Постанова
Іменем України
15 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 484/1943/16-ц
провадження № 61-34214св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д.Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
представник відповідача - ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 08 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В., Ямкової О. О.,
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У червні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що з грудня 2008 року він перебував зі ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 грудня 2008 року шлюб між ними було розірвано.
За час шлюбу ними було придбано наступне майно: пилосос електричний VС-1810 вартістю 400,00 грн, лампу паяльна «Мотор Січ ЛП-2М» вартістю 150,00 грн, духову шафу «ВЕКО» вартістю 3 000,00 грн, пральну машину «ВЕКО» вартістю 3 200,00 грн, холодильник «ДНЕПР-212» вартістю 3 000,00 грн, електричний водонагрівач «TERMOPAN» вартістю 950,00 грн, морозильну камеру «ZANUSSI» вартістю 4 300,00 грн, ванну вартістю 500,00 грн, телевізор «SAMSUNG» вартістю 2 000,00 грн, дерев'яне ліжко вартістю 300,00 грн, два інкубатори вартістю 1 000,00 грн, два столи вартістю 600,00 грн, два дерев'яні пенали вартістю 200,00 грн, п'ять табуреток вартістю 250,00 грн, два паласи розміром 2х3 м вартістю 600,00 грн, сім труб довжиною по 10 м кожна вартістю 1 400,00 грн, п'ятдесят металевих труб довжиною по 2 м кожна вартістю 2 000,00 грн, вісім секцій металевої огорожі довжиною по 2 м кожна вартістю 1 200,00 грн, 87 листів шиферу вартістю 1 740,00 грн, одна тонна вугілля вартістю 2 000,00 грн, 10 рулонів металевої сітки «Рабиця» вартістю 1 700,00 грн, обрізна дошка об'ємом 1 куб. м вартістю 1 500,00 грн, металева ємність для води об'ємом 320 л вартістю 200,00 грн, електрообігрівач вартістю 300,00 грн, електром'ясорубка вартістю 600,00 грн, вісім мішків насіння соняшника вартістю 2 000,00 грн, два мішки цукру вартістю 1 000,00 грн, 1,5 мішка борошна вартістю 375,00 грн.
Вказував, що після розірвання шлюбу між сторонами не досягнуто згоди щодо поділу спільного майна подружжя, тому ОСОБА_4 просив суд здійснити поділ спільного майна подружжя, виділивши йому у власність: електричний водонагрівач «TERMOPAN» вартістю 950,00 грн, ванну вартістю 500,00 грн, телевізор «SAMSUNG» вартістю 2 000,00 грн, духову шафу «ВЕКО» вартістю 3 000,00 грн, холодильник «ДНЕПР-212» вартістю 3 000,00 грн, два столи вартістю 600,00 грн, два паласи розміром 2х3 м вартістю 600,00 грн, сім труб довжиною по 10 м кожна вартістю 1 400,00 грн, 10 рулонів металевої сітки «Рабиця» вартістю 1 700,00 грн, 250 кг насіння соняшнику вартістю 2 000,00 грн, два інкубатори вартістю 1 000,00 грн, електрообігрівач вартістю 300,00 грн, електром'ясорубку вартістю 600,00 грн, паяльну лампу вартість 150,00 грн, всього майна вартістю 18 100,00 грн, а решту майна загальною вартістю 18 365, 00 грн виділити у власність ОСОБА_5
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 листопада 2016 року у складі судді Мельничук О. В. у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач у порушення вимог статей 10, 60 ЦПК України 2004 року не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження придбання майна, щодо поділу якого подано позов, за час шлюбу та наявності цього майна на момент поділу.
Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 08 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 листопада 2016 року скасовано в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, а саме: пилососа електричного VС-1810 вартістю 400,00 грн, лампи паяльної «Мотор Січ ЛП-2М» вартістю 150,00 грн, духової шафи «ВЕКО» вартістю 3 000,00 грн, пральної машини «ВЕКО» вартістю 3 200,00 грн, холодильника «ДНЕПР-212» вартістю 3 000,00 грн, електричного водонагрівача «TERMOPAN» вартістю 950,00 грн, морозильної камери «ZANUSSI» вартістю 4 300,00 грн, ванни вартістю 500,00 грн, телевізора «SAMSUNG» вартістю 2 000,00 грн, дерев'яного ліжка вартістю 300,00 грн, двох інкубаторів вартістю 1 000,00 грн, двох столів вартістю 600,00 грн, двох дерев'яних пеналів вартістю 200,00 грн, п'яти табуреток вартістю 250,00 грн, двох паласів розміром 2х3 м вартістю 600,00 грн, семи труб довжиною по 10 м кожна вартістю 1 400,00 грн, п'ятдесяти металевих труб довжиною по 2 м кожна вартістю 2 000,00 грн, восьми секцій металевої огорожі довжиною по 2 м кожна вартістю 1 200,00 грн, 87 листів шиферу вартістю 1 740,00 грн, однієї тонни вугілля вартістю 2 000,00 грн, 10 рулонів металевої сітки «Рабиця» вартістю 1 700,00 грн та ухвалено у цій частині нове рішення про часткове задоволення вказаних вимог, провівши поділ цього майна загальною вартістю 30 490,00 грн, шляхом стягнення зі ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошової компенсації вартості 1/2 частини майна у розмірі 15 245,00 грн.
Рішення суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, а саме: обрізної дошки об'ємом 1 куб. м, металевої ємкості для води об'ємом 320 л, електрообігрівача, електром'ясорубки, восьми мішків насіння соняшника, двох мішків цукру, 1,5 мішка борошна залишено без змін.
Стягнуто зі ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 972,31 грн.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що спірне нерухоме майно було придбано сторонами за час шлюбу. Отже, це майно відповідно до статті 60 СК України належить їм на праві спільної сумісної власності, а згідно з частиною першою статті 70 СК України частки сторін у цьому майні є рівними. Висновок місцевого суду про недоведеність позивачем придбання спірного майна за час шлюбу спростовується наданими чеками, гарантійно-технічною документацією, які свідчать про дату придбання та вартість майна. Встановивши, що відповідач розпорядилася спірним майном на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї, то суд стягнув з неї грошову компенсацію вартості 1/2 частини цього майна.
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що статтями 10, 60 ЦПК України 2004 року передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Однак, у порушення вказаних вимог процесуального законодавства позивач не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження придбання майна, про поділ якого було подано позов, за час шлюбу та наявності цього майна на момент його поділу. Крім того, пред'являючи вимогу про поділ побутової техніки і предметів побутового призначення позивач не зазначив індивідуальні ознаки кожної речі, рік придбання, їх вартість. На підставі вказаного суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4, яке було помилково скасовано апеляційним судом.
У серпні 2017 року ОСОБА_4 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваного рішення апеляційного суду немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У червні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням вимог процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Статтею 60 СК України встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.
У статті 68 СК України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження таким майном після розірвання шлюбу здійснюється співвласником виключно за взаємною згодою.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (стаття 70 СК України).
Встановивши, що спірне майно було придбане сторонами за час шлюбу, при цьому відповідачем не надано належних і допустимих доказів на спростування презумпції спільності майна подружжя, апеляційний суд, з урахуванням вказаних норм матеріального права та обставин справи, дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 10, 60, 212 ЦПК України 2004 року, дійшов правильного висновку, що це майно відповідно до статті 60 СК України належить сторонам на праві спільної сумісної власності, а згідно з частиною першою статті 70 СК України частки сторін у цьому майні є рівними.
Оскільки відповідач розпорядилася спірним майном на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї, то апеляційний суд обґрунтовано стягнув з неї грошову компенсацію вартості 1/2 частини цього майна.
З указаного вбачається, що доводи касаційної скарги на правильність висновку суду не впливають, оскільки спростовуються встановленими обставинами справи. Інші доводи касаційних скарг фактично стосуються переоцінки доказів та встановлених на їх підставі обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну ОСОБА_5, яка діє через представника ОСОБА_6, залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 08 лютого 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Ю. В. Черняк