Справа № 127/24404/18
Провадження № 22-ц/801/108/2018
Категорія: 58
Головуючий у суді 1-ї інстанції Луценко Л.В.
Доповідач:Міхасішин І. В.
27 листопада 2018 рокуСправа № 127/24404/18м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
головуючого: Міхасішина І.В.,
суддів: Стадника І.М., Войтка Ю.Б.,
за участю секретаря судового засідання: Топольської В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу № 127/24404/18 за позовом ОСОБА_3 до управління Служби безпеки України у Закарпатській області про звільнення майна з-під арешту
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 27 вересня 2018 року про відмову у відкритті провадження, постановлену у складі судді Луценко Л.В.,
встановив:
У вересні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління СБУ в Закарпатській області, який мотивував тим, що він є власником автомобіля «DAIMLERCHRYSLER VITO 111CDI» № кузова НОМЕР_2, 2005 року випуску, державний № НОМЕР_1.
05 вересня 2018 року з довідки регіонального сервісного центру Вінницької області йому стало відомо, що у 2010 році на згаданий вище автомобіль слідчим СВ УСБУ в Закарпатській області Гінцяком А. у кримінальній справі №835 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 201 КК України було накладено арешт. Згодом 18 січня 2012 року кримінальну справу було закрито, а відносно ОСОБА_5 складено протокол про порушення митних правил за ст. 352 МК України. Постановою Староміського районного суду м. Вінниці від 17 лютого 2012 року у справі №221/1035/2012 ОСОБА_5 було визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 352 МК України та застосовано стягнення у вигляді конфіскації в дохід держави автомобілів, в тому числі і належного йому на праві власності. Згідно з довідкою Вінницького міського суду Вінницької області №06-14/139/2018 від 21 вересня 2018 року, постанова Староміського районного суду м. Вінниці в частині конфіскації автомобіля на виконання до органів державної служби не надсилалася.
З тих підстав, що відповідно до п.4 ч.1 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції 1999 року) строк пред'явлення до виконання постанови в справі про адміністративне правопорушення закінчився, належний йому автомобіль не може бути конфіскованим, а тому відповідно до ст. 391 ЦК України просив зняти арешт, накладений на підставі постанови слідчого СВ УСБУ в Закарпатській області Гінцяка А. від 04 лютого 2010 року
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27 вересня 2018 року у відкриття провадження у цивільній справі відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційну скаргу мотивував тим, що необґрунтованими є висновки суду першої інстанції про те, що в порядку цивільного судочинства не належить здійснювати захист права власності на майно, на яке накладено арешт в кримінальному провадженні, оскільки вирок у кримінальному провадженні не ухвалювався, кримінальна справа закрита, а щодо винної особи складено протокол про адміністративне правопорушення.
Управлінням СБУ в Закарпатській області на апеляційну скаргу надано відзив (пояснення), в якому зазначено, що на дату закриття кримінальної справи, остання перебувала в провадженні СВ УСБУ у Вінницькій області, до якого була передана за підслідністю, а тому повноважним органом досудового слідства, який повинен був вирішити питання щодо речових доказів чи заходів забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна є орган, який закрив справу. В зв'язку з цим, у разі прийняття рішення про зняття арешту з майна, УСБУ в Закарпатській області не буде наділений повноваженнями щодо його виконання.
В судовому засіданні ОСОБА_3 вимоги апеляційної скарги підтримав, з підстав, зазначених в ній, просив скаргу задовольнити.
Представник УСБУ в Закарапатській області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином, надіслав до апеляційного суду заяву, в якій зазначив про неможливість прибути в судове засідання з поважних причин, а також не заперечував проти розгляду справи у відсутність представника УСБУ в Закарпатській області.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
По справі встановлено, що на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виданого Вінницьким ВРЕР УДАІ УМВС України у Вінницькій області НОМЕР_3 червня 2009 року, ОСОБА_3 є власником автомобіля «DAIMLERCHRYSLER VITO 111CDI» №кузова НОМЕР_2, 2005 року випуску, державний № НОМЕР_1.
Згідно з довідкою регіонального сервісного центру Вінницької області 04 лютого 2010 року на згаданий вище автомобіль слідчим СВ УСБУ в Закарпатській області Гінцяком А. накладено арешт.
Постановою Староміського районного суду м. Вінниці від 17 лютого 2012 року у справі адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 №221/1035/2012, яка набрала законної сили 19 березня 2012 року, ОСОБА_5 було визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 352 МК України та застосовано стягнення у вигляді конфіскації в дохід держави автомобілів, в тому числі автомобіля, належного ОСОБА_3
Вказаною постановою встановлено, що 18 січня 2012 року заступником начальника СВ УСБУ України у Вінницькій області закрита кримінальна справа №835, яка була порушена за фактом контрабанди транспортних засобів, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 201 КК України.
Відповідно до довідки Вінницького міського суду Вінницької області №06-14/139/2018 від 21 вересня 2018 року, постанова Староміського районного суду м. Вінниці від 17 лютого 2012 року в частині конфіскації автомобіля на виконання до органів державної служби не надсилалася.
За змістом статей 5, 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
ОСОБА_3 обрано спосіб захисту свого права власності шляхом зняття арешту на автомобіль, накладеного в рамках кримінального провадження.
Вказані правовідносини виникли за дії КПК України від 1960 року.
Порядок накладання арешту на майно та скасування арешту було урегульовано у статтях 126, 234 КПК України від 1960 року.
19 листопада 2012 року набула чинності нова редакція КПК України, в якому порядок скасування арешту майна врегульовано статтею 174 цього Кодексу.
Тобто, за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 КПК України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.
При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, а саме у порядку, передбаченому КПК 1960 року.
Отже, чинним кримінальним процесуальним законом передбачено способи захисту прав власника, який не є учасником кримінального провадження і, разом з тим, чинним цивільно-процесуальним законом не передбачена можливість такого захисту у порядку цивільного судочинства.
Оцінку правомірності процесуального документа, ухваленого в порядку кримінального судочинства, не може бути надано у порядку іншого, а саме цивільного судочинства, оскільки КПК України передбачено порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності органу досудового розслідування.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 461/233/17-ц.
Згідно із п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, суд першої інстанції з дотриманням норм процесуального права дійшов правильного висновку, що ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та відмовив у відкритті провадження у справі.
Ухвала суду є законною та обґрунтованою, постановленою з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 27 вересня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 28 листопада 2018 року.
Головуючий: І.В. Міхасішин
Судді: І.М. Стадник
Ю.Б. Войтко