Постанова
Іменем України
31 жовтня 2018 року
м. Київ
справа № 2-о-236/2005
провадження № 61-32045 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: ГулькаБ. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
заявник - Управління комунальної власності Бердянської міської ради Запорізької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Бердянської міської ради Запорізької області на рішення апеляційного суду Запорізької області від 16 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Воробйової І. А.,
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У жовтні 2005 року управління комунальної власності Бердянської міської ради Запорізької області звернулося до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою та передачу її у комунальну власність.
Позовна заява мотивована тим, що 3/8 частки домоволодіння АДРЕСА_1 належали ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, та ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
Після їх смерті з заявою про прийняття спадщини за законом, заповітом чи про відмову від спадщини до Бердянської державної нотаріальної контори Запорізької області ніхто не звертався.
З урахуванням викладеного управління комунальної власності Бердянської міської ради Запорізької області просило судвизнати спадщину, а саме 3/8 частки домоволодіння № АДРЕСА_1 відумерлою та передати її у комунальну власність територіальної громади м. Бердянська Запорізької області.
Справа судами розглядалася неодноразово.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 грудня 2005 року складі судді Ліхтанської Н. П. заяву управління комунальної власності Бердянської міської ради Запорізької області задоволено. Визнано спадщину після смерті, ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, та ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а саме 3/8 частки домоволодіння № АДРЕСА_1 відумерлою. Передано 3/8 частки домоволодіння АДРЕСА_1 у комунальну власність територіальної громади м. Бердянська Запорізької області.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки після смерті ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 пройшло більше року і ніхто не звернувся з заявою про прийняття спадщини за законом чи за заповітом і не прийняв спадщину, тому цю частину спадщини слід визнати відумерлою і передати у комунальну власність територіальної громади.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції особа, яка не приймала участь у справі, ОСОБА_7 звернулась з апеляційною скаргою.
Останнім рішенням апеляційного суду Запорізької області від 16 лютого 2017 року апеляційна скарга ОСОБА_7 задоволена, рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні заяви управління комунальної власності Бердянської міської ради Запорізької області відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_8, двоюрідна баба ОСОБА_7, прийняла спадщину після смерті: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 у вигляді 3/8 часток житлового будинку АДРЕСА_1, а ОСОБА_7 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_8 на частку у вказаному житловому будинку та зареєструвала своє право власності на це нерухоме майно, яке у встановленому законом порядку не скасовано, тому відсутні підстави для визнання спадщини відумерлою.
У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Бердянська міська рада Запорізької області просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати й передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 08 травня 2014 року, яким визнано за ОСОБА_7 право власності у порядку спадкування за законом на 6/8 часток спірного житлового будинку, при апеляційному перегляді рішенням апеляційного суду Запорізької області від23 липня 2015 року скасовано.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно зі статтею 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про те, що встановлено, що ОСОБА_8, двоюрідна баба ОСОБА_7, прийняла спадщину після смерті: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4у вигляді 3/8 часток житлового будинку № АДРЕСА_1, а ОСОБА_7 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_8 на частку у вказаному житловому будинку.
Апеляційний суд, дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_7 зареєструвала своє право власності на спірне нерухоме майно, яке у встановленому законом порядку не скасовано, та відчужила його на підставі договору дарування від 11 листопада 2014 року на користь ОСОБА_9, унаслідок чого підстави для визнання спадщини відумерлою відсутні.
Доводи касаційної скарги про те, що рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 08 травня 2014 року, яким визнано за ОСОБА_7 право власності у порядку спадкування за законом на 6/8 часток спірного житлового будинку, при апеляційному перегляді рішенням апеляційного суду Запорізької області від23 липня 2015 року скасовано, не дають підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки за ОСОБА_7 зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно, яке у встановленому законом порядку не скасовано. Крім того, ОСОБА_7 подарувала спірне нерухоме майно і договір дарування чинний (стаття 204 ЦК України) діє презумпція правомірності правочину.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Бердянської міської ради Запорізької області залишити без задоволення.
Рішення апеляційного суду Запорізької області від 16 лютого 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник
Ю. В. Черняк