Справа № 761/44691/18
Провадження № 1-кс/761/30405/2018
27 листопада 2018 року м.Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_3 , про скасування арешту майна, у кримінальному провадженні №32018100110000023 від 02 березня 2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 212, ч.2 ст.205 КК України,-
ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням в порядку ст. 174 КПК України, про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2018 року, у кримінальному провадженні №32018100110000023 від 02 березня 2018 року.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2018 року накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках РУ ПАТ КБ «Приватбанк» (МФО 323583), а саме: № НОМЕР_1 (українська гривня), № НОМЕР_2 (українська гривня), № НОМЕР_3 (українська гривня), що належать ФОП ОСОБА_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Заявник посилається на те, що арешт коштів, які знаходяться на зазначених вище рахунках, є необгрунтованим внаслідок відсутності правових підстав для його накладення та відсутності фактичних даних, якими оперував слідчий при внесенні клопотання про арешт майна. Крім того, незаконний арешт коштів привів до неможливості ведення господарської діяльності, проведення розрахунків.
ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, однак подав заяву про розгляд клопотання без його участі, вимоги клопотання підтримав.
Слідчий у судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.
Слідчий суддя, вивчивши клопотання про скасування арешту майна та дослідивши долучені до нього документи, приходить до наступного висновку.
Встановлено, що слідчим управлінням фінансових розслідувань офісу великих платників податків ДФС здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №32018100110000023 від 02.03.2018, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 212, ч.2 ст.205 КК України.
Порядок скасування арешту майна визначений ст. 174 КПК України, якою передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшомузастосуванніцього заходу відпала потреба абоарештнакладенонеобґрунтовано.
Між тим, при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключно прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.
Згідно з ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
При цьому,у відповідності до ч.2,ч.3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Положеннями ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщоарешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частинидругоїстатті 170 цього Кодексу); 31) можливістьспеціальноїконфіскації майна (якщоарешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частинидругоїстатті 170 цього Кодексу); 4) розміршкоди, завданоїкримінальнимправопорушенням, неправомірноївигоди, яка отриманаюридичною особою (якщоарешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частинидругоїстатті 170 цього Кодексу); 5) розумність та спів розмірність обмеження права власностізавданнямкримінальногопровадження; 6) наслідкиарешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіхосіб.
З тексту ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2018 року вбачається, що дане майно є речовим доказом, оскільки грошові кошти на рахунках ФОП ОСОБА_3 набуті кримінально протиправним шляхом та використовуються для продовження злочинної діяльності, а додані до клопотання матеріали містили достатньо даних щодо необхідності арешту вказаного майна. Слідчий суддя виходив з того, що на час розгляду клопотання про арешт майна потреби органу досудового розслідування виправдовували таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а сукупність отриманих судом даних, відповідно до ст.170 КПК України, була достатньою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту на майно.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів доданих до клопотання, доводи клопотання не містять належного обґрунтування та доказів того, що на даній стадії розслідування вищезазначений захід забезпечення втратив свою актуальність та які б спростували висновки, викладені в ухвалі слідчого судді Шевченківськогорайонного суду м. Києва від 31 жовтня 2018 року, що дає слідчому судді підстави дійти висновку, що необхідність накладення арешту на зазначене в клопотанні майно на теперішній час не відпала, оскільки обставини, на які посилається ОСОБА_3 , в обґрунтування клопотання, підлягають з'ясуванню в ході досудового розслідування.
На підставі викладеного, у задоволенні клопотання слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 170-174,309,372,392 КПК України,слідчий суддя
У задоволенні клопотання ОСОБА_3 , про скасування арешту майна, у кримінальному провадженні №32018100110000023 від 02 березня 2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 212, ч.2 ст.205 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1