу в разі звільнення в зв'язку з повною ліквідацією у такому випадку не передбачено, а тому доводи апеляційної скарги 24,25,26 не також є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах трудового законодавства.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що звільнення позивача ОСОБА_3 відповідачем відбулось без порушення встановленого законом порядку, оскільки після ліквідації юридичної особи - Росошанський ясла - садок «Сонечко створена нова установа, яка не є його правонаступником, а тому у відповідача не виникло зобов'язання щодо працевлаштування звільнених працівників.
Таким чином доводи касаційної скарги про те, що відповідачем не було запропоновано іншої роботи, не заслуговують на увагу, оскільки вивільнення проводилося у зв'язку з ліквідацією підприємства, а отже, такі вакансії відсутні.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, копії наказу виданого директором», закладу Навчально- виховний комплекс: Росошанська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад «Сонечко» Росошанської ОТГ Липовецького району Вінницької області від 02.01.2018 року №3/А5 «Про затвердження штатного розпису» затверджено штатний розпис дошкільного підрозділу закладу, відповідно до якого посада завідуючої відсутня.
Посилання в апеляційній скарзі (аргументи 5, 8, 9, 10) на те, що суд відхилив правові позиції Вищого адміністративного Суду України та Верховного суду викладені у постановах від 10.10.2018 року у справі №819/3280/15, 24.01.2018 року у справі №806/608/16 є помилковими і не впливають на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Так, зазначені правові позиції сформульовані в адміністративних справах і в них йдеться про правову оцінку ситуацій, що складаються у випадку реорганізації чи ліквідації органів держави, які виконують її функції, а не юридичних осіб приватного права.
Частиною 3 статті 492 КЗпП України передбачено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 48 Закону №5067 масовим вивільненням з ініціативи роботодавця (крім випадку ліквідації юридичної особи) є одноразове або протягом:
1) одного місяця: вивільнення 10 і більше працівників на підприємстві з чисельністю від 20 до 100 працівників;
- вивільнення 10 і більше відсотків працівників на підприємстві з чисельністю від 101 до 300 працівників;
2) трьох місяців - вивільнення 20 і більше відсотків працівників на підприємстві, незалежно від чисельності працівників.
Таким чином, аргумент апеляційної скарги 27 про те, що суд першої інстанції не надав оцінки доказу, який підтверджує порушення відповідачем ст. 49-2 КЗпП та абз. 3 п. 4 ч.3 ст.50 ЗУ «Про зайнятість населення» є таким, щ не заслуговує на увагу.
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно звільнення позивача без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (аргумент 23) також є безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до статті 431 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках, зокрема: ліквідації підприємства, установи, організації та звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службових осіб центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян.
Із аналізу зазначеної норми вбачається, що при ліквідації звільнення працівників провадиться на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.
Вірно встановлені судом першої інстанції обставини підтверджують, що порушень прав позивача з боку відповідача при її звільненні не було допущено, а відтак відстави вважати таке рішення (розпорядження) протиправним відсутні.
Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення з Росошанської сільської ради Липовецького району Вінницької області на користь позивача невиплаченої заробітної плати починаючи з 01.01.2018 року по 15.01.2018 року суд першої інстанції вірно виходив із положень статті 112 ЦК України, яка визначає обов'язковість звернення працівника, в разі ліквідації юридичної особи, до ліквідаційної комісії за належними її до виплати сум.
В матеріалах справи відсутні докази такого звернення позивачем ОСОБА_3, а тому відповідно до частини 5 статті 112 ЦК України такі вимог являються погашеними, що є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.
Вірним є також висновок суду першої інстанції щодо вимог ОСОБА_3 про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з 16.01.2018 року по день набрання судовим рішенням законної сили, оскільки остання в трудових відносинах із Росошанською сільською радою Липовецького району Вінницької області не перебувала.
А прийняття сільським головою розпорядження про звільнення позивача не змінює сутності трудових відносин, які у неї існували з Росошанським ясла-садок «Сонечко» і не можуть слугувати доказом їх існування між нею та Росошанською сільською радою Липовецького району Вінницької області.
Крім того, згідно частини 3 статті 96 ЦК України учасник (засновник) юридичної особи, яким являється Росошанська сільська рада не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи Росошанський ясла-садок «Сонечко», а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.
Оскільки в ході судового розгляду позивачем не наведено доказів наявності протиправних діянь Росошанської сільської ради Липовецького району Вінницької області по відношенню до неї, позов в частині стягнення моральної шкоди також не підлягає до задоволення за відсутності відповідних підстав, визначених у законі.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності та приписів ст. 1167 ЦК України обов'язковими складовими для відшкодування моральної (немайнової) шкоди є: наявність такої шкоди, протиправність рішення, дії чи бездіяльності її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Таким чином, колегія суддів вважає суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 12 липня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий: Стадник І.М.
Судді:Міхасішин І.В.
Войтко Ю.Б.