07 листопада 2018 року
м. Київ
Справа № 818/619/16
Провадження № 11-664апп18
ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Спільного агрохімічного підприємства «Родючисть» (Товариство з обмеженою відповідальністю) (далі - САП «Родючисть») на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року (судді Русанова В. Б., Присяжнюк О. В., Курило Л. В.) у справі № 818/619/16 за позовом САП «Родючисть» до державного реєстратора Сумського районного управління юстиції Вишняк ТетяниАнатоліївни (далі - державний реєстратор), Міністерства юстиції України (далі - Мін'юст), треті особи: Фермерське господарство «Натон» (далі - ФГ «Натон»), ОСОБА_4, про скасування державної реєстрації і рішення про державну реєстрацію,
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2016 року САП «Родючисть» звернулося до суду з позовом до державного реєстратора, Мін'юсту, в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просило скасувати державну реєстрацію речового права та рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо договору оренди землі, укладеного між ФГ «Натон» та ОСОБА_4 (реєстраційний № 13169731
від 02 лютого 2016 року, рішення від 09 лютого 2016 року № 28140886).
2. На обґрунтування позову САП «Родючисть» зазначило, що на час прийняття оскаржуваного рішення згадана земельна ділянка (кадастровий НОМЕР_1) перебувала в користуванні позивача згідно з договором оренди, укладеним з ОСОБА_4 строком на 10 років, який був зареєстрований у Сумському районному відділі Сумської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» та був чинним. Проте відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не отримав необхідної для державної реєстрації прав інформації про зареєстровані речові права на відповідне нерухоме майно та не перевірив поданих заявником (ФГ «Натон») документів, чим допустив подвійну державну реєстрацію речового права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. Суди попередніх інстанцій установили, що 25 вересня 2007 року між ОСОБА_4 (орендодавець) та САП «Родючисть» (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування належну орендодавцеві земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,91 га, яка розташована на території Северинівської сільської ради Сумського району Сумської області, строком на 10 років.
4. Цей договір було зареєстровано в Сумському районному відділі Сумської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України», про що в Державному реєстрі земель вчинено запис
від 17 січня 2008 року № 040861300164.
5. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 29 грудня 2015 року між ОСОБА_4 та ФГ «Натон» укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею
2,91 га з кадастровим номером НОМЕР_1.
6. 09 лютого 2016 року державним реєстратором прийнято рішення про проведення реєстрації права оренди земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1), індексний номер 28140886.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
7. Сумський окружний адміністративний суд постановою від 23 червня 2016 року позов задовольнив.
8. Задовольняючи позовні вимоги САП «Родючисть», суд першої інстанції виходив з того, що державний реєстратор не виконав вимог пункту 8-1 частини другої статті 9 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), не перевірив наявності обтяження на земельну ділянку, а тому допустив подвійну реєстрацію права оренди земельної ділянки за різними правонабувачами, тобто на один об'єкт оренди було зареєстровано два договори оренди земельної ділянки. На підставі встановлених обставин у цій справі суд урахував, що договір оренди від 25 вересня 2007 року, укладений між ОСОБА_4 та САП «Родючисть», є чинним, та дійшов висновку про те, що рішення державного реєстратора від 09 лютого 2016 року про проведення реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 за ФГ «Натон» та реєстраційний запис від 02 лютого 2016 року № 13169731 є протиправними й підлягають скасуванню.
9. Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 01 листопада
2016 року скасував зазначену постанову суду першої інстанції та закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час винесення оскаржуваного рішення).
10. Закриваючи провадження у справі, апеляційний суд виходив з того, що спірні правовідносини у цій справі пов'язані з оскарженням записів про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, тому цей спір виник із договірних відносин і має розглядатися судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України, що унеможливлює його розгляд у порядку адміністративного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11. У листопаді 2016 року САП «Родючисть»звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року, в якій просило оскаржуване судове рішення скасувати, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року у цій справі залишити в силі.
12. Скаржник зазначив, що, постановляючи оскаржувану ухвалу, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що спірні правовідносини в цій справі пов'язані з оскарженням записів про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, тому цей спір виник із договірних відносин і має розглядатися судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України. На думку скаржника, предметом цього спору є неправомірні дії та рішення державного реєстратора як суб'єкта владних повноважень, внаслідок яких було порушено його право оренди земельної ділянки. До того ж цей спір не стосується правомірності виникнення договірних відносин між ФГ «Натон» та ОСОБА_4, тому він не може бути віднесений до повноважень суду цивільної юрисдикції.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
13. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23 листопада 2016 року відкрив касаційне провадження у цій справі.
14. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України викладено в новій редакції.
15. На підставі підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга САП «Родючисть» разом зі справою передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
16. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 05 червня 2018 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме у зв'язку з оскарженням учасником справи судового рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
17. Мотивуючи своє рішення про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд касаційної інстанції указав на посилання заявника на те, що, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд припустився порушення норм процесуального права, зокрема дійшов хибного висновку про те, що спір щодо оскарження записів про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі, укладеного між ФГ «Натон» та ОСОБА_4, стосується цивільного права.
18. Велика Палата Верховного Суду, зважаючи на те, що САП «Родючисть»оскаржує судове рішення у цій справі з підстав порушення судами правил предметної юрисдикції, ухвалою від 21 червня 2018 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи згідно з пунктом 3 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
19. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував, що предметом позову про скасування державної реєстрації та рішення про державну реєстрацію є неправомірні дії та рішення державного реєстратора, які порушили права оренди земельної ділянки САП «Родючисть», отже, цей позов не стосується правомірності виникнення договірних відносин між ФГ «Натон» та ОСОБА_4, тому не може бути віднесений до повноважень суду цивільної юрисдикції.
20. Крім того, САП «Родючисть» зазначило, що державним реєстратором Сумського районного управління юстиції Вишняк Т. А. було порушено положення пункту 3
статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки не проведено таких дій як: перевірка на відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; запит інформації, необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, у відповідних органів виконавчої влади.
21. Інші учасники справи свою позицію у справі не висловили.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
22. Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатися ця справа, ВеликаПалата Верховного Суду виходить з таких міркувань.
23. Позовними вимогами у цій справі є скасування державної реєстрації та рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди земельної ділянки, що пов'язане з порушенням прав позивача на земельну ділянку іншою особою, - ФГ «Натон», за яким зареєстровано аналогічне право на ту саму земельну ділянку.
24. Скасовуючи постанову Сумського окружного адміністративного суду
від 23 червня 2016 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірні правовідносини пов'язані з оскарженням записів про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі, укладеного між
ФГ «Натон» та ОСОБА_4, тобто цивільного права, а отже, спір виник з договірних відносин і має вирішуватися судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
25. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
26. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
27. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час винесення оскаржуваного рішення) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
28. Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній на час винесення оскаржуваного рішення).
29. Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час винесення оскаржуваного рішення) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
30. На підставі пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час винесення оскаржуваного рішення) суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
31. Наведені норми права узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
32. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
33. Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки, здійснюючи реєстрацію прав на нерухоме майно (право оренди спірної земельної ділянки), державний реєстратор не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав на земельну ділянку іншої особи, а не позивача. Тобто відповідач надавав адміністративну послугу іншій особі, а не позивачу. Отже, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію, відповідач діяв як суб'єкт владних повноважень лише щодо ФГ «Натон», тобто особи, право оренди земельної ділянки якої було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі оскаржуваного рішення. За таких обставин саме у відносинах із ФГ «Натон»державний реєстратор (відповідач) діяв як суб'єкт владних повноважень.
34. Так, відповідач як державний реєстратор речових прав на нерухоме майно за законодавством є суб'єктом владних повноважень. Наведене вбачається зі змісту пункту 1 частини першої статті 2 та статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Згідно із цими нормами державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав. Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатами розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. При цьому втручання будь-яких осіб, у тому числі державних органів, у діяльність державного реєстратора забороняється.
35. Необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій, при цьому ці функції суб'єкт повинен здійснювати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
36. До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язанні) виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (провадження № 12-58гс18).
37. Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (право оренди на спірну земельну ділянку), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.
38. Проте характер спору у справі, що розглядається, є приватноправовим з огляду
на таке.
39. За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час винесення оскаржуваного рішення), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
40. Спір про визнання протиправним та скасування рішення та/чи запису про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно пов'язаний з порушенням прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна (земельної ділянки).
41. Оскільки, що спірні правовідносини пов'язані з невиконанням умов цивільно-правової угоди (договору оренди землі), цей спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
42. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що цей позов поданий на поновлення цивільного права суб'єкта господарювання, яке виникло з договірних відносин, тобто має приватноправовий характер.
43. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. При цьому належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
44. Також Велика Палата Верховного Суду вважає, що хоч САП «Родючисть»і не висуває вимог щодо визнання свого права на користування земельними ділянками, однак питання правомірності укладення цивільно-правових угод, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, повинне бути розглянуто судом, який вирішуватиме цей спір.
45. Скасування рішень державного реєстратора з проведення реєстраційних дій на підставі договорів оренди земельної ділянки вплине на майнові права тієї юридичної особи, щодо якої ці реєстраційні дії буде скасовано.
46. За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час винесення оскаржуваних рішень) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
47. Оскільки спірні правовідносини пов'язані з цивільно-правовою угодою (договорами оренди землі) та захистом порушених прав ОСОБА_4, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивачки у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку державного реєстратора, а є способом захисту її приватних інтересів, а тому правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами цивільного права.
48. Така правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у її постановах від 04 квітня 2018 року у справі № 817/1048/16 (провадження № 11-202апп18), від 03 жовтня2018 року у справі
№ 815/1595/17 (провадження № 11-525апп18) під час розгляду спорів у подібних правовідносинах,і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав для відступу від них.
49. Зважаючи на наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що зазначена категорія спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів, і вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанцій про закриття провадження в цій справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час винесення оскаржуваного рішення).
50. Спір у цій справі є спором про право цивільне, незважаючи на участь у ньому суб'єкта публічного права. Під час вирішення такого спору з'ясуванню підлягають обставини щодо підстав набуття права оренди земельної ділянки, у зв'язку із чим зазначені вимоги є приватноправовими та підлягають розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
51. За змістом пункту 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України (в чинній редакції) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
52. Статтею 351 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами для зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
53. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційну скаргу САП «Родючисть» слід задовольнити частково, а рішення суду апеляційної інстанції - змінити в мотивувальній частині.
Щодо судових витрат
54. Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
55. ОскількиВелика Палата Верховного Суду не ухвалює нового судового рішення та не змінює його резолютивну частину, то розподіл судових витрат не здійснюється.
Висновок щодо застосування норм права
56. Спір про скасування рішення та/чи запису про державну реєстрацію прав чи обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у якому позивачем є особа, яка не була заявником щодо вчинення відповідних реєстраційних дій, а відповідачем - державний реєстратор, що вчинив відповідні дії за заявою іншої особи, є приватноправовим.
57. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення та/чи запису про проведену державну реєстрацію права має бути особа, право якої зареєстровано, а тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 341, 345, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
1. Касаційну скаргу Спільного агрохімічного підприємства «Родючисть» (Товариство з обмеженою відповідальністю) задовольнити частково.
2. Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада
2016 рокузмінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. С. Золотніков
Судді: Н. О. Антонюк Н. П. Лященко
С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко
В. В. Британчук Л. І. Рогач
Д. А. Гудима І. В. Саприкіна
В. І. Данішевська О. М. Ситнік
О. Р. Кібенко В. Ю. Уркевич
В. С. Князєв О. Г. Яновська
Л. М. Лобойко
Відповідно до частини третьої статті 355 Кодексу адміністративного судочинства України постанову оформлено суддею Уркевичем В. Ю.