Постанова
Іменем України
08 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 753/12916/14
провадження № 61-19757св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Лесько А.О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - публічне акціонерне товариство «Трест Київпідземшляхбуд-2», Київський міський центр зайнятості,
треті особи: Генеральна прокуратура України, Дарницький районний центр зайнятості Київського міського центру зайнятості,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 22 березня 2018 року у складі судді Шкоріної О. І.,
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Трест Київпідземшляхбуд-2», Київського міського центру зайнятості, судді Дарницького районного суду м. Києва Кириченко Н. О., судді Апеляційного суду м. Києва Лапчевської О. Ф., Апеляційного суду міста Києва, судді Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Завгородньої І. М., Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, треті особи: Генеральна прокуратура України, Дарницький районний центр зайнятості Київського міського центру зайнятості про визнання дій протиправними, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та допомоги по безробіттю, відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 28 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 18 серпня 2015 року, провадження в частині позовних вимог ОСОБА_4 до судді Дарницького районного суду м. Києва Кириченко Н. О., судді Апеляційного суду м. Києва Лапчевської О. Ф., Апеляційного суду міста Києва, судді Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Завгородньої І. М., Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, закрито
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 29 березня 2017 року, описку в якій виправлено ухвалою цього ж суду від 29 березня 2017 року, залишено без розгляду позов ОСОБА_4 до ПАТ «Трест Київпідземшляхбуд-2», Київського міського центру зайнятості, треті особи: Генеральна прокуратура України, Дарницький районний центр зайнятості Київського міського центру зайнятості про визнання дій протиправними, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та допомоги по безробіттю, відшкодування моральної шкоди.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_4 12 грудня 2017 року подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 22 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 29 березня 2017 року визнано неподаною та повернуто скаржнику.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_4, будучи обізнаним про наявність в провадженні апеляційного суду справи за його апеляційною скаргою, не виявив належної зацікавленості у розгляді його справи, недоліки апеляційної скарги не усунув.
У квітні 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 22 березня 2018 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом необґрунтовано залишено без руху його апеляційну скаргу на увалу Подільського районного суду м. Києва від 29 березня 2017 року з тих підстав, що він нібито не зазначив, в чому полягає незаконність та необґрунтованість цієї ухвали. Проте, зазначені обставини не відповідають дійсності.
У запереченнях на касаційну скаргу ПрАТ «Трест «Київпідземшляхбуд» та Дарницька районна філія Київського міського центру зайнятості зазначали, що доводи касаційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а судове рішення апеляційного суду ухвалене з дотриманням норм процесуального права.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
01 червня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів справи, у грудні 2017 року ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 29 березня 2017 року.
Апеляційна скарга має відповідати вимогам щодо форми та змісту, визначеним у статті 356 ЦПК України.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 21 грудня 2017 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що скаржником не зазначено, в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість ухвали, та зазначено відповідачів, які не були учасниками справи в суді першої інстанції.
Копію вказаної ухвали ОСОБА_4 отримав 27 січня 2018 року, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 32, 33 т. 4).
07 лютого 2018 року ОСОБА_4 подав до суду заяву про видачу копії ухвали Подільського районного суду м. Києва від 29 березня 2017 року про виправлення описки в ухвалі Подільського районного суду м. Києва від 29 березня 2017 року про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки він дізнався про наявність такої зі змісту ухвали апеляційного суду. Зазначав, що ознайомлення з ухвалою суду про виправлення описки надасть йому можливість правильно скласти апеляційну скаргу (а. с. 38 т. 4).
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 09 лютого 2018 року ОСОБА_4 продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали (а. с. 35-36 т. 4), копію якої останній отримав за адресою: АДРЕСА_2 - 15 лютого 2018 року (а. с. 39 т. 4), а за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_4 поштове відправлення не отримано, у зв'язку з чим конверт повернувся до суду з відміткою поштового відділенням «за закінченням встановленого строку зберігання» (а. с. 44 т. 1).
Оскільки, станом на 01 березня 2018 року ОСОБА_4 не було отримано копію ухвали суду першої інстанції про виправлення описки від 29 березня 2017 року, ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 01 березня 2018 року продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги та надіслано на адресу скаржника копії зазначених ухвал (а. с. 40-42 т. 1).
У зв'язку з відмовою ОСОБА_4 отримати зазначене поштове відправлення, працівниками поштового відділення зроблено відповідну помітку на довідці про причини повернення, яка приєднана до конверту, в графі «інші причини, що не дало змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення» зазначили «відмова» (а. с. 43 т. 1).
Згідно з частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 357 ЦПК України, частини третьої статті 185 ЦПК України, якщо недоліки апеляційної скарги не усунуті, у строк, встановлений судом, то апеляційна скарга повертається судом.
Суд апеляційної інстанції тричі доводив до відома ОСОБА_4 про необхідність внесення змін до тексту апеляційної скарги з метою її приведення у відповідність до вимог, передбачених статтю 356 ЦПК України. Оскільки ОСОБА_4 станом на день постановлення оскарженої ухвали - 22 березня 2018 року зазначені вимоги не виконав, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання апеляційної скарги неподаною та повернув апеляційну скаргу особі, яка її подала.
Висновки суду апеляційної інстанції відповідають обставинам справи та ґрунтуються на вимогах процесуального законодавства.
Доводи касаційної скарги є безпідставними, висновків апеляційного суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі
колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргуОСОБА_4 залишити без задоволення.
Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 22 березня 2018 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді А. О. Лесько
С. Ю. Мартєв
С. П. Штелик