Ухвала
14 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 161/15362/16-ц
провадження № 61-20342св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М.
(суддя-доповідач)
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: Державна казначейська служба України, Генеральна прокуратура України,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Генеральної прокуратури України на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 лютого 2017 року у складі судді Олексюка А. В. та рішення Апеляційного суду Волинської області від 28 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Карпук А. К., Бовчалюк З. А., Стрільчука В. А.,
Відповідно до підпункту 14 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Позовна заява мотивована тим, що 06 серпня 2014 року ОСОБА_1 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 08 серпня 2014 року ОСОБА_1 відсторонено від посади начальника Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі - ПнРУ ДПС України), строком на два місяці до 04 жовтня 2014 року.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва застосовано щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено розмір застави у межах 40 розмірів мінімальних заробітних плат, що становить 48 720 грн.
Наказом голови ДПС України від 11 серпня 2014 року № 664-ос ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Луцького прикордонного загону ПнРУ ДПС України, згідно з підпунктом 6 пункту 127 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, та зараховано у розпорядження начальника ПнРУ ДПС України.
Крім того, 25 вересня 2014 року відносно ОСОБА_1 було зареєстровано ще одне кримінальне провадження, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною другою статті 410 КК України. 31 жовтня 2014 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 410 КК України.
По закінченню досудових розслідувань у цих кримінальних провадженнях було складено обвинувальні акти, які було направлено до Луцького міськрайонного суду Волинської області.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду вказані кримінальні провадження було об'єднано в одне судове провадження.
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 червня 2016 року ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, виправдано у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив стягнути з Державної казначейської служби України відшкодування втраченого ним заробітку за період з серпня 2014 року по жовтень 2016 року включно у сумі 238 489,49 грн; стягнути з Державної казначейської служби України на його користь відшкодування понесених витрат на правову допомогу у кримінальних провадженнях у сумі 67 933,33 грн.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 лютого 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 238 489,49 грн на відшкодування втраченого ним заробітку (грошового забезпечення) за період з серпня 2014 року по жовтень 2016 року включно.
Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 67 933,33 грн на відшкодування понесених ним витрат на правову допомогу у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_1 за частиною третьою статті 368 КК України та кримінальному провадженню по обвинуваченню ОСОБА_1 за частиною другою статті 410 КК України.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 органами, що здійснювали оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратурою та судом не було роз'яснено порядку поновлення його порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди відповідно до норм Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», тому позивач правомірно звернувся з такими вимогами в судовому порядку. Згідно з довідками Державної прикордонної служби України - військової частини НОМЕР_1 позивач внаслідок відсторонення від посади недоотримав належну йому заробітну плату, та за надання правової допомоги під час досудового слідства і здійснення судового розгляду вказаних кримінальних проваджень поніс відповідні витрати, які підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України.
Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 28 квітня 2017 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 лютого 2017 року змінено.
Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 232286,08 грн на відшкодування втрачених грошових доходів, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що грошове забезпечення, яке втратили військовослужбовці внаслідок незаконних дій, відшкодовується їм відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду». Крім того, ОСОБА_1 має право одержати відшкодування втрачених доходів у зв'язку з постановленням виправдувального вироку, з урахуванням положень Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 травня 2008 року № 425.
У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Генеральна прокуратура України,посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та закрити провадження у цій справі.
Касаційна скарга, крім іншого мотивована тим, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення втраченого заробітку та витрат на правову допомогу повинні розглядатися судом в порядку кримінального провадження.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
Враховуючи, що Генеральна прокуратура України оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної та суб'єктної юрисдикції, цю справу слід передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Керуючись частиною шостою статті 403, частиною четвертою
статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, за касаційною скаргою Генеральної прокуратури України на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 лютого 2017 року та рішення Апеляційного суду Волинської області від 28 квітня 2017 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. О. Лесько
В. В. Пророк
В. М. Сімоненко
І. М. Фаловська