Справа №:755/13193/18
"28" листопада 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного провадження, цивільну справу за позовом: ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА» про стягнення страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, -
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА» страхове відшкодування у розмірі 11 499,66 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 10 жовтня 2015 року у смт. Ладан Чернігівської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю та з вини ОСОБА_2, внаслідок якої ушкоджено припаркований автомобіль позивача «HYUNDAI GETZ», державний номерний знак НОМЕР_1, чим завдано йому майнову шкоду. Вина ОСОБА_2 підтверджується повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколом). Внаслідок ДТП ОСОБА_1 була завдана майнова шкода у розмірі 5 160,50 грн., що підтверджується ремонтною калькуляцією № цб-3456 від 17.11.2015 р. та Актом огляду транспортного засобу від 29.10.2015 р. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована ПрАТ «СК «НОВА» за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АІ/ 5838561. 10 жовтня 2015 року позивач звернувся до ПрАТ «СК «НОВА» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про виплату страхового відшкодування. Однак відповідач, у встановлені п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV строки страхове відшкодування не виплатив. Тому позивачем нараховано 4 217,76 грн. пені, 403,00 грн. 3 % річних та 1718,40 грн. інфляційного збільшення боргу.
11 вересня 2018 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.
Копію вказаної ухвали з копією позовної заяви та доданими до неї документами відповідачем не було отримано, а конверт разом з копією ухвали про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками повернувся до суду «за закінченням терміну зберігання», а позивачем копію ухвали про відкриття провадження у справі було отримано 24 жовтня 2018 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на позовну заяву, позивачем додаткових пояснень до суду подано не було.
Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу HYUNDAI GETZ, державний номерний знак НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 24.12.2013 р.
10 жовтня 2015 р. за адресою АДРЕСА_1 сталася дорожньо-транспортна пригоди за участю позивача та ОСОБА_2, який керуючи автомобілем з державним номерним знаком НОМЕР_4 ушкодив належний позивачу транспортний засіб. Свою вину у вказаній дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_2 визнав, що підтверджується повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від 10.10.2015 р.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належний позивачу транспортний засіб зазнав ушкоджень та для його відновлення необхідно провести фарбування кришки багажника та задній бампер, що підтверджується актом огляду транспортного засобу від 29.10.2015 р. та повідомленням про ДТП від 10.10.2015 р.
Як вбачається з роздруківки Поліса № АІ5838561 та повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 10.10.2015 р. цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 станом на дату завдання шкоди була застрахована ПрАТ «Страхова компанія «НОВА».
Вартість ремонтних робіт, необхідних для відновлення пошкодженого автомобіля позивача складає 5 160 грн. з ПДВ, або 4 300,42 грн. без ПДВ та підтверджується ремонтною калькуляцією № цб-3456 від 17.11.2015 р.
Позивач звертався до відповідача з повідомленням про ДТП від 10.10.2015 р. та заявою про виплату страхового відшкодування. Було складено акт огляду транспортного засобу від 29.10.2015 р., долучений позивачем до позовної заяви.
Як зазначає позивач та підтверджує доданою до позовної заяви розпискою, жодного страхового відшкодування від відповідача він не отримував, рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування від відповідача також не надходило.
Жодних заперечень проти вищезазначених обставин та наявних по справі доказів відповідач не подав, їх не спростував. Тому суд вважає вищенаведені обставини доведеними, а подані на їх підтвердження докази достовірними.
Як вбачається з обставин справи, між сторонами виникли правовідносини щодо відшкодування збитків за позадоговірними (деліктними) зобов'язаннями, а також правовідносини страхування. Правовідносини, що виникають з позадоговірних (деліктних) зобов'язань регулюються нормами Цивільного кодексу України (ЦК України). До правовідносин страхування підлягають застосуванню норми ЦК України, Закону України «Про страхування» та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
У відповідності до положень ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Діяльність, пов'язана з використанням транспортних засобів є джерелом підвищеної небезпеки у відповідності до ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, яка завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів підлягає обов'язковому страхуванню у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування».
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору, що визначено положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України.
Статтею 980 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору страхування, може бути, зокрема, відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Пунктом 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено обов'язок відповідача, як страховика, у разі настання страхового випадку відшкодувати у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.
Пунктом 9.2. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.
Максимальний розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України станом на дату завдання шкоди позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди складав 25 000 гривень у відповідності до п. 1 Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг «Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України» від 17.11.2011 р. № 698.
Отже позовні вимоги заявлено в межах суми, що підлягає відшкодування за шкоду заподіяну майну потерпілого.
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно вимог п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його, або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України встановлений обов'язок страховика здійснити страхову виплату у разі настання страхового випадку.
У відповідності до ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Пунктом 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що при відшкодуванні витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Таким чином страховим відшкодуванням, про стягнення якого заявлена позовна вимога у цій справі, є страхова виплата відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача пені на підставі п.36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в розмірі 4217,76 гривень, та стягнення 3% річних в сумі 403 гривні та інфляційного збільшення боргу в сумі 1718,40 гривень на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п.36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
За змістом ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов'язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов'язання воно може бути грошовим або не грошовим.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.
Згідно з ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
З огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов'язання, виплату страхового відшкодування, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до п.36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та статті 625 ЦК України.
За вказаних обставин, суд приймає розрахунки надані позивачем в частині стягнення з відповідача пені на підставі п.36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в розмірі 4217,76 гривень, та 3% річних в сумі 403 гривні, інфляційного збільшення боргу в сумі 1718,40 гривень на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.
В той же час, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, норми ст. 1190 ЦК України, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, оскільки вони регулюють правовідносини, що виникають внаслідок заподіяння шкоди спільними діями або бездіяльністю декількох осіб. Натомість з обставин справи вбачається, що шкода заподіяна лише внаслідок дій ОСОБА_2, що спричинили дорожньо-транспортну пригоду. Відповідач лише застрахував цивільно-правову відповідальність останнього й зобов'язаний здійснити страхове відшкодування в межах максимального розміру страхової виплати.
Заявлені позивачем судові витрати складаються з судового збору у розмірі. 704,80 грн., сплата якого підтверджується квитанцією від 19.07.2018 р., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України.
З урахуванням викладеного, на підставі ст. ст. 980, 988, 1166, 1187 - 1188, 1192 ЦК України, ст.ст. 7, 9 Закону України «Про страхування», ст. ст. 6, 9, 22, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись ст. ст. 2, 10, 49, 76-81, 89, 141, 264 - 265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_2) до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА» (код ЄДРПОУ: 31241449, місцезнаходження: м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 11) про стягнення страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» на користь ОСОБА_1 5 160 гривень 50 копійок страхового відшкодування, 4217 гривень 76 копійок пені на підставі п.36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», 3% річних в сумі 403 гривні та інфляційне збільшення в сумі 1718,40 гривень на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, та судовий збір в сумі 704 гривні 40 копійок, в всього 12204 (дванадцять тисяч двісті чотири) гривні 46 (сорок шість) копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: