Постанова
Іменем України
22 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 569/4800/16-ц
провадження № 61-30739 св 18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду АнтоненкоН. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Національний університет водного господарства та природокористування,
третя особа - первинна профспілкова організація № 1 профспілка «Баграм» працівників Національного університету водного господарства та природокористування,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Національного університету водного господарства та природокористування на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 березня 2017 року в складі судді Бердія М. А. та на ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 31 травня 2017 року в складі колегії суддів Боймиструка С. В., Шеремет А. М., Хилевича С. В.,
У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Національного університету водного господарства та природокористування (далі - НУВГП), третя особа первинна профспілкова організація № 1 профспілка «Баграм» працівників НУВГП (далі - ПС «Баграм») та просив визнати незаконним і скасувати наказ виконувача обов'язків ректора НУВГП ОСОБА_5 від 22 березня 2016 року № 163 про звільнення з 28 березня 2016 року ОСОБА_4 із займаної посади провідного інженера сектору поточного ремонту експлуатаційно-технічного відділу НУВГП, поновити його на зазначеній посаді та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 31 травня 2017 року, позов задоволено, визнано незаконним та скасовано наказ виконувача обов'язків ректора НУВГП ОСОБА_5 від 22 березня 2016 року № 163 про звільнення з 28 березня 2016 року ОСОБА_4 із займаної посади провідного інженера сектору поточного ремонту експлуатаційно-технічного відділу НУВГП, поновлено ОСОБА_4 на посаді провідного інженера сектору поточного ремонту експлуатаційно-технічного відділу НУВГП, стягнуто з НУВГП на користь ОСОБА_4 23 264,50 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
15 червня 2017 року Національний університет водного господарства та природокористування подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вказані судові рішення та просила скасувати їх як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права та не ґрунтуються на обставинах справи.
В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що НУВГП звертався до профспілки з поданням для отримання згоди на звільнення працівника, а також, що можливість запропонувати ОСОБА_4 іншу вакантну посаду була відсутня, оскільки в університеті була лише одна посада провідного інженера.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 червня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
У серпні 2017 року ПС «Баграм» подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на зазначену касаційну скаргу та просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки суди на підставі дослідження належних доказів дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» дана справа передана до Верховного Суду.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Суди встановили, що з 21 жовтня 2014 року ОСОБА_4 працював на посаді провідного інженера сектору поточного ремонту експлуатаційно-технічного відділу НУВГП.
З 05 грудня 2015 року ОСОБА_4 є членом профспілкового комітету первинної профспілкової організації № 1 профспілки «Баграм» працівників НУВГП.
Наказом ректора НУВГП ОСОБА_6 від 30 грудня 2015 року № 721 «Про введення в дію штатного розпису» відділу кадрів доручено забезпечити переведення, прийняття та скорочення працівників, відповідно до затверджених посад у штатному розписі від 01 грудня 2015 року, з дотриманням вимог законодавства.
Відповідно до пункту 1.3 наказу ректора НУВГП ОСОБА_6 від 25 січня 2015 року К № 42 скорочено посаду провідного інженера сектору поточного ремонту експлуатаційно-технічного відділу. Відділу кадрів доручено запропонувати працівникам, які підлягають звільненню, вакантні посади відповідно до їх кваліфікації (пункт 2.2 цього наказу).
25 січня 2016 року відділ кадрів склав акт про відмову ОСОБА_4 ознайомитися з даним наказом, про що зроблено відмітку в додатку № 3 до наказу.
Наказом виконувача обов'язків ректора НУВГП ОСОБА_5 від 22 березня 2016 року К № 163 «Про особовий склад» звільнено ОСОБА_4 з 28 березня 2016 року з посади провідного інженера сектору поточного ремонту експлуатаційно-технічного відділу НУВГП на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Відповідно до листа Управління держпраці в Рівненській області від 10 травня 2016 року № 01-14/1076 стосовно ректора НУВГП складений акт щодо порушення вимог статті 43 КЗпП України, а також переданий до Рівненського міського суду протокол про відповідне адміністративне правопорушення.
Згідно з частиною першою статті 43 КЗпП Українирозірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведене лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Відповідно до пункту 10 статті 247 КЗпП України виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі організації надає згоду або відмовляє в наданні згоди на розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з працівником, який є членом професійної спілки, що діє на підприємстві, в установі та організації, у випадках, передбачених законом.
Пунктом 10 частини першої статті 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» передбачено, що виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі або організації дає згоду або відмовляє у дачі згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з працівником, який є членом діючої на підприємстві, в установі, організації профспілки, у випадках, передбачених законом.
Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43-1 КЗпП України. Установивши, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, суд запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті. Не буде суперечити закону, якщо до профспілкового органу в такому випадку звернеться власник чи уповноважений ним орган або суддя при підготовці справи до судового розгляду. Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.
На відповідне звернення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 лютого 2017 року первинна профспілкова організація № 1 профспілки «Баграм» працівників НУВГП повідомила, що рішенням від 20 лютого 2017 року відмовлено НУВГП у наданні згоди на звільнення ОСОБА_4 із займаної посади.
У матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження факту звернення НУВГП до профспілки для отримання згоди на звільнення ОСОБА_4, а тому правильним є висновок судів, що роботодавець порушив вимоги статті 43 КЗпП України та звільнив працівника без згоди профспілкового органу, первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Відповідно до статті 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення в зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.
У матеріалах справи відсутні належні докази, що роботодавець запропонував ОСОБА_4 іншу роботу в НУВГП, а тому правильним є висновок судів, що при звільненні працівника роботодавець порушив вимоги статті 49-2 КЗпП України.
Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає спір.
Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різницю в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи.
Установлений судами розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь працівника, НУВГП не оскаржує, а тому в цій частині рішення судів у касаційному порядку не переглядаються.
Ураховуючи викладене, обґрунтованим є висновок судів про наявність правових підстав для задоволення позову, оскільки звільнення працівника здійснене роботодавцем з порушенням вимог статей 43, 49-2 КЗпП України.
Посилання НУВГП у касаційній скарзі на те, що роботодавець звертався до профспілки з поданням від 16 червня 2016 року № 001-933, однак відповідь надана не була, не заслуговують на увагу, оскільки вказане подання було оформлене в червні 2016 року, а наказ про звільнення виданий в березні 2016 року, окрім того, наявність такого подання не спростовує факту звільнення працівника без згоди первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Доводи касаційної скарги про відсутність в університеті іншої посади провідного інженера, в зв'язку з чим не вбачалося можливим виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України, не заслуговують на увагу, оскільки роботодавець зобов'язаний запропонувати іншу роботу в тій же установі, а обов'язок запропонувати аналогічну посаду вказаною статтею не передбачений.
Інші доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями.
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК Українипідстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу Національного університету водного господарства та природокористування залишити без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 31 травня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: Н. О. Антоненко
В. І. Журавель
В. І. Крат